Завдання служб пр політичних партій

1. Інформування громадськості в цілому і насамперед цільових груп щодо діяльності партії взагалі і зокрема роботи її представників у органах державної влади та управління.

2. Ідеологічна та пропагандистська діяльність, спрямована на формування груп підтримки відповідної партії, на рекрутування нових її членів.

3. Формування та підтримка позитивного іміджу партії, її позиціювання на політичному ринку та відмежування від численних конкурентів.

4. Формування та підтримка позитивного іміджу керівника партії та інших її лідерів.

5. Дослідження громадської думки та прогнозування соціально-політичних процесів.

6. Інформаційно-аналітичне забезпечення виборів до органів державної влади своїх представників.

7. Інформаційне забезпечення участі партії у розробці проектів управлінських документів, законодавчих актів, різноманітних державних програм.

8. Визначення об’єктів та інформаційне забезпечення спонсорської та благодійної діяльності партії.

9. Моніторинг засобів масової інформації щодо діяльності політичних партій та органів влади.

Виборчі комунікації є важливою складовою владних та партійних комунікацій, пов’язані із взаємодією різних соціальних та політичних суб’єктів під час підготовки і проведення будь-якої виборчої кампанії.

Отже: «чорними» вважаються ті політичні технології, застосування яких передбачає пряме порушення чинного законодавства. Сюди можуть відноситься технології як відверто кримінальні:

- замахи на суперників,

- підкуп членів виборчих комісій

- компромати (якщо використовується неправдива інформація або інфомація, яка була зібрана незаконними методами)

- підкуп журналістів і розміщення інформації, яка вигідна для клієнта/замовника, в пресі на платній основі

- технології, напрямлені на те, щоб свідомо очорнити конкурента , підірвати його репутацію (ситуація Доренко-Лужков)

так і порівняно невинні, але все ж заборонені законом дії :

- «подарунки» виборцям,

- агітація з боку посадових осіб

- оспівування, як не дивно теж є чорною PR-технологією. У цьому випадку відбувається ідеалізація певної групи , персонажа або процеса. Головне при використанні цього методу - це перехвалити.

«Сірими» вважаються ті технології, які не передбачають прямого порушення закону, але вступають у суперечність з нормами суспільної моралі та прийнятими способами ведення політичної (особливо – виборчої) кампанії. Наприклад:

- присутність на мітингу якого-небудь політика групи його противників з транспарантами, листівками та іншими матеріалами опозиційного до нього змісту (з одного боку, такого роду діяльність не є порушенням закону (якщо тільки матеріали не містять наклепу на адресу політика, а самі його противники не порушують громадського порядку), з іншого – громадськість звичайно засуджує такі дії, вважаючи їх порушенням неписаних правил публічних відносин політиків)

«Білими» технологіями називаються ті, які входять у неофіційний «реєстр» «дозволених» та не суперечать закону. Переважно це найпростіші та природні технології:

1. розклеювання інформаційних листівок,

2. зустрічі з виборцями,

3. організація концертів,

4. вручення бюлетенів,

5. передвиборні обіцянки

6. різні акції агітаційно-пропагандистського звучання

7. благодійні акції (подарунки для дітей сиріт, інвалідів)

8. проведення прес-конференцій

9. зовнішня реклама (бил-борди)