30. Охарактеризувати діяльність міжурядово-корпоративних організацій в сфері інформації та комунікації; проаналізувати стратегії і програми організацій: Інтелсат, Інмарсат,Євтелсат,Інтерсупутник

Міжнародно-корпоративні організації – установи, що сполучають у собі риси МО та приватних компаній. Мета - організація глобального супутникового зв’язку та надання інформаційних продуктів та послуг через кордони держав.

Інтелсат. Штаб-квартира в США, заснована в 1964р., налічує 147 країн-учасниць, працює на основі міжнародної угоди про комерційні телекомунікації від 1971р. Має 52 супутників.

Компетенція: «морський стандарт», проектування, розробка, конструювання, спорудження, експлуатація, технічне обслуговування космічного сегмент у глобального супутникового зв’язкку, надання сегменту на комерційних засадах для міжнародних ТКМ послуг загального користування.

Клієнти: CNN, BBC, DBC, France, Deutsch, Brіtіsh Telecom.

Eutelsat. Організацію утворено в 1982 році як комерційну; штба-квартира – в Парижі. Має 26 супутників; Першою у 1999 р розпочала процес приватизації. У 2001 році підписана угода між країнами про розподіл часток власності між країнами. Діяльність: підтримка та експлуатація космічного сегменту європейського супутникового зв’язку, надання послуг суспільним службам ТКМ в Європі, телерадіомовлення (виробництво і поширення фільмів, релкамних роліків, телепрограм, супутниковий збір новин)

Нормативні документи: Конвенція про Eвтелсат, Європейська культурна конвенція, Європейська конвенція про транскордонне телебачення, Європейська конвенція про універсальний інформаційний сервіс, Європейська конвенція про кіберзлочинність.

Інмарсат. Організація, утворена 1979 року спочатку як міждержавна; штаб-квартира в США. Діє на основі Конвенція про Інмарсат 1976. Дохід на 2010 1,170 млдр. $

Основне завдання – співробітництво на морі з метою безпеки та рятування людських життів. До послуг належить як звичайний телефонний зв’язок, так і передача даних та сигналів SOS.

Основні напрями діяльності: забезпечення послуг супутникового зв’язку для судноплавства, забезпечення лоцманських послуг, обслуговування всіх регіонів судноплавства, боротьба з морським піратством, забезпечення доброчесної конкуренції

Інтерсупутник

Міжнародна організація космічного зв'язку, почалароботу на ринку послуг супутникового зв'язку в 1971 році, штаб-квартира в Москві. Країнами-членами організації є 25 країн. Має 12 супутників.

Інтерсупутник пропонує широкий спектр комплексних послуг супутникового зв'язку в рамках альянсів з найбільшими операторами, постачальниками обладнання і розробниками новітніх телекомунікаційних технологій.

Має 50 станцій супутникового зв’язку, має розподільчі термінали для СНД, країн Центрально-Східної Європи, ШОС та ОЧЕС. Здійснює міжнародні космічні програми Галілей, GPS, Глонос.

Інтерсупутник мас статус спостерігача в комітеті ООН по мирному використанню космічного простору, с членом Азіатсько- Тихоокеанської Ради по супутниковому зв'язку.

31. Охарактеризувати доктрину інформаційного протиборства за теорією м’якої сили Дж. Ная та у. Оуенса. Проаналізувати концепцію «інформаційної парасольки»

Модель А - створення абсолютної системи захисту країни-інфолідера проти будь-якого виду наступальної інформаційної зброї, що обумовлює об'єктивні переваги в потенційній інформаційній війні, змушує інші країни шукати альянсу у військово-інформаційних діях із країною-інфолідером. При цьому може бути використано систему жорсткого контролю над інформаційним озброєнням противника на підставі потенційних міжнародних документів з інформаційної безпеки. Погляд на такий розвиток подій викладено у відомому дослідженні Дж. Ная та У. Оуенса «Amerіca's Іnformatіon edge strategy and force plannіng», 1996 p. (Головна сила Америки - її інформаційні можливості), в якому стверджується домінуюча роль США в інформаційній революції, тобто у використанні надважливих засобів комунікації та інформаційних технологій (супутникового спостереження, прямого мовлення, швидкісних комп'ютерів, унікальних можливостей в інтегруванні складних інформаційних систем), у політиці стримування і нейтралізації традиційних воєнних загроз та нових видів озброєнь. У сучасному світі, де трансформовано поняття «ядерної парасольки» та стратегії неядерного стримування, зазначають автори дослідження, наявність інформаційних переваг обумовлює інтелектуальний зв'язок між зовнішньою політикою США та їх військовим потенціалом, збереження світового лідерства за допомогою нових засобів впливу та закріплення домінуючої ролі в альянсах і тимчасових коаліціях. Інформаційне лідерство посилює ефект американської дипломатії як інструменту «м'якої сили», уможливлює використання інформаційних ресурсів для конструктивного діалогу із потенційними противниками - Китаєм, Індією, Росією та іншими інформаційно розвинутими країнами з проблем міжнародної безпеки, і одночасно інфолідерство США забезпечує протидію нарощуванню інформаційних озброєнь у потенційно агресивних країнах (Іран, Ірак, Пакистан). Переваги США в інфосфері, на думку експертів, сприятимуть попередженню і врегулюванню регіональних конфліктів, вирішенню проблем, пов'язаних із глобальними загрозами, які виникли після закінчення «холодної війни», такими, як міжнародна злочинність, тероризм, поширення зброї масового знищення, глобальна екологічна деградація. Концепція глобальної інформаційної безпеки з точки зору політичних інтересів США полягає у впровадженні доктрини «інформаційної парасольки», що замінить доктрину «ядерної парасольки», на основі взаємовигідного обміну інформацією різного характеру (переважно військового) для міжнародного співробітництва і підтримання миру.

В умовах сучасної інформаційної революції переваги «м'якої сили» США, вважають Дж. Най та У. Оуенс, можуть бути використані для остаточного становлення демократичної системи в інших країнах світу, для попередження регіональних конфліктів, для протидії новим загрозам глобального масштабу. Разом з тим, у дослідженні підкреслено концептуальні проблеми осмислення міжнародної інформаційної безпеки: 1) психологічний стереотип політичних, ділових та військових сил і коаліцій, що не дозволяє якісно оцінити роль інформації як сили, оскільки такі традиційні фактори, як військовий потенціал, ВНП, чисельність населення, енергетичні ресурси, розмір території та наявність природних запасів копалин домінують у дискусіях про баланси сил; 2) нерозуміння природи інформації, наслідків інформаційної інтеграції та системних зв'язків інформаційної складової з іншими військовими, політичними, економічними, соціальними складовими, що утворюють міць держави і суспільства; 3) усвідомлення у США та інших інформаційно розвинутих країнах стратегічної ролі міжнародної інформаційної безпеки та непередбачуваних наслідків застосування інформаційних озброєнь для існування цивілізації.

32.