58. Громадська думка: підходи до визначення поняття, функції гд, форми та канали вираження гд, ознаки гд

Хоча термін «громадська думка» (publіc opіnіon) першим використав англійський державний діяч і письменник Джон Солсбері у 1159 р., розвиток соціології громадської думки пов'язаний з роботою німецького соціолога Ф.Тьоніса «Критика громадської думки», яка була видана у 1922 р. Цьому ж сприяла тенденція розглядати громадську думку як механічну суму індивідуальних настанов. Основні проблеми, які аналізуються соціологією громадської думки такі: вплив інформації на формування громадської думки, політичні настанови, вплив віку, сім'ї, раси на громадську думку в області політики, соціальні настанови. Громадська думка – це стан масової свідомості, який включає в себе приховане чи явне ставлення різних соціальних спільностей до проблем, подій і фактів дійсності.

Властивості та ознаки ГД

1. Громадська думка спрямована на проблему, а громадскість – це група людей, яка знайома з цією проблемою.

2. Громадська думка може існувати в прихованій формі (ефект спиралі мовчання).

3. Кількість людей може бути різною, але вони всі впливають на проблему.

Канали вираження ГД: 1) виступи на мітингах, форумах; 2) виступи у ЗМІ, звернення до державних органів; 3) висловлення думок у громадських містах; 4) чутки, плітки у суспільстві; 5) референдум; 6) масові обговорення; 7) опитування; 8) відкриті звернення у ЗМІ до представників органів влади.

Основні функції формування громадської думки наступні:

1. Встановлення і підтримка зв'язків із ЗМІ. Мета цієї діяльності полягає в розміщенні відомостей пізнавально-подієвого характеру в засобах масової інформації для залучення уваги до фірми, товарів і послуг.

2. Товарна пропаганда. Діяльність, об'єднуюча різноманітні зусилля для популяризації конкретних товарів.

3. Загальнофірмова комунікація. Діяльність по внутрішньофірмовій і зовнішній комунікації, направлена на забезпечення глибшого розуміння громадськістю специфіки фірми.

4. Лобіювання. Робота із законодавцями з метою добитися посилення або недопущення якого-небудь законодавства або правового регулювання на користь фірми.

5. Консультування. Видача рекомендацій керівництву фірми по питаннях суспільної значущості, положення і образу фірми.

Патрік Шампань – французький соціолог, професор соціології Сорбони і Вищої школи соціальних наук, стверджує, що «громадська думка» – це статистична агрегація особистих думок, котрі було оприлюднено. Не думка, виражена публічно, чи то у вигляді вільного виступу у пресі, заяви по телебаченню, листи читача у друковане видання, участі у «опитуванні» під час телепередачі, вуличної демонстрування таланту і т.п.

На думку Шампаня, існують так звані «соціальні агенти» - спеціалісти з опитувань, комунікації, політології, журналісти тощо, які професійно створюють громадську думку. Загалом можна звести ідеї Шампаня до таких тез:

• суспільної думки не існує, її виробляють професіонали, залежно від поставленої перед ними задачі;

• суспільна думка – нова зброя в політичній боротьбі;

• суспільна думка формується і використовується з певною метою, і частіше за все використовується з метою маніпулювання масами;

Патрік Шампань поставив під сумнів «автентичність» суспільної думки, ґрунтуючись на роботи П’єра Бурдьє. У 70х роках з’явилась стаття П’єра Бурдьє, що мала провокаційну назву «Громадської думки не існує». Вона нагадувала, що інститути громадської думки забували брати до уваги одну більш реальну «громадську думку», ніж та, що вимальовувалась внаслідок опитування, а саме громадську думку ефективно діючих груп інтересів, що їх політична наука традиційно називає «групами тиску» або «лобі».

Виходить, що здатність до продукування думок має нерівномірний розподіл і варіює, в залежності від культурного капіталу, яким володіє індивід. Ось чому, коли від індивідів вимагають негайно виробити думку, вони змушені звертатися до різних способів виробництва політичних думок, що їх організатори опитувань змішують, застосовуючи гомогенізуючу техніку готуючи запитання для анкет: приєднують один до одного відповіді, які, хоча формально і ідентичні, насправді різні, тому що зроблені у відповідності з дуже різною логікою. Як це часто трапляється в світі, соціальні механізми мають тенденцію спонтанно представлятися невтаємниченим індивідів як випадкові.