38. Охарактеризувати інструментарій сучасних комунікативних технологій у зовнішньополітичній діяльності держав

Забезпечення сучасної зовнішньої політики здійснюється традиційними зовнішньополітичними комунікативними технологіями:

І)(інформаційно-аналітична робота територіальних і функціональних департаментв зовн.-політ. відомства держави, дипломатичні заходи диппломатичних представництв в інших державах);

ІІ)медіа та мережевими технологіями.

ІІІ) технології державного брендінгу (репутаційно-іміджеві стратегії суб’єктів МВ, спрямовані на формування позитивного іміджу держави на світовій арені. Д.Б. як складова зовнішньої політики зумовлюється міжнародною конкуренцією та забезпеченням геостратегічних , геополітичних та національних інтересів у сфері МВ)

За конспектом Є.А. Макаренко комунікативні технології у системі зовнішньої політики. поділяються на:

Державний брендінг

Іміджева дипломатія- дипломатична діяльність держави, спрямована на створення за допомогою засобів масової комунікації іміджу національних інтересів та роз’яснення мети й основних завдань зовнішньої політики країни, а також формування бажаної світової громадської думки.(нове явище в зовн. політиці XX-XXІ ст.)

Віртуальна або мережева дипломатія – використання глобальної інформаційної мережі в проведенні державами своєї ЗП в умовах «інформаційного суспільства», коли кордони між внутрішньою і зовнішньою політикою стають менш чіткими , ступінь відкритості інформаційних джерел зростає.

Медіа дипломатія – передбачає утвердження і проведення ЗП держави шляхом використання ЗМК та медіа впливу на світову громадську думку. Вперше використали МД у Великорибританії. ( технології – оф повідомлення для ЗМІ, які містять оф позицію країни з тих чи інших міжнародних питань; роз’яснення інф, яка містить спеціальні елементи впливу з метою переконання; інф., яка містить у собі довільні коментарі журналістів; інф., яка надається для ЗМІ для їх подальшої роботи)

Публічна дипломатія: Дж. Най выделяет три измерения публичной дипломатии. Первое – ежедневное направленное освещение американских внешнеполитических акций. Второе – »стратегическое общение», под которым подразумевается фокусированное обсуждение наиболее важных для США политических тем. Третье – развитие прямых контактов с иностранной аудиторией посредством системы обменов, программ научных стипендий, которые позволяет зарубежным гражданам лично знакомиться в Соединенными Штатами. Публичная дипломатия – это целенаправленное информирование международной общественности по создание позитивного мнения о США, а также поддержание контактов с другими народами в сфере образования и культуры, нацеленное на создание привлекательного образа своей страны. ПРИКЛАДИ публічної інформації: програма на 5 каналі «Голос Америки», Гьоте Інститут, Brіtіsh Councіl.

Громадська дипломатія: У радянські часи існував такий евфемізм як «народна дипломатія». За цим поняттям стояли декоративна традиція організованого спілкування передовиків виробництва, мистецьких та культурних діячів під наглядом представників спецслужб із своїми закордонними колегами з метою роз’яснення їм «переваг радянського способу життя».Демократична традиція громадської дипломатії («publіc dіplomacy») є нині невід’ємною частиною європейської політичної культури. Налагодження горизонтальних комунікаційних зв’язків між лідерами громадськості, інтелектуалами, представниками експертного співтовариства, журналістами є необхідним елементом творення адекватного іміджу будь-якої країни в світі, тим більше такої, що претендує на приналежність до європейської системи цінностей та традицій. Держава не лише має не заважати таким комунікаціям (як це робиться авторитарними режимами), але й активно сприяти. ПРИКЛАД громадської дипломатії: «Громадські зв'язки» (Communіty Connectіons Program) – це програма громадської дипломатії, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAІD). Дана програма передбачає практичне групове стажування в США для підприємців, представників місцевого самоврядування, правників, лідерів громадських організацій та спеціалістів інших професійних сфер з Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизької республіки, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, та України.

Традиційна дипломатія – засіб здійснення зовнішньої політики держави, що являє собою сукупність невоєнних практичних заходів, прийомів і методів, застосовуваних з урахуванням конкретних умов і характеру розв'язуваних задач; офіційна діяльність глав держав і урядів, міністрів закордонних справ, відомств іноземних справ, дипломатичних представництв за кордоном, делегацій на міжнародних конференціях по здійсненню цілей і задач зовнішньої політики держави, захисту прав та інтересів держави, його установ і громадян за кордоном.

Лобістські технології: Лобізм ( lobbyіsm, від lobby – кулуари ) – організований вплив різних суспільних груп на представників органів державної влади з метою домогтися від них прийняття вигідних для себе рішень. Технології лобіювання і тиску на політичну владу: Інформаційний вплив на громадську думку через ЗМІ;Узгодження інтересів та участь у прийнятті урядових рішень ( консультативні групи, ради і палати при Уряді );Вплив на вибори до владних органів шляхом фінансування та організації виборчої кампанії;Різноманітні форми взаємодії з державними чиновниками та депутатами ( участь у різного роду слуханнях, неформальні контакти );Контроль за виконанням законів з боку зацікавлених груп;Страйки;Тероризм;Хабарі та інші незаконні способи винагородження державних чиновників.