88. Охарактеризувати феномени медіалізму та медіатизації; їх прояви у сучасних міжнародних відносинах

Феномен “медіалізму” (“medialism”) продукує великі потоки все менш і менш фільтрованої інформації, що перетинають національні кордони. Причина цього процесу – поширення та вдосконалення каналів та систем передачі інформації, що, в свою чергу, сприяє пришвидшенню темпів утворення інформаційного ресурсу. За таких умов канали комунікації (ЗМІ) виступають головними об’єктами розвитку інформаційного суспільства.

Поняття «медіалізм» вперше було запропоновано америк. сенатором Річардом Люгером, під яким він розумів те, що міжнар. комунікаційна мережа стала важливим і сильним фактором міжнар. політики, який може здійснювати контроль над будь-яким національним урядом і підтримувати свою власну ідеологію. Він притримувався думки про те, що медіалізм може або прославляти, або паплюжити державних діячів і політиків. Медіалізм репрезентує силу, яку політичні лідери можуть ігнорувати, але в такому випадку це буде їм не на користь.

В останні півстоліття медіа, які заполонили світ обмежили можливість політичних сил здійснювати інформаційне забезпечення власної діяльності, оскільки саме ЗМІ стали основним джерелом інформації про політику. Проте, політичні групи мають стежити за кореляцією своєї діяльності з інформацією, що з’являється про них в ЗМІ. Відтак ЗМІ узурпували традиційні функції політичних інститутів через невпинно зростаючу їх «утягнутість» в політичні процеси. Ключова причина цьому – роль ЗМІ як основного джерела політичної інформації. ЗМІ впливають не лише на політичні процеси, а й спричиняють «мутацію» політичних інститутів, змінюючи власне політичний дискурс. Таку взаємозалежність ЗМІ та політичних партій розглянемо через феномен медіатизації як форпосту публічності політики. Самі по собі політичні сили тепер не здатні діяти самодостатньо, керуючись лише своїми внутрішніми правилами. Медіатизація виражається через проникнення ЗМІ в домен політичної комунікації. Таким чином медіатизація здатна модифікувати політичний процес, надавши йому визначених рис.

За В Шульцом існують чотири процеси змін політичного поля, що і являють собою чотири аспекти медіатизації:

1. ЗМІ розширюють природні межі можливостей людського спілкування;

2. ЗМІ підмінюють собою соціальну діяльність та соціальні інститути;

3. ЗМІ нерозривно пов’язані з немедійними процесами суспільного життя;

4. Усі суб’єкти соціальних процесів змушені підпорядковуватися логіці ЗМІ.

Індикатори медіатизації:

• професіоналізація - породжує орієнтацію політичних груп не на свої партії, а на конкретні персони-кандидати від своїх партій.

• основний фокус на лідерів.

• зростаючі негативність та емоційність – так як ЗМІ стали політичним інструментом, процес дискредитації конкурентів відбувається через комунікаційний процес. Негативна риса – поширення «чорного піару». Емоційна складова політичних кампаній в ЗМІ теж грає на руку не надто чесним політичним гравцям.

89. Охарактеризувати чинники гомогенізациї світового ринку медіа; американізацію та розвиток глобальної культури журналістики

Однією з визначальних тенденцій розвитку національних та регіональних медіасистем світу є експансія ліберальної моделі медіа, характерної у чистому вигляді для США, та, відповідно, комерціалізація ЗМІ. Дедалі важливішою і у багатьох випадках домінуючою метою існування засобів масової інформації стає отримання прибутку. Таким чином, у медіасистемах спостерігається тенденція до уподібнення чи, в термінах Д. Галліна і П. Манчіні, гомогенізація, спільним знаменником якої є американська медіамодель.

Серед головних чинників гомогенізації можна виокремити безпосередній вплив Сполучених Штатів Америки та розвиток глобальної культури журналістики. Ще одним важливим чинником гомогенізації медіасистем є розвиток технологій як безпосередньо комунікації (передусім, електронних ЗМІ), так і технологій, що використовуються у зборі і передаванні інформації при підготовці матеріалів ЗМІ. В цьому останньому аспекті наприкінці ХХ ст. з поширенням комп’ютерних технологій відбулися справді революційні зміни, другу фазу яких медіа переживають зараз через поширення Інтернет-технологій. Внаслідок спільної дії усіх зазначених факторів зростають можливості для закріплення певних єдиних професійних методів і стандартів у національних і регіональних медіасистемах, які раніше слабо взаємодіяли між собою.

Американізація ж ЗМІ полягає в тому, що США як один із зразкових суб’єктів ведення своєї інформаційної політики зуміли нав’язати світові певні культурні цінності, а разом з ними й способи трансляції цих цінностей. На думку багатьох експертів дана тенденція зумовлена наявністю у США достатніх фінансових ресурсів для цього.

Поняття «американізації» з кінця 1960-их років стало відправною точкою для аналізу змін у європ. медаісистемах, коли під впливом культ. імперіалізму вся увага зосереджув. виключно на культурному домінуваня США та їхньому впливі на інші світові медіасистеми. Європейські ЗМІ та комунікаційні процеси не тільки перейняли низку рис америк. зразка, а й з кінця 19 ст. перебували під його впливом, результатом чого стало наслідування америк. форм журналістики. Цей зрозок продовжував існувати і в міжвоєнний період, чому сприяв стрімкий розвиток Голлівуда та америк. інф. агенств.