41. Охарактеризувати інформаційну парадигму цивілізаційного розвитку: складові,критерії, тенденції

На зламі тисячоліть людство вступає у кардинально нову фазу свого існування, пов'язану з бурхливим розвитком інформаційних технологій, комунікаційних мереж, засобів зв'язку та доступу до різноманітної інформації. Центральною тенденцією цивілізаційного поступу стає глобалізація та побудова так званого ''інформаційного суспільства'', що ведуть за собою зростання інтегративних процесів у світовій економіці, уніфікацію правових норм, «розмивання» державних кордонів, транснаціоналізацію соціального та культурно-ідеологічного життя.

Інформаційне суспільство – історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання.

Ознаки: -збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства; -зростання долі інформаційних комунікацій, продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті; -створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсам і задоволення їх потреб в інформаційних продуктах і послугах.

Перетворення у всіх сферах життєдіяльності сучасного світу сьогодні розглядаються у зв'язку з різними аспектами такого поняття, як інформаційне суспільство. Категорії «інформація», «знання», «технологія» є предметом і інструментом у дослідженні процесів нової соціальної революції. Питання інформаційної глобалізації є досить актуальним в сучасному світі, де з кожним роком взаємозв’язок країн стає сильнішим завдяки інформаційній складовій.

Сучасне людство постало на порозі епохальних трансформацій, основним напрямком яких є інтенсивний розвиток інформаційно-технологічного сектору та інформатизація всієї системи суспільних відносин. Розвинуті країни та регіони сьогодні здійснили перехід до принципово нового суспільно-економічного укладу та модерного шляху цивілізаційного розвитку.

Соціокультурний та політичний зміст інформатизації полягає у тому, що нові інф-телекомунікаційні технології докорінно змінюють систему соціально-політичного співіснування, через формування мережевих суспільних комунікацій, налагодження зворотних зв‘язків між інститутами суспільства і держави та встановлення системи вільного доступу до суспільно-важливої та особисто-корисної інформації.

Починаючи ще з середини 60 років західними соціологами і соціальними філософами (Д. Белл, Д. Рісман, О. Тоффлер, А. Турен і ін.) активно обговорюється питання про вступ найбільш розвинених країн в якісно іншу стадію соціального розвитку, охарактеризовану ними як «постіндустріальне» або «інформаційне» суспільство.

Та роль, яку сьогодні відіграє інформація, зумовила «стискування» простору і «прискорення» часу (терміни введені Д.Харвеєм і Е.Гідденсом). Передача інф-ї і здійснення сотень операцій (у тому числі, що мають величезні фінансові наслідки) стала можливою протягом лічених секунд. Кастельс вказує у зв'язку з цим на формування простору потоків і позачасового часу. З точки зору Кастельса, інф. суспільство – це суспільство мережеве, де конкурентоспроможність можлива не на основі жорстких ієрархій, а на основі мережі – координації взаємодії високоавтономних одиниць.

Г.Шиллер звертає увагу на такі аспекти інформаційного суспільства як: в цьому суспільстві продовжують діяти закони ринку, наслідком чого є збереження та поглиблення класової нерівності. На цьому ґрунті виникає і цифрова нерівність (Dіgіtal Dіvіde), яка визначає можливості країн отримувати, використовувати, генерувати та розповсюджувати інформацію (знання). Таким чином існують інфобагачі, інформаційний середній клас, та інформаційні бідняки. Також, ще одною рисою сучасного суспільства Шиллер вважає особливу стадію розвитку капіталізму – корпоративний капіталізм.

Стрімкий розвиток інф технологій означає, по-перше, настільки ж стрімкий розвиток засобів відслідковування, по-друге, породжує новий тип воєн – інф війну, що,у свою чергу,ще більш стимулює держави в гонці за інф засобами ведення війни.

Отже, аспекти та тенденції, які притаманні інф глобалізації можна виділити такі:

1. Зростання сектора послуг і ролі послуг в промисловості і сільському господарстві.

2. Панування постфордівської економіки (гнучкість виробництва, гнучкість вжитку і гнучкість ринків). Інтенсифікація процесу глобалізації.

3. Поширення гнучкої спеціалізації і гнучкої зайнятості.

4. Трансформація категорій простору і часу під впливом інформаційних технологій.

5. Панування мережевих форм організації і діяльності.

6. Розширення сфери дії ринкових критеріїв (включення в цю сферу інформаційних аспектів життя суспільства).

7. Виникнення інформаційної нерівності, яка, накладаючись на традиційну нерівність, заглиблює соціальну диференціацію.

8. Центральна роль у світовій економіці корпорацій.

9. Зростання кількості інформаційного сміття. Розширення масштабів маніпуляції інформацією і криза сфери публічної інформації.

10. Успіхи рефлексивної модернізації: розширення простору вибору і зростання рефлексивності, обумовлене ним.

11. Різке підвищення об'ємів і якості відслідковування з боку держави і корпорацій.

12. Виникнення нового типа воєн – інформаційних воєн.

13. Релятівізация знань і змісту.

14. Дія критеріїв перформативності та товарності в сфері знань та інформації.

В світовому інф просторі триває тенденція до формування мегаіфраструктур та мега-суб’єктів інф діяльності (об‘єднуються інф агенції, телевіз. корпорації, телекомунікаційні кампанії та виробники програмно-технологічного забезпечення).

Слід особливо звернути увагу на таку особливість сучасних інформаційних процесів, як їх всеохоплюючий характер. До основних тенденцій можна також віднести нестабільність та нестійкість як характеристику пост-сучасності, про що говорять дослідники майбутнього розвитку інформаційного суспільства як наслідок контролю інформаційних потоків в еру інформаційного суспільства.

Отже, основними рисами (критеріями) інформаційного суспільства є:

• у суспільстві виробляється, функціонує і доступна будь-якому індивідові, групі чи організації сучасна інформаційна технологія;

• будь-який індивід, група осіб, підприємство чи організація у будь-якому місці й у будь-який час можуть одержати за відповідну плату чи безкоштовно на основі автоматизованого доступу і систем зв’язку будь-яку інформацію і знання, що необхідні для їхньої життєдіяльності і вирішення особистих і суспільнонеобхідних задач;

• існують розвинені інфраструктури, що забезпечують створення національних інформаційних ресурсів в обсязі, необхідному для підтримки науково-технологічного і соціально-історичного прогресу, що постійно прискорюється;

• відбуваються радикальні зміни соціальних структур, наслідком яких виявляється розширення сфери інформаційної діяльності і послуг.

Тенденції: концепція інформаційного суспільства стає все більше пов'язана саме з процесами створення, використання і маніпулювання інформацією та знаннями, стає невід'ємною частиною нового світопорядку, становить одне з першочергових завдань сьогодення. Це підтверджується на національному рівні (нац.програми переходу до інф.сусп. та їх реалізація), регіональному (рег.програми,які розробляються МО) та міжнародному рівні (ООН, ЮНЕСКО).

-Глобальна роль інформації привела до появи в суспільстві концепції інформаційної цивілізації. У зв'язку з цим 3 тисячоліття називають тисячоліттям становлення інформаційної цивілізації і визначають характеристики інформаційного суспільства.

Автори, що розглядали інформаційне суспільство: Збігнев Бжезинський, Маклюен, Понятовський, Тофлер, Масуда, Белл.

Вони розглядали ІС як новий рівень в історії людства і основні цілі нової концепції визначали дуже чітко:1) створення єдиної комп'ютеризованої нації;2) глобалізм інформаційного простору;3) розвиток комунікаційних мереж;4) вільний потік інформації незважаючи на кордони держав.

42.