87. Охарактеризувати фактори, точності аналітичних оцінок та прогнозів при аналізі зовнішньої політики

Прогнозування – аналітичне дослідження перспектив розвитку всього об'єкта або його окремих елементів на основі багатостороннього і ретельного вивчення його теперішнього стану в контексті максимальної кількості об'єктивних і суб'єктивних чинників з урахуванням як внутрішніх, так і зовнішніх, сприятливих і несприятливих впливів.

Особливості прогнозування в сфері міжнародних відносин:

· предмет прогнозування в міжнародних відносинах віддалений від дослідника;

· на поведінку об'єктів і суб'єктів дослідження впливає безліч чинників;

· рішення з проблем міжнародних відносин приймаються, як правило, у таємниці;

· прогноз істотно залежить від суб'єктивних чинників.

Функції прогнозування в міжнародних відносинах - це інструмент стратегічної і поточної конкретної політики, що використовується для управління.

Запорукою точності аналітичних оцінок та прогнозів є чітке дотримання етапів прогнозування:

Перший етап – передпрогнозова орієнтація. Іде уточнення завдання, аналізується характер прогнозу, масштаби, періоди підстави й попередження, формулюється мета й завдання, робочі гіпотези, визначаються методи й сам процес організації прогнозування.

Другий етап – побудова вихідної моделі прогнозованого об'єкта методами системного аналізу. Для уточнення моделі можливе опитування населення й експертів. У теорії системного аналізу викор. два підходи до аналізу й синтезу подібних структур.

Третій етап – збір даних прогнозного тіла методами, про які говорилося вище. Прогнозне тло – це сукупність зовнішніх стосовно об'єкта прогнозування умов, істотних для рішення завдання політичного прогнозування.

Четвертий етап – побудова динамічних рядів показників.

П'ятий етап – побудова серії гіпотетичних пошукових моделей методами пошукового аналізу профільних і фонових показників з конкретизацією мінімального, максимального й найбільш імовірного значення.

Шостий етап – побудова серії гіпотетичних нормативних моделей прогнозованого об'єкта методами нормативного аналізу з конкретизацією значень і відносного оптимуму по заздалегідь певних критеріях згідно заданим нормам, ідеалам, цілям.

Сьомий етап – оцінка вірогідності й точності, а також вер. прогнозу – уточнення гіпотетичних моделей методами опитування експертів.

Восьмий етап – вироблення рекомендацій для рішень у сфері керування на основі зіставлення пошукових і нормативних моделей.

Дев'ятий етап – експертиза підготовленого прогнозу, і рекомендацій, їхня доробка з урахуванням обговорення й здача замовникові.

Десятий етап – знову передпрогнозова орієнтація на основі зіставлення матеріалів уже розробленого прогнозу з новими даними прогнозного тіла й новий цикл дослідження.

Також потрібно уникати помилок при прогнозуванні:

1. використання песимістичного погляду, обережність в оцінках, їхнє заниження; (напр. визнання незалежності Косово – чого ніхто не прогнозував через песимістичний погляд);

2. використання зверхоптимістичного погляду, прагнення видати бажане за дійсне;

Наприклад: напад Росії на Пд Асетію (через зверх оптимістичний прогноз ніхто не міг передбачити такий розвиток подій)

3. неспроможність передбачати майбутні можливості через вузькість погляду або недостатність інформації;.

4. хибне встановлення існуючих зв'язків і взаємодій;

прикладом може послугувати спорудження Лінії Мажино (1929-1934рр.) Досвід першої світової війни на той час довів, що війна більшу частину часу війська проводять в окопах, а тому військовий мініст Андре Мажино вирішив спорудити фортифікаційний ланцюг, який би відповідав реаліям «сучасної війни». Але як показала історія, військові прогнози були хибними.

5. некритичне ставлення до думок авторитетних діячів і дослідників.

Напр: ще в вересні 2004 року багато експертів пророкували, що президентом України буде В. Янукович, це підтвердилось у 2010р.

Джерела помилок прогнозів поділяються на регулярні та нерегулярні:

1. Регулярні помилки:

- метод прогнозування :

- основа методу

В даному випадку метод або не відповідає поставленій меті, або не враховує наявні дані та умови для проведення аналітичної діяльності. Так, можемо виділити наступні фактори впливу на правильний вибір методу прогнозування: мета прогнозу, час випередження прогнозу, специфіка об’єкту дослідження, надійність і повнота наявної інформації, обмеженість ресурсів розробників прогнозу.

- процедура роботи з методом;

Мова йде про порушення прийомів та способів теоретичного та емпіричного пізнання, які закладені у відповідний метод..

• прогнозист:

• незнання методу;

• незадовільні навички;

• вихідні дані:

• надійність;

• повнота;

• точність;

Для запобігання цього блоку помилок використовують принцип безперервності прогнозування. Він передбачає коригування прогнозних розробок у міру надходження нової інформації, а також контроль за домінуванням певних тенденцій у розвитку подій та ситуацій на міжнародній арені. Таке корегування можливе завдяки процедурі проміжного огляду, який дає можливість модернізувати прогноз, залучаючи до нього нові події та здійснюючи перевірку джерел прогнозування і методології. За короткострокових прогнозів безперервність їх відстеження, як правило, має обов'язковий характер і закладається у саму схему їх поетапного здійснення. Перегляд довгострокових прогнозів здійснюється в разі зміни базових даних, офіційної статистики, несподіваного руху вперед або відходу назад внаслідок політичного реформування суспільства.

Таке гнучке реагування на зміни через проміжний огляд дає можливість виправляти помилки й забезпечувати результативність політичних прогнозів, передбачати реальні наслідки політичних рішень.

2. Нерегулярні помилки: випадкові впливи; рідкісні непередбачені події;форс мажорні обставини; держ. переворти тощо.