1. Мова програмування. Класифікація мов програмування. Поняття про інтерпретацію та компіляцію. Інтегровані середовища програмування.

Мова - це система знаків (символів, жестів, міміки, положень перемикача і т. д.) для представлення, обміну інформацією.

Алгоритмічна мова — це мова, призначена для представлення алгоритму у вигляді послідовності вказівок для виконання їх виконавцем алгоритму.

Мови програмування — це алгоритмічні мови, призначені для опису алгоритмів, що орієнтовані для виконання на комп’ютері, або система позначень для точного опису алгоритму, який треба виконати за допомогою комп’ютера.

Мова програмування, як і будь-яка інша мова, являє собою набір символів (алфавіт), систему правил складання базових конструкцій мови (синтаксис) та правила тлумачення мовних конструкцій (семантика). Ця система позначень і правил призначена для одноманітного і точного запису алгоритму. Алфавіт, синтаксис і семантика — три основні складові мов програмування.

Програма — це алгоритм, записаний мовою програмування.

Транслятор — це програма, призначена для перекладу тексту програми з однієї мови програмування на іншу. Процес перекладання називається трансляцією.

Розрізняють два типи трансляторів — компілятори та інтерпре­татори.

Компілятор — це програма, що призначена для перекладу та на­ступного запам'ятовування повністю всієї програми, яка написана деякою мовою, у програму в машинних кодах. Процес такого перекла­дання називається компіляцією. Компілятор створює програму в ма­шинних кодах, яка потім виконується. Скомпільований варіант програ­ми можна зберігати на дискові. Для повторного виконання програми компілятор вже не потрібен. Досить завантажити з диска в пам'ять комп'ютера скомпільований раніше варіант і виконати його.

Інтерпретація — спосіб трансляції, при якому кожна інструкція програми перекладається в машинні коди та виконується, і тільки після виконання одного фрагмента програми процесор переходить до обробки іншого фрагмента. Це гнучка система перекладу, яка реалізовується нескладно. Вона икористовується в тих випадках, коли потрібна простота трансляції (Basic).

У процесі трансляції відбувається перевірка опису програми на відповідність до правил використовуваної для її описування мови. Якщо в програмі знайдено помилки, транслятор виводить повідомлен­ня про них на пристрій виведення (як правило, на екран дисплея).

Інтерпретатор повідомляє про знайдені помилки після трансляції кожної вказівки програми. Це значною мірою полегшує процес пошу­ку та виправлення помилок у програмі, але суттєво збільшує час транс­ляції. Компілятор транслює програму набагато швидше, ніж інтерпре­татор, але повідомляє про знайдені помилки лише після завершення компіляції всієї програми.

Класифікація мов програмування 

Існуючі мови програмування можна поділити на дві групи: мови низького рівня і мови високого рівня.

До мов низького рівня належать мови асемблера. У мові асемблера використовують­ся символьні позначення вказівок, які легко зрозуміти і запам'ятати. Замість послідовностей двійкових кодів вказівок записують їх символьні позначення, а замість двійкових адрес даних, які використовуються під час виконання вказівки — символьні імена цих даних, які добирає про­граміст. Іноді мову асемблера називають мнемокодом, або автокодом.

Більшість програмістів при складанні програм користуються деякою мовою високого рівня. Для описування алгоритму такою мовою вико­ристовується певний набір символів — алфавіт мови. З цих символів складаються і так звані ключові слова мови. Кожне з ключових слів має певне призначення. Ключові слова зв'язуються одне з одним у речен­ня за певними синтаксичними правилами мови. Кожне речення виз­начає певну послідовність дій, які повинен виконати комп'ютер.

Використання мов високого рівня надає можливість описувати про­грами для комп'ютера, використовуючи загальноприйняті позначення операцій і функцій та їх аргументів.

Системи програмування. Для зручності створення програм створюються інтегровані середовища програмування — системи, які об’єднують редактор текстів програм, транслятор, налагоджувач (наприклад Turbo Pascal, Turbo С, Turbo Basic). Отримали поширення системи візуального програмування — засоби, за допомогою яких можна швидко створювати програми шляхом візуального проектування макета в графічному вигляді (наприклад, Visual Basic, Visual С, Delphi).