13 Поняття комп’ютерної презентації та її призначення. Поняття про слайдові та потокові презентації. Огляд програмних і технічних засобів призначених для творення і демонстрації презентації.

Презентація– це набір кольорових карток-слайдів спеціального формату до певної теми. Створені презентації можуть містити текст, фотознімки, діаграми, малюнки, комп’ютерну анімацію процесів та явищ, звуковий супровід, автофігури, діаграми тощо. Огляд програмних і технічних засобів, призначених для створення і демонстрації презентацій. У пакет Microsoft Office для Windows входить додаток Power Point, який призначений для створення і редагування довільної презентації. Її можна використовувати для: - унаочнення матеріалу; - управління навчально-пізнавальною діяльністю; - сфери бізнесу; - рекламування товарів, послуг; - створення фотоальбомів тощо. Слайд – це фрагмент презентації, в межах якого виконується робота над її об’єктами. Основні можливості програми: • створення послідовності слайдів; • форматування тексту; • вставляння гіперпосилань; • вставляння керуючих кнопок; • сортування слайдів; • створення ефектів анімації та 3D-переходів слайдів; • демонстрація презентації. Створення презентації за допомогою: - майстра автовмісту : Файл – Создать – Из мастера автосодержания… – Далее – вибрати вид презентації – Далее – вибрати запропонований спосіб виводу презентації – Далее – ввести заголовок презентації та можливий нижній колонтитул – Далее – Готово. - шаблонів оформлення : Файл – Создать - Из шаблона оформления – вибрати шаблон оформлення – оформити презентацію. - створення пустої презентації : Файл – Создать – Новая презентация – вибрати макет оформлення слайда – оформити слайд. - однієї презентації на базі іншої: Файл – Создать – Из имеющейся презентации… - вибрати файл з якого буде створена презентація – Создать новый – змінити оформлення слайдів. - фотоальбом: Файл – Создать – Фотоальбом… – вибрати зміст фотоальбома: добавити текст або малюнок з певного джерела – Создать – відредагувати фотоальбом. Відкриття презентації 1) Файл – Открыть – вибрати файл – Открыть 2) натиснути на панелі інструментів «Стандартная» - вибрати файл – Открыть. 3) знайти необхідний файл через Проводник – двічі натиснути лівою кнопкою миші на ярличку. Збереження презентації в різних форматах. 1) Файл – Сохранить – для першого збереження дати назву та визначити місце збереження файлу – Сохранить 2) на панелі інструментів «Стандартная» вибрати - для першого збереження дати назву та визначити місце збереження файлу – Сохранить 3) для збереження повторно відкритого файла з існуючим іменем досить виконати команду «Сохранить»; для збереження повторно відкритого файла з новим іменем треба виконати команду «Сохранить как…» 4) Формати файлів: ppt -Звичайна презентація Power Point ; pps -Презентація, яка завжди буде відкриватися в режимі показу слайдів; .jpg -Слайди у вигляді малюнка для використання на Web –сторінках.

14 Системи опрацювання текстових даних: призначення, класифікація, порівняльна характеристика. Формати текстових файлів. Інтерфейс текстового процесора. Налаштування середовища текстового процесора. Параметри документа. Основні правила введення, редагування та форматування тексту.

Текстовий редактор — комп'ютерна програма — застосунок, призначена для створення й зміни текстових файлів, а також їх перегляду на екрані, виводу на друк, пошук фрагментів тексту тощо. Призначення:1. Введення тексту та таблиць.2. Редагування тексту.3.Форматування символів.4. Форматування абзаців.5.Вставляння малюнків, діаграм, фігурного тексту.6. Вставляння зносок.7. Вставляння колонтитулів.8. Форматування сторінок.9. Вставляння предметного покажчика.10. Вставляння змісту.11. Оформлення титульного аркуша. Класифікація текстових процесорів.- За способом використання: автономні, мережні. - За призначенням: загального призначення, спеціального призначення. - За формою тексту: лінійні, нелінійні. Формати текстових документів. - .txt - у файлі зберігається тільки текст з розбиттям на абзаци і без форматування. - .doc - у файлі зберігається текст, рисунки, вставлені об'єкти, значення їх властивостей. - .RTF - у файлі зберігається текст, рисунки, вставлені об'єкти, значення їх властивостей. Інтерфейс текстового процесора:-Панель форматирования. Это стандартная панель форматирования, которая присутствует во всех приложениях пакета OpenOffice.org и позволяет менять шрифт, цвета, выравнивание и другие параметры текста. -Линейки. Определяют горизонтальное положение текста и позволяют форматировать элементы. -Указатель вставки. Все символы, которые вы вводите с клавиатуры располагаются слева от этого указателя. Он также называется курсором. -Стиль страницы. Стиль определяется многими элементами: размером листа, полями, ориентацией текста и т.д. Стиль страницы можно изменить, выбрав в меню пункт Формат → Страница. Можно воспользоваться заранее созданными стилями, либо создать свой собственный. Списки.Нажмите эту кнопку для форматирования выделенного текста в виде неупорядоченного списка. Выделите элементы списка, выберите в меню пункт Формат → Маркеры и нумерация... и укажите тип маркированного списка из числа доступных шаблонов. Щелчок по этой кнопке отформатирует выделенный текст в упорядоченный список. Нумерация в списке создается по тому же принципу, что и в неупорядоченном списке. Верхние и нижние колонтитулы.Выберите в меню пункт Вставка+Верхний колонтитул → Обычный для добавления колонтитула вверху страницы и пункт Вставка+Нижний колонтитул → Обычный — для добавления колонтитула внизу страницы. Можно ввести текст для колонтитулов вручную, либо использовать для из заполнения стандартные элементы из меню Вставка → Поля. Слід ознайомити учнів з процесом редагування, що означає перевірку та виправляння тексту при підготовці до друку. Важливо під­креслити, що редагування можна виконувати вручну та використовую­чи відповідні вбудовані засоби текстового редактора. У текстовому редакторі MS Word існують два способи формату­вання тексту:• пряме форматування виділених фрагментів;• стильове форматування, за допомогою якого можна переформатувати відразу кілька абзаців без попереднього їх виділення. Спочатку доцільно розглянути пряме форматування тексту на прик­ладах форматування символів та абзацу. Основна графічна одиниця тексту — це символ. Послідовність символів створює текст. Формату­вання символів — зміна параметрів символів

15. Робота з графічними об’єктами та таблицями у середовищі текстового процесора. Поняття про шаблон та стилі документа. Створення закладок і виносок. Створення та модифікація автоматичного змісту і покажчика. Друк документа.

Створення таблиць командою Таблица—Добавить таблицу. Цією командою послуговуються, щоб викликати на екран монітора вікно «Вставка таблицы», у якому задають кількість рядків та стовпців, а також ширину стовпця таблиці. Спочатку ширина всіх стовпців однакова, і таблиця займає все поле набору(«Авто»). Графические объекты создаются в самой программе Microsoft Word с помощью встроенного векторного редактора. Графические объекты включают автофигуры, кривые, линии и объекты WordArt. Эти объекты являются частью документа Microsoft Word. Стилі — це набір команд форматування символів, абзаців або структурних рівнів документа. Щоб переглянути параметри стилів, то потрібно відкрити низхідний список Стиль, у якому є назва стилю, його шрифт, розмір, накреслення та тип вивітрювання. Користувач самостійно може змінювати параметри стилів залежно від потреб за допомогою команди Формат > Стиль, у діалоговому вікні якої в полі Стиль є перелік усіх стилів шаблону Normal. dot чи шаблону документу, який опрацьовують (вибір у полі Список). Зазначимо, що для ефективного опрацювання тексту доцільно застосовувати такі стилі:~ Обычный – для головного тексту документа;~ Заголовок 1 – для загального заголовку документу;~ Заголовок 2 – для заголовків розділів;~ Заголовок 3 – для заголовків параграфів;~ Название – для підписів до малюнків; Використання шаблонів у документі. Оскільки шаблон є також документ, але лише з розширенням dot, то для його створення використовуються ті ж процедури що й до створення простого документа. Тому у пункті Файл вибрати команду Создать. При цьому відкриється стандартне вікно по створенню документа, в нижній чистині якого слід вибрати опцію Template (шаблон). Після цього потрібно натиснути кнопку OK (можна також вибирати шаблон на базі якого користувач буде створювати свій). В результаті чого відкриється чистий бланк листа в якому слід вказати усі необхідні параметри, що повинні увійти в даний шаблон.

Виноски.Виноски можуть бути розташованими в кінці кожної сторінки або в кінці всього документу. Щоб зробити виноску, треба виконати такі дії:− встановити курсор клавіатури в кінці слова, до якого робимо виноску;− виконати команду в меню Вставка => Сноска....;− у діалоговому вікні «Сноски», що з’явиться, встановити потрібні параметри у полях Вставить сноску і Нумерация;− натиснути кнопку вікна ОК – у тексті на місці курсору клавіатури з’явиться порядковий номер виноски, а сам курсор переміститься в кінець сторінки (документа) для введення тексту виноски.− набрати текст виноски, після чого можна продовжувати набір тексту основного документа. Вибір параметрів друку-Відкрийте документ або файл.-У меню Файл виберіть команду Друк.-У діалоговому вікні Друк, що з’явилося, можна вибрати принтер, який потрібно використовувати, а також указати, які сторінки та в якій кількості друкувати.

16. Системи опрацювання табличних даних. Електронні таблиці та табличні процесори. Інтерфейс табличного процесора. Налаштування середовища табличного процесора. Поняття книги, аркушу, клітинки, діапазону клітинок. Введення і редагування даних (текст, числові дані, формули). Види помилок під час уведення даних і формул та способи їх усунення. Абсолютні, відносні та комбіновані посилання на клітинки і діапазони клітинок у формулах. Правила перетворення посилань при копіюванні формул.

Електронна таблиця (ЕТ)— сховище (частина запам'ятовуючого простору) для зберігання відповідним чином структурованої сукупно­сті даних різних типів. Електронна таблиця повинна розглядатися в шкільному курсі інформатики як об'єкт опрацювання, а табличний про­цесор — засіб опрацювання електронних таблиць. Електронна таблиця — це також «запам'ятовуючий» простір, спе­ціальним чином структурований для опрацювання даних, які там збе­рігаються, за допомогою програм табличних процесорів. Електронна таблиця (ЕТ) – це програма, призначена для опрацювання даних, структурованих в таблицю.

Основні можливості: уводити, редагувати та форматувати табличні дані; виконувати розрахунки; будувати графіки та діаграми за введеними даними та виконаними розрахунками; форматувати області діаграм; уставляти в таблицю різні об’єкти.

Робоча книга – це файл Excel, що може містити один або декілька робочих аркушів.

Робочий аркуш – це електронна таблиця, яка складається із клітинок (комірок), що утворюють рядки і стовпці.

Рядки – нумеруються цифрами.

Стовпці – позначаються буквами латинського алфавіту від A до Z, а потім їхніми комбінаціями.

Комірка (клітинка) – ділянка, що утворюється на перетині стовпця і рядка електронної таблиці.

Адреса клітинки складається з назви стовпчика та номера рядка, на перетині яких вона і лежить.

Діапазон (блок) клітинок – прямокутна область суміжних клітинок. Поточна клітинка – виділена в даний момент клітинка.

Адреса блока задається адресами першої й останньої його клітинок, між якими ставиться розділовий знак – двокрапка (:) або дві крапки поспіль (..)

Робочий аркуш має 65536 рядків, до 255 робочих аркушів Введення даних у таблицю. У комірку ЕТ можна вводити число, текст, дату або формулу. Якщо введені в клітинку символи утворюють число (дата та час), то при виході з осередку вони вирівнюються по правому краю комірки. Введений текст вирівнюється в осередку по лівому краю. Осередок може вміщати до 255 символів тексту.

Редагування ЕТ можна зробити: змінити ширину стовпця; очистити клітку; очистити блок клітин; виправити вміст клітини; вставити рядок або стовпець; видалити рядок або стовпець.

Робота з формулами. Щоб ввести в клітину формулу, треба в рядку введення набрати знак =, а потім саму формулу. Формула може містити: Число; Адреса клітини, блоку даних; Функцію; Операцію обчислення: +, -, *, /; Дужки. Щоб ввести формулу: Виділіть клітку; Наберіть =; Наберіть формулу.

4. Натисніть Enter або в рядку введення клацніть на кнопці введення.

Повідомлення про помилки. Якщо формула у комірці не може бути правильно обчислена, Microsoft Excel виводить у комірку повідомлення про помилку. Якщо формула містить посилання на комірку, що містить значення помилки, то замість цієї формули також буде виводитися повідомлення про помилку.

Помилки можна позначати й виправляти двома методами: по черзі (на зразок засобу перевірки правопису), або одразу після їх появи на аркуші у процесі введення даних. В обох методах у верхньому лівому куті клітинки з помилкою відображається трикутник. .( Клітинка з помилкою у формулі).

Виправлення поширених помилок під час введення формул:Кожна функція має починатися зі знака рівності (=); Для позначення діапазону слід використовувати двокрапку; Потрібно ввести всі необхідні аргументи; Вкласти можна не більше 64 функцій.

Абсолютні та відносні посилання. Абсолютна адресація встановлює адресу клітин­ки незалежно від того, з якої клітинки таблиці посилаються на дану. Відносна адресація встановлює адресу клітинки в таблиці залежно від місцеположення формули, в якій ця адреса використовується як операнд. За замовчуванням в електронних таблицях використовується відносна адресація.

Для багатьох таблич­них процесорів ознака «заморожування» адреси, тобто перетворення її з відносної на абсолютну, записується за допомогою значка «$». Наприк­лад, адреса клітинки G7 є відносною, адреса, записана у вигляді $G$7, є абсолютною («заморожено» як рядок, так і стовпчик), а адреса $G7 — є комбінованою.

17. Призначення й використання основних математичних, статистичних, логічних функцій табличного процесора. Поняття діаграми. Побудова діаграм за допомогою майстра. Налагодження параметрів діаграми, області даних та рядів даних. Сортування й фільтрація даних у таблицях. Призначення зведених таблиць і засобів знаходження проміжних підсумків.

Математичні функції. В арифметичних виразах використовуються операції додавання (+), віднімання (-), множення (*), ділення (/) і піднесення до степеня (^). Арифметичні операції виконуються над числовими константами, над вмістом клітинок, адреси яких вказані у формулі, над спеціальними функціями, що вбудовані до середовища електронних таблиць.

Логічні функції

Логічні функції нечисленні за своєю кількістю, але мають велике значення для обчислень, причому як в економіці, так і в інших галузях господарства. Якщо аргументи функції знаходяться в певному діапазоні, дуже зручно користуватись логічними функціями для обмеження границь обчислення. И   Повертає значення ІСТИНА, якщо всі аргументи мають значення ІСТИНА. ЛОЖЬ   Повертає логічне значення НЕПРАВДА. ЕСЛИ   Виконує перевірку умови. НЕ   Міняє на протилежне логічне значення свого аргументу. ИЛИ   Повертає ІСТИНА, якщо хоча б один аргумент має значення ІСТИНА.

ИСТИНА   Повертає логічне значення ІСТИНА.

Діаграма – це представлення даних таблиці в графічному вигляді, яке використовують для аналізу та порівняння даних. Процедура побудови графіків і діаграм. Будь-які дані в таблиці завжди можна представити у графічному вигляді. Для цього використовується Майстер діаграм. Майстер діаграм включається кнопкою панелі інструментів : 1. Слід попередньо виділити необхідний фрагмент таблиці, на основі якого будується діаграма, причому добре б, щоб лівий стовпець містив назви рядків, а перший рядок - назви стовпців. Тоді майстер відразу включить їх у діаграму, розташувавши по осях або вставивши в легенду. Якщо потрібно виділити дані в різних частинах таблиці, виділення виконують при натиснутій клавіші Ctrl. 2. Виберіть тип діаграми. Пропонується 15 основних типів, у кожного з яких є ще підтипи. Для кругової діаграми беруться значення одного найменування: одного рядка або одного стовпця (такі значення одного найменування називаються категорією). 3. Уточніть діапазон даних і де вони розміщені (в рядках або стовпцях). 4. Введіть загальний заголовків діаграми та підписи осей, якщо вони будуть присутні в діаграмі. 5. Визначте, як розмістити діаграму: на окремому аркуші або разом з таблицею. 6. Натисніть Готово.

Готову діаграму можна редагувати. Для цього треба: 1.виділити її; 2.один раз клацнувши по ній (виділена діаграма відзначена чорними квадратиками по кутах); 3.тепер її можна видалити (Delete).

Щоб змінити оформлення, кольору ліній, фон, треба по діаграмі клацнути двічі. Подвійний клік по будь-якому елементу діаграми перенесе вас у відповідне діалогове вікно, в якому можна поміняти якісь параметри зовнішнього вигляду окремо по кожній групі елементів. Додати дані у вже створену діаграму можна через меню Діаграма → Додати дані.

Форматування осі. Аби відформатувати координатну вісь, виділите її і виберіть в меню Формат команду Виділена вісь або двічі клацніть вісь і відкрийте вкладку Вигляд. Сортування – це зміна положення даних у списку відповідно до значення або типу даних. Якщо виникає потреба розташувати в алфавітному порядку дані, поставити в порядку зростання, то для цього на панелі інструментів є кнопки або . Також можна використати команду меню Дані → Сортування. Діалогове вікно Сортування діапазону призначене для вибору поля, на якому відбувається сортування (виділяємо комірки).

Фільтрація даних. Фільтрація - це виділення визначених записів, що задовольняють заданим критеріям. В Excel виділяють такі способи фільтрації: автофільтр і розширений фільтр. Включення режиму фільтрації здійснюється командою Дані → Фільтр → Автофільтр. При цьому для кожного поля даних автоматично створюється набір стандартних фільтрів у списках, що розкриваються. Розширений фільтр вибираємо командою Дані → Фільтр → Розширений фільтр. За допомогою розширеного фільтра можна виконувати пошук даних за складних умов, при цьому в окремому діапазоні відображаються на екрані умови, відповідно до яких слід виконати пошук та відображення даних.

Зведені таблиці. Зведена таблиця — це таблиця, яка ви­користовується для швидкого підведення підсумків або об'єднання великих обсягів даних. Змінюючи місцями рядки і стовпчики, можна створити нові підсумки вихідних даних; при відображенні різних сторі­нок можна до того ж здійснити фільтрацію даних, а також відобразити детально дані області. Зведена таблиця може містити до чоти­рьох полів, однак обов'язковими повинні бути два: поля рядків і даних, або поля стовпчиків і даних. Зрозуміло, що без поля даних використо­вувати зведену таблицю немає сенсу.

18. Бази даних. Основні поняття. Ієрархічна, мережева, реляційна модель даних. Система управління базами даних. Поняття таблиці, поля, запису, ключа. Призначення та створення таблиць, форм, запитів та звітів. Класифікація запитів.

Основні поняття. База даних (БД) — це систематизоване сховище структурованої інформації з певної предметної області, до якого можуть мати доступ багато прикладних програм. Приклади подібних сховищ інформації: телефонний довідник, бібліотечний каталог. Система управління базами даних (СУБД) — це програмні за­соби для створення, введення і використання БД. Усі наявні систе­ми задовольняють, як правило, таким вимогам: можливість маніпулювати даними; можливість пошуку і формування запитів; забезпечення цілісності (узгодженості) даних; забезпечення захисту і таємності.

Моделі подання даних. Розрізняють ієрархічні, реляційні та мережеві бази даних. Найбільш поширеними є реляційні бази даних. Реляційною базою даних називається база даних, що містить інформацію, подану у відповідних прямокутних таблицях. Така таблиця називається відношенням. Кожен рядок таблиці містить інформацію про один окремий об'єкт системи (про конкретну книжку, співробітника установи тощо), а кожен стовпчик — певні характеристики (властивості, атрибути) цих об'єктів. Рядки такої таблиці називаються — записами, а стовпчи­ки — полями. Кожен запис повинен відрізнятися від інших значеннями головного ключа — певного поля або сукупності полів, що ідентифікують запис, роблять його унікальним. Над реляційною базою часто необхідно виконувати такі дії: впорядкування даних; добір даних за групами; пошук записів. У ієрархічній моделі баз даних основною структурою подання інфор­мації є дерево. Усі вершини дерева мають певні рівні. На найвищому (першому) рівні знаходиться тільки одна вершина, яка називається коренем дерева — вузлом. Вона з'єднується ребрами з усіма верши­нами, що знаходяться на наступному — другому рівні, і лише з ними. Вершини другого рівня з'єднуються з вершинами третього рівня реб­рами так, що кожна вершина третього рівня з'єднана тільки з однією вершиною другого рівня, і т. д. В ієрархічних базах даних елементи в записі впорядковані певним чином, один елемент вважається головним, інші — підлеглими. Дані в записі впорядковано в певній послідовності, як сходинки сходів, і пошук даних може здійснюватися лише послідовним «спусканням» зі сходинки на сходинку — від вищих рівнів вузлів до нижчих. У мережевій моделі баз даних основною структурою є мережі, тобто довільні графи, у вершинах яких записано деяку інформацію, а ребра відповідають зв'язкам між вершинами (граф — це математична кон­струкція, що складається з вершин і ребер). Кожне ребро з'єднує дві вершини. У мережевій структурі будь-яка вершина може бути пов'язана з будь-якою іншою. Мережева база даних відрізняється більшою гнучкістю, оскільки в ній існує можливість встановлювати додатково до вертикальних ієрархічних зв'язків горизонтальні зв'язки.

Система управління базами даних. Для роботи з базою даних система управління повинна забезпечувати можливість внесення і читання інформації, роботу з великим обсягом даних, швидкість пошуку, цілісність даних, захист від руйнування, спотворення, від несанкціонованого доступу, систему «люб'язних» підказок (з розрахунку на користувача без спеціальної підготовки) тощо. Слід пояснити основні операції та функції СУБД, розглянути особливості інтерфейсу користувача: Командний інтерфейс — найпростіший. Він забезпечує подання на екран системного запрошення для введення команд; WIMP-інтерфейс розшифровується так: Windows (вікно) Image (образ) Menu (меню) Pointer (вказівник). На екрані висвітлюється вікно, яке містить графічні образи, що відповідають певним програмам і меню послуг. Для звернення до одного з них використовується вказівник мишки; SILK-інтерфейс розшифровується так: Spich (розмова) Image (образ) Language (мова) Knowledge (знання). На екрані при використанні SILK-інтерфейсу за відповідною вказівкою голосом відбувається переміщення від одних пошукових образів до інших за змістовими семантичними зв'язками.

Поняття. Таблиця – це набір поіменованих полів, в яких описуються властивості об'єктів. Поле – стовпець таблиці, призначений для зберігання значень певної властивості (параметра) об'єкта. Запис – рядок таблиці. Один запис містить дані про окремий об´єкт, який описують у базах даних. Ключ - це стовпець (декілька стовпців), що додається до таблиці і дозволяє встановити зв'язок із записами в іншій таблиці. Існують ключі двох типів: первинні і вторинні або зовнішні. Первинний ключ - це одне або кілька полів (стовпців), комбінація значень яких однозначно визначає кожний запис у таблиці. Зовнішній (вторинний) ключ - це одне або кілька полів (стовпців) у таблиці, що містять посилання на поле або поля первинного ключа в іншій таблиці. Об'єкти СКБД Access. Таблиця — організація збереження даних у вигляді двовимір­ного масиву. Вона є основним об'єктом БД. Решта — похідні від таблиці. Форми — допомагає створювати інтерфейс користувача і може використовуватися для введення, редагування або відображення даних. Запити — об'єкти для вибору та фільтрування даних таблиці за визначеними критеріями. Звіт — формування документа.