19. Особливості застосування pr в міжнародних відносинах: мета організації, pr -мета організації, pr -інструменти досягнення pr -мети

Міжнародні зв’язки з громадськістю – це процес гармонізації відносин між організацією і громадськістю, коли громадськістю є країни світу, з якими існують певні відносини даної держави як організації. Це комунікації зі світовою громадськістю, що відбуваються в мультикультурному середовищі та спрямовані на гармонізацію стосунків між різними суб’єктами міжнародних відносин.

Загальною метою PR-діяльності міжнародних акторів є гармонізація міжнародних відносин та інформаційне забезпечення глобалізаційних процесів, формування позитивного іміджу, довіри до інституцій і підтримки з боку світової громадськості процесів.

Світова громадськість – це сукупний суб’єкт міжнародних PR, представлений населенням різних країн світу, державами і державними установами, міжнародними організаціями, ТНК, національними та міжнародними інститутами, фірмами, інформаційними агентствами, які активно сприймають міжнародну інформацію та реагують на неї.

Ціловими аудиторіями можуть виступати центральні, місцеві, міжнародні ЗМІ; державні політичні діячі; адміністративні службовці; ділова громадськість; дипломатичні кола; неурядові організації; вчені; аудиторії засобів масової інформації.

Зовнішні аспекти міжнародних PR у галузі політики спрямовані на вирішення таких завдань: інформування світової громадськості про зовнішньополітичний курс країни, її діяльність на міжнародній арені; забезпечення міжнародної підтримки і симпатій світової громадськості щодо зовнішньополітичного курсу країни та її діяльності на міжнародній арені; вплив на зовнішню політику інших країн через громадську думку їхнього населення (шляхом використання ЗМІ конкретної країни та власних ЗМІ, що поширюють діяльність на цю країну; шляхом використання діаспори тощо); інформаційне забезпечення візитів. Державні органи та інші суб’єкти міжнародних відносин, пов’язані з конкретною державою, повинні забезпечити світову громадськість об’єктивною, систематичною, повною, перевіреною та своєчасною інформацією. Для цього використовуються різні засоби.

Важливим інформаційним приводом для інформування про окремі країни, з якими співробітничає та чи інша держава, є зарубіжні поїздки посадовців, їхні офіційні візити, PR-забезпечення зарубіжних візитів, публікації матеріалів щодо візиту в ЗМІ міжнародного розповсюдження (в Україні таким ЗМІ, наприклад, є «Ukrainian Business Journal»); виступи посадових осіб цієї країни перед журналістами на прес-конференціях, брифінгах, присвячених майбутньому візиту; інтерв’ю щодо підготовки візиту, насамперед, ЗМІ країни перебування; підготовка інформаційних аудіо- та відео-матеріалів про конкретно країну і їх трансляція напередодні, або/та під час візиту на одному з центральних каналів ТБ; підготовка консультацій та зустрічей з недержавними структурами країни перебування.

Під час візиту, як правило, проводяться прес-конференції; особисті зустрічі з представниками громадськості цієї країни; інтерв’ю засобам масової інформації чи виступи на радіо та телебаченні посадової особи, що відвідує країну, або членів делегації; зустрічі членів офіційної делегації з партнерами. Після закінчення візиту працівники служб зв’язків з громадськістю вивчають реакції місцевих ЗМІ на результати офіційного візиту; готують звіт про основні підсумки візиту, інформацію про зустрічі членів офіційної делегації з їхніми партнерами у країні перебування; готують аналітичні довідки щодо візиту.

Важливою ланкою PR-діяльності держави в міжнародному середовищі є управління інформацією через канали ЗМІ під час міжнародних і внутрішньодержавних конфліктів. Завдяки PR-акціям можливе забезпечення довіри до держави-учасниці міжнародного конфлікту з боку світової громадськості.

Серед PR-технологій, які можуть застосовувати владні інституції для підтримки своєї політики можуть бути регулярне проведення різноманітних інформаційних кампаній – інформаційних ярмарок, організованих державними інституціями спільно з представництвами організацій та посольствами окремих країн, виставок спеціальної літератури, міжнародних наукових конференцій (семінарів, «круглих столів», веб-конференцій тощо), проведення періодичних прес-конференцій, присвячених роботі державних структур.

20.