91. Порядок та умови розірвання шлюбу органом рацСу.

На підставі ст. 106 СК в державних органах РАЦСу розриваються шлюби за спільною заявою

Відповідно до ч. 1 ст. 106 СК України розірвання шлюбу здійснюється державним органом реєстрації актів цивільного стану за наявності двох умов:

а) подружжя не має неповнолітніх дітей;

б) існує взаємна згода подружжя на розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 СК України державний орган реєстрації актів цивільного стану виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання спільної заяви подружжя, якщо вона не була відкликана. Таким чином законодавство дає змогу подружжю обдумати своє рішення і остаточно визначити серйозність своїх намірів щодо розірвання шлюбу.

У певних випадках розірвання шлюбу державним органом РАЦС може здійснюватися не за спільною заявою подружжя, а за заявою одного з них. Таким чином закон допускає можливість врахування волі лише одного з подружжя щодо розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 107 СК України шлюб розривається за заявою одного з подружжя, якщо другий з них:

а) визнаний безвісно відсутнім;

б) визнаний недієздатним;

в) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки.

Якщо ж між подружжям виникає спір майнового характеру, то це не впливає на вирішення питання щодо розірвання шлюбу. Вбачається, що таке правило є виправданим.

Розгляд майнового спору можна відокремити від вирішення питання щодо розірвання шлюбу. Тільки точнішим було б інше формулювання ч. 2 ст. 107 СК України: шлюб має розриватися незалежно від спору не тільки між подружжям, а й між тим з подружжя, який звертається із заявою про розірвання шлюбу до органів РАЦС, та опікуном іншого з подружжя — визнаного безвісно відсутнім або недієздатним. Зрозуміло, що у випадку, коли одного з подружжя було визнано безвісно відсутнім або недієздатним, то між ним і другим із подружжя спір майнового характеру виникнути не може. Вимоги майнового характеру в такому разі будуть пред’являтися опікуном відсутньої або недієздатної особи.

Державна реєстрація розірвання шлюбу здійснюється органом РАЦСу в порядку, встановленому для державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання чоловіка й дружини (одного з них) або за місцем державної реєстрації укладення шлюбу. Розірвання шлюбу й державна реєстрація його розірвання здійснюється в присутності хоча б одного із подружжя після закінчення місяця від дня подачі подружжям спільної заяви про розірвання шлюбу.

Державна реєстрація розірвання шлюбу (включаючи видачу свідоцтва про розірвання шлюбу) можлива лише при сплаті державного мита кожним із подружжя.

Орган РАЦСу не з'ясовує причин розлучення, у його обов'язок не входить і примирення чоловіка й дружини. Однак з метою надання подружжю строку для обмірковування доцільності прийнятого ними рішення, а також з метою захисту інтересів сім’ї у випадку несумлінних дій іншого із подружжя при розірванні шлюбу, встановлено, що саме розірвання шлюбу й видача подружжю свідоцтва про розірвання шлюбу здійснюється органом РАЦСу після закінчення місяця від дня подачі подружжям заяви про розлучення. Плин зазначеного строку починається наступного дня після подачі подружжям заяви про розірвання шлюбу в орган РАЦСу й припиняється у відповідне число останнього місяця строку. Якщо це число припадає на неробочий день, то закінчення строку вважається найближчий наступний за ним робочий день. Встановлений законом місячний строк для оформлення розлучення й видачі свідоцтва про розірвання шлюбу не може бути ні скорочений, ні збільшений органом РАЦСу. Разом з тим якщо чоловік і дружина за якимись причинами не можуть з'явитися в орган РАЦСу в призначений їм день для оформлення розлучення, то по їхньому спільному проханню строк державної реєстрації розірвання шлюбу може бути перенесений на інший час.

При державній реєстрації розірвання шлюбу повинен бути присутнім хоча б один із подружжя: чоловік або дружина. Розірвання шлюбу через представника не допускається.

Державна реєстрація розірвання шлюбу полягає в здійсненні органом РАЦСу запису акту про розірвання шлюбу й видачі свідоцтва про розірвання шлюбу кожному з осіб, що розірвали шлюб.