39. Охарактеризувати інформаційний вимір теорії та практики глобалізму, антиглобалізму та альтерглобалізму

Глобалізм, як теорія – це ідеологія розвитку людства з урахуванням усіх сфер життєдіяльності сус-ва.

1 рівень – економічний: на базі міжнародної економічної кооперації виникають глобальні зв’язки між державами, з’являються нові суб’єкти МВ, ТНК – для яких економічне середовище є сукупністю економічних сфер майже всіх держав світу.

2 рівень – політичний:

- формування в майбутньому глобального або світового уряду.

- послаблення ролі держав у світовій політиці.

- утворення нових союзів навколо нових лідерів (Шанхайський союз) Передбачало посилення ролі морг, які могли би перебрати на себе певні сфери правління.

- посилилася роль неурядових організацій

- стала слабшою ООН

- передбачалася певна ієрархічна система взаємин між державами

3 рівень – культурний: толерантність до ставлення інших

4 рівень – екологічний: екологія мережених структур (не забрудненість системи Інтернет, злочинна, брудна інформація)

5 рівень – соціальний: міг би забезпечити рівний доступ до всіх благ цивілізації різним соціальним верствам (Італія, єдина серед європейських країн – релізує соціальну інформацію)

Головні ідеологи: Збігнев Бжезинський , Печчеи, Зангер, Киссинджер.

Антиглобалізм – ідеологія розвитку людства, в основу якої покладено озбереження ролі держав(провідної) в економічних, політичних сферах, протидія глобальної міграції - уникнення етнічних, релігійних конфліктів. Одна з рис антиглобалізму – обмеження ролі міжнародних синдикатів у світовій економіці та політиці. Антиглобалісти піднімають питання соціальної захищеності пересічних громадян, а також право кожної людини на свою індивідуальність.

Головні ідеологи: А.Г. Духін – виступає проти глоб теорії, проти Росії, Мартін Вінсент, О. Панарін, Шуман та Томас Мартін.

Альтерглобалізм – ідеологія, так званого іншого глобалізму, яка стосується тільки соціально-культурної сфери, екологічной, а також сфери становлення громадянського суспільства.

Головні ідеологи: Джон Стірліц, Деніал Сакс, Джемаль.

40. Охарактеризувати інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньополітичних інтересів на різних рівнях міжнародних відносин і дипломатичної діяльності

Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики є складовою зовнішньополітичних комунікацій, які є одним з елементів сучасного міжнародного співробітництва. Інформаційно-аналітичне забезпечення відображає реагування міжнародного співтовариства на політичні процеси у системі, на зміну економічної ситуації, забезпечує адекватний вплив на небажані зміни. Від інформаційного забезпечення залежить якість урядових рішень, передбачення і випередження подій, прийняття спільних рішень із глобальних проблем міжнародного товариства. Недостовірність інформації, неточність, можуть породжувати серйозні проблеми в міжнародних відносинах.

Зовнішньополітична комунікація – це процес передачі міжнародної інформації у системі міжнародного співтовариства між окремими її компонентами, а також між суспільними групами та індивідами.

Кожна політична система і кожна держава розгортає власну систему і мережу зовнішньополітичної комунікації відповідно до національних інтересів. Ця мережа розвивається паралельно з політичними структурами, економічною базою та інфраструктурою комунікації. Зовнішньополітична комунікації поєднує в собі політичний аналіз та інформаційний моніторинг дво- та багатосторонніх відносин і передбачає моделювання ситуації та прогнозування певних наслідків.Зовнішньополітична інформація передається трьома основними способами:

1)через спеціалізовані установи та інші організації – йдеться про комунікаційні можливості зовнішньополітичних відомств, політичних партій і громадських рухів, неурядових організацій і так званих груп тиску;

2)через посередництво засобів масової комунікації – йдеться про друковані, телекомунікаційні та інтерактивні засоби комунікації, які є розповсюджувачами інформації зовнішньополітичних відомств;

3) через неформальні контакти – йдеться про неформальні комунікації у межах міжнародних організацій на двосторонньому рівні, на міжнародних форумах та зустрічах.

Зовнішньополітичні комунікації пов'язані із міжнародною політикою держав, вони відтворюють систему зовнішніх зносин і враховують:

• зовнішньополітичні інтереси;

• політико-психологічну культуру лідерів держав;

• традиції і ціннісні орієнтації суспільства;

• нормативно-правову систему;

• культурну самобутність.

За останні роки надзвичайно зросла інформаційна функція дипломатичних представництв. Посольства та місії завжди були важливими та надійними джерелами інформації про найрізноманітніші аспекти житяя країни перебування. Неодхідно підкреслити, що здобуття такої їнформації має здійснюватись лише законними засобами відповідно до норм міжнародного права. Звичайно, без сприйняття з боку країни перебування дипломатичним представництвам здійснювати цю функцію було б неможливо. Саме дипломатичні представництва широко користуються такими легальними, звичайними засобами отримання інформації, як ретельна обробка численних друкованих видань, зокрема періодичної преси, а також іншої інформації, що проходить по каналах ЗМІ. Поінформованості сприяє також участь інфоземних дипломатів у прийомах, прес-конференціях, військових парадах, тощо, які влаштовуються державними органами країни перебування.Проте, крім міжнародно-правової бази, для успішної роботи посольства ті місій необхідна й відповідна матеріально-технічна база, тобто ті конкретні засоби та можливості, за допомогою яких дипломатичне представництво могло б ефективно здійснювати свої функції.