- •1. Інформатика як наука і як навчальний предмет у загальноосвітніх навчальних закладах. Становлення, особливості та перспективи розвитку шкі.
- •2. Методична система навчання інформатики: мета, зміст, засоби, форми, методи. Інформатична компетентність. Стандарт освітньої галузі «Технологія». Огляд Сучасних шкільних програм з інформатики.
- •Стандарт освітньої галузі "Технологія"
- •Програма з інформатики для учнів 9 класу (1 година на тиждень)
- •Програма з інформатики для учнів 10-11 класів рівень стандарту – 1 година на тиждень
- •10 Клас
- •11 Клас
- •Програма з інформатики для учнів 10-11 класів академічний рівень – 1 та 2 години на тижденьу 10 та 11 класах відповідно
- •3. Особливості викладання інформатики у початковій школі. Пропедевтика інформатики.
- •4. Особливості викладання інформатики у класах з поглибленим вивченням математики та інформатики Програма з інформатики для учнів 10-11 класів профільний рівень( 5 год. На тиждень)
- •6.Засоби навчання інформатики: методичне, дидактичне та практичне забезпечення шкі. Педагогічні програмні засоби з інформатики. Методичне забезпечення шкільної інформатики
- •1. Посібники
- •Дидактичне забезпечення шкільної інформатики
- •10 Клас
- •Педагогічні програмні засоби з інформатики
- •7.Шкільний кабінет інформатики та інформаційних технологій: функціональне призначення, обладнання, світло-гігієнічні вимоги, організація роботи. Правила техніки безпеки при роботі з комп`ютером.
- •8.Форми організації навчальної діяльності учнів. Урок інформатики:характерні риси, типологія. Підготовка вчителя до уроку.
- •9.Позакласна та позаурочна робота з інформатики: гуртки, факультативи, конкурси, олімпіади та інші масові заходи. Дистанційна підготовка вчителя інформатики.
- •10.Електронне навчання:тлумачення, класифікація, переваги і недоліки, інформаційні засоби підтримки.
- •11. Диференційоване навчання інформатики. Профільна диференціація. Характеристика змісту програм курсів за вибором.
- •12. Зміст і методика навчання розділів «Інформація», «Інформаційні процеси та системи».
- •13. Зміст і методика ознайомлення учнів із апаратним забезпеченням інформаційної системи.
- •14. Зміст і методика ознайомлення учнів із системним програмним забезпеченням.
- •15. Зміст і методика ознайомлення учнів із прикладним програмним забезпеченням загального призначення: засоби опрацювання графічних, текстових та табличних даних, редактори презентацій та публікацій.
- •16. Зміст і методика ознайомлення учнів із базами даних.
- •17. Зміст і методика ознайомлення учнів із прикладним програмним забезпеченням
- •18. Зміст та методика навчання основ роботи у мережі Інтернет.
- •19. Зміст і методика навчання Web-програмуванню.
- •20. Зміст та методика навчання розділу «іт персональної та колективної комунікації».
- •1. Автоматизоване створення й публікація веб-ресурсів
- •2. Основи створення комп’ютерних публікацій
- •22.23. Зміст і методика навчання основ структурного програмування (в межах програми академічного рівня) (поглибленого)
- •24. Зміст і методика навчання основ об’єктно-орієнтованого програмування
- •25. Зміст і методика навчання основ візуального програмування
22.23. Зміст і методика навчання основ структурного програмування (в межах програми академічного рівня) (поглибленого)
Ідеї та методи структурного програмування (Морзе )
Важливо показати учням, що вказівку про виконання алгоритму отримання розв'язку деякої задачі (результатів виконання алгоритму), за алгоритмом однозначно ставиться у відповідність вхідним даним (аргументам), можна розглядати як окрему вказівку, за якою змінним, які представляють шукані результати, буде надано цілком певних значень, що залежать від вхідних даних, і правила цієї залежності цілком визначаються алгоритмом. Оскільки не кожна вказівка може бути виконана будь-яким виконавцем, якщо виконавця не «навчено» виконувати розглядувану вказівку, то виникає необхідність подати її у вигляді деякого скінченного впорядкованого набору вказівок про виконання простіших операцій, що також приведе до шуканих результатів. Важливо, щоб учні, аналізуючи спеціально дібрані приклади, дійшли висновку, що ступінь деталізації вказівок залежить від набору операцій, які може виконати (виконанню яких «навчений») виконавець алгоритму. Якщо виконавець не може виконати деяку із цих простіших операцій, на які розкладено розглядувану вказівку, така простіша вказівка знову подається у вигляді скінченного впорядкованого набору вказівок про виконання ще простіших операцій. Така деталізація продовжується до тих пір, поки буде одержано набір операцій, кожну з яких зможе сприйняти та виконати обраний виконавець, або ж стане ясно, що цей виконавець не зможе виконати потрібні вказівки і його слід замінити іншим виконавцем, або ж «навчити» цього виконавця виконувати потрібні вказівки, спираючись на ті, які він вже «навчений» виконувати, тобто алгоритми виконання яких вже «відомі» виконавцеві. Для закріплення цих положень доцільно запропонувати учням навести відповідні приклади та контрприклади.
Об'єднуючи операції про виконання окремих дій до єдиної сукупності вказівок, що виконуються в певному порядку, одержують алгоритм виконання вихідного завдання. Опис алгоритму вважається закінченим, якщо всі вказівки, вказані в алгоритмі, можуть бути сприйняті і виконані виконавцем.
При обговоренні таких проблем можна задати учням запитання: «Чи може статися, що система допустимих для конкретного виконавця операцій недостатня для виконання вихідного завдання, і що робити в такому випадку?» Учні повинні розуміти, що за таких умов алгоритм виконання завдання цим виконавцем побудувати немажливо. Це означає, що в опису алгоритму, який орієнтований на конкретного виконавця, дозволяється використовувати лише такі вказівки, які він може виконати. Можна запропонувати учням навести відповідні приклади і на підтвердження цього положення, і доцільно обговорити з учнями питання про те, які вказівки допустимі в опису алгоритму, якщо за виконавця передбачається виконувати комп'ютер. У цьому випадку для виконання вказівок алгоритму в пам'яті комп'ютера повинні бути всі необхідні відповідні вказівки, записані мовою комп'ютера (машинною мовою) чи скінченні ані набори таких вказівок (програми). Якщо до пам'яті комп’ютера і введено програму для розв'язування деякої задачі, то можна і, що комп'ютер «може» («навчений») виконувати вказівку про Хизування такої задачі. При цьому набір допустимих операцій залежить також і від набору зовнішніх пристроїв та виконавчих механізмів, які під'єднані до комп'ютера. При цьому доцільно дібрати формулювання різних завдань, при виконанні яких за допомогою комп’ютера використовуються графічні, текстові та музичні редактори, і системи, бази даних тощо, та дібрати відповідні вказівки чи і вказівок комп'ютеру. Учні повинні дійти висновку, що при такому методі, який називають (зверху вниз) методом конструювання алгоритмів, спо- і задачу розглядають як одне ціле. На кожному етапі розв'язуваня в разі необхідності задачу поділяють на простіші задачі—під задачі, і під задачу в разі потреби поділяють на ще простіші підзадачі, (діють до тих пір, поки не будуть одержані такі підзадачі, які легко і обраною алгоритмічною мовою чи мовою програмування і для виконання яких вже є відповідні вказівки чи скінченні впорядковані набори вказівок (тобто вже раніше розроблені алгоритми чи програми, які є в запам'ятовуючому просторі, доступному для даного комп 'ютера). При цьому на кожному кроці побудови алгоритму розв'я- ння задачі в разі потреби уточнюються все нові й нові деталі (покрокова деталізація).
"Метод по крокової деталізації алгоритму доцільно продемонстрували на конкретних наочних прикладах. Такий принцип конструювання алгоритмів не залежить від конкретних особливостей і природи виконуваного завдання, а також від того, Яа якого виконавця орієнтовано алгоритм. Проте вибір виконавця (з відповідною системою вказівок) може певним чином вплинути на ступінь деталізації вказівок, структуру алгоритму і взагалі на можливість його побудови в заданій системі вказівок.
Метод покрокової деталізації застосовується при будь-якому конструюванні складних об'єктів. Це природна логічна послідовність мислення конструктора: поступове заглиблення в деталі конструкції. Досить складний алгоритм іншим способом побудувати практично неможливо. Саме такого підходу слід д отримуватися при побудові алгоритмів всіх типів, незалежно від їх складності.
Академічний рівень
7.2. Основи структурного програмування (19 год.) Основні поняття математичної логіки: логічні константи, логічні змінні, логічні вирази. Логічні операції: кон’юнкція, диз’юнкція, заперечення. Логічні формули. Табличі істинності. Запис логічних виразів мовою програмування. Операції порівняння. Алгоритмічна конструкція розгалуження та її графічне подання. Оператори розгалуження. Прапорці та групи перемикачів. Реалізація розгалужень з використанням прапорців та груп перемикачів. Поняття підпрограми та її аргументів. Поняття локальних і глобальних змінних. Формальні і фактичні параметри підпрограм. Стандартні підпрограми та підпрограми користувача. Створення і виклик підпрограм. Алгоритмічна конструкція повторення та її графічне подання. Оператори циклів. Складання та програмна реалізація алгоритмів з циклами. Поняття масиву. Оголошення одновимірного масиву. Індексація елементів масиву. Введення даних у масив та відображення його вмісту. Використання багаторядкових текстових полів для введення даних у масив та їх відображення. Пошук даних у масиві. Обчислення підсумкових показників для числового масиву. Обчислення підсумкових характеристик для елементів, що задовольняють певним властивостям. Вибирання елементів з масиву за певним критерієм. Сортування масивів. Пошук елементів у відсортованому масиві.
Практична робота №8. Складання програм з розгалуженнями.
Практична робота №9. Використання підпрограм.
Практична робота №10. Програмування циклічних обчислень.
Практична робота №11. Опрацювання одновимірних масивів.
|
Учень пояснює:
описує:
вміє:
|
|
|
Поглиблений рівень
Тема: «Структури даних», 10 годин Зміст навчального матеріалу теми: проста змінна; масив; стек; черга; зв’язний список; дерево; поповнення власної бібліотеки навчальних завдань
Лабораторні роботи: «Стек», «Черга», «Зв’язний список», «Дерево»
|
називає: просту змінну, масив, стек, чергу, зв’язний список, дерево наводить: власні приклади простих змінних, масивів, стеків, черг, зв’язних списків, дерев розпізнає: прості змінні, масиви, стеки, черги, зв’язні списки, дерева характеризує: відмінність між простою змінною, масивом, стеком, чергою, зв’язним списком, деревом описує: просту змінну, масив, стек, чергу, зв’язний список, дерево пояснює: особливості використання простих змінних, масивів, стеків, черг, зв’язних списків, дерев формулює: поняття простої змінної, масиву, стека, черги, зв’язного списку, дерева обґрунтовує: доцільність та коректність використання простих змінних, масивів, стеків, черг, зв’язних списків, дерев у заданих алгоритмах порівнює: доцільність та ефективність використання простих змінних, масивів, стеків, черг, зв’язних списків, дерев у заданих алгоритмах класифікує: змінні за структурами даних аналізує: відмінність між використанням простих змінних, масивів, стеків, черг, зв’язних списків, дерев у заданих алгоритмах оцінює: результати роботи реалізованого у вигляді програми розробленого алгоритму з використанням простих змінних, масивів, стеків, черг, зв’язних списків, дерев висловлює судження: щодо доцільності використання простих змінних, масивів, стеків, черг, зв’язних списків, дерев у заданих алгоритмах розв’язує: завдання по реалізації алгоритмів у вигляді програми з використанням простих змінних, масивів, стеків, черг, зв’язних списків, дерев спостерігає: за зміною значень елементів простих змінних, масивів, стеків, черг, зв’язних списків, дерев використовує: можливості середовища програмування для налагодження алгоритмів з використанням простих змінних, масивів, стеків, черг, зв’язних списків, дерев дотримується правил: роботи за комп’ютером, реалізації алгоритмів з використанням простих змінних, масивів, стеків, черг, зв’язних списків, дерев у вигляді програм показує на комп’ютері: покрокове виконання створеної програми з використанням простих змінних, масивів, стеків, черг, зв’язних списків, дерев |
