Розділ III Принципи і методи лікування неврологічних хворих

1. Для зменшення процесів вільнорадикального окислення в ранньому періоді ЧМТ застосовують:

А. α-токоферолу ацетат

Б. аскорбінова кислота

В. дексаметазон

Г. фенобарбітал

Д. все перелічене

Е. вірно А і Б

2. У зв’язку з меншим впливом на електролітний баланс для лікування набряку мозку при важкій ЧМТ слід застосовувати:

А. гідрокортизон

Б. преднізолон

В. дексаметазон

Г. кортизон

3. Для корекції падіння серцевої діяльності при гострій важкій ЧМТ доцільно призначення:

А. адреналіну

Б. норадреналіну

В. мезатону

Г. дофаміну

4. Найефективнішими коректорами гіперметаболізму при важкій ЧМТ є:

А. інгібітори МАО

Б. трициклічні антидепресанти

В. нейролептики

Г. барбітурати

Д. всі прелічені препарати

5. Для зняття психомоторного збудження при важкій ЧМТ застосовують:

А. діазепам

Б. аміназин

В. пропазин

Г. гексенал

Д. будь-який з перелічених препаратів

6. Гіперактивацію симпатоадреналової системи в гострому періоді важкої ЧМТ пригнічують:

А. нейролептики

Б. антидепресанти

В. барбітурати

Г. всі перелічені препарати

Д. вірно А і Б

7. Із перелічених антибіотиків найкраще проникає через гематоенцефалічний бар’єр:

А. цефалексин

Б. кліндаміцин

В. рифампіцин

Г. цефтріаксон

8. При лікуванні гіперосмолярного синдрому при важкій ЧМТ протипоказано:

А. маннітол

Б. реополіглюкін

В. поліглюкін

Г. альбумін

Д. 5% розчин глюкози

9. При важкій ЧМТ більш значну дегідратуючу дію на ділянки мозку з набряком, ніж без набряку має:

А. маннітол

Б. гліцерин

В. лазикс

Г. альбумін

10. Для корекції дефіциту дофамінергічної активності при виході з найгострішого періоду важкої ЧМТ (апалічний або акінетико-ригідний синдром) призначають:

А. циклодол

Б. пірацетам

В. енцефабол

Г. галоперідол

Д. наком

11. До „денних” транквілізаторів належать:

А. мідазолам (флормідал)

Б. нітразепам (еуноктин)

В. діазепам (реланіум)

Г. тофізепам (грандаксин)

12. Ноотропи при ЧМТ можна застосовувати:

А. через 3 дні після травми

Б. через тиждень після травми

В. в резидуальному періоді

Г. в будь-який термін

Д. вірно Б і В

13. Для пригнічення гіперактивності вестибуловегетативних рефлексів вгострому періоді ЧМТ призначають:

А. анаприлін

Б. беллатамінал

В. метоклопрамід

Г. вірно все перелічене

Д. вірно Б і В

14. Для зняття мязевих проявів нейрогенного гіпервентиляційного синдрому призначають:

А. прозерин

Б. глюконат і хлорид кальцію

В. хлорид калію

Г. вірно все перелічене

Д. вірно А і Б

15. Необхідною умовою для початку лікування хворого з важкою ЧМТ є:

А. введення в/в кардіотоніків

Б. введення в/в антигіпертензивних препаратів

В. звільнення дихальних шляхів від сторонніх тіл

Г. вірно А і Б

16. При лікуванні тяжкої ЧМТ в гострому періоді для корекції метаболічного ацидозу показана в/в інфузія:

А. 5% розчин глюкози

Б. 4% розчин гідрокарбонату натрію

В. поляризуюча суміш

Г. вірно А і Б

Д. вірно Б і В

17. При комбінованій ЧМТ для лікування артеріальної гіпотензії внаслідок крововтрати перевага надається призначенню:

А. кардіотоніків

Б. симпатоміметиків

В. низькомолекулярних декстранів

Г. осмотичних діуретиків

18. (19) Для лікування посттравматичного головного болю, зумовленого внутрішньочерепною гіпертензією, призначають:

А. центральні антигіпертензивні засоби

Б. осмотичні діуретики

В. петлеві діуретики

Г. все перелічене

Д. вірно Б і В

19. (20) Протипоказами для лікувальної фізкультури у хворих з інсультом є:

А. порушення всіх видів чутливості на стороні геміплегії

Б. різка болючість суглобів

В. порушення функції тазових органів

Г. серцева недостатність 2-3 ст.

Д. порушення координації

20. (21) Медикаментозну полінейропатію можуть викликати:

А. цитостатики

Б. протитуберкульозні преперати

В. нітрофурани

Г. протималярійні

Д. все перелічене

Е. вірно А і Б

21. (22) Медикаментозний міопатичний синдром не викликають:

А. кортикостероїди

Б. хлорохін

В. аміноглікозиди

Г. антихолінестеразні

Д. всі перелічені

22. (23) Психопатологічні побічні ефекти можуть викликати:

А. кортикостероїди

Б. протисудомні

В. протипаркенсонічні

Г. центральні антигіпертензивні препарати

Д. всі перелічені

23. (24) Інгібітори МАО:

А. знижують накопичення норадреналіну

Б. збільшують накопичення норадреналіну

В. знижують накопичення дофаміну

Г. збільшують накопичення дофаміну

Д. вірно А і В

Е. вірно Б і Г

24. (25) До інгібіторів МАО належать:

А. нуредал, піразидол

Б. аміназин, тизерцин

В. седуксен, радедорм

Г. амітриптилін, триптизол

Д. L-ДОФА, наком

25. (26) До нейролептиків бутирофенонового ряду належать:

А. аміназин, тизерцин

Б. трифтазин, френолон

В. меллеріл, сонопакс

Г. галоперидол, дроперидол

26. (27) Нейролептична дія аміназину зумовлена блокадою рецепторів:

А. адреналіну

Б. норадреналіну

В. дофаміну

Г. ацетилхоліну

Д. серотоніну

27. (28) Нейролептики можуть викликати такі екстрапірамідні порушення:

А. акінезію і ригідність

Б. оромандібулярну дискінезію

В. генералізований тік

Г. вірно А і В

Д. вірно все перелічене

28. (29) При лікуванні нейролептиками із сильною антипсихотичною дією часто розвивається:

А. мозочкові розлади

Б. екстрапірамідні розлади

В. вестибулярні розлади

Г. координаторні розлади

Д. слухові і зорові галюцинації

29. (30) Тіорідазин (мелеріл, сонопакс) не призначають при:

А. порушеннях поведінки

Б. тікозному гіперкінезі

В. депресивному стані

Г. артеріальній гіпертензії

30. (31) До антидепресантів седативної дії належать:

А. меліпрамін

Б. піразидол

В. індопан

Г. амітриптилін

Д. всі перелічені

31. (32) Холінергічний криз знімається введенням:

А. гангліоблокаторів

Б. міорелаксантів

В. атропіну

Г. адреналіну

Д. норадреналіну

32. (33) Психомоторне збудження, мідріаз, параліч акомодації, тахікардія, зменшення секреції слинних залоз, сухість шкірних покривів – є проявом передозування:

А. атропіну

Б. прозерину

В. ацетилхоліну

Г. пілокарпіну

Д. галантаміну

33. (34) Холінергічний криз при передозуванні прозерину проявляється:

А. мідріазом

Б. міозом

В. посиленням перистальтики

Г. міофасцикуляціями

Д. вірно А, В і Г

Е. вірно Б, В і Г

34. (35) М’язові релаксанти застосовують при:

А. введенні назогастрального зонда

Б. катетеризації сечового міхура

В. інтубації трахеї

Г. спазмі пілоруса

Д. бронхоспазмі

35. (36) До α-адреноблокаторів належать:

А. анаприлін

Б. обзидан

В. індерал

Г. тразикор

Д. фентоламін

36. (37) Біотрансформація дифеніну пришвидшується при поєднаному призначенні з:

А. карбамазепіном

Б. левоміцетином

В. ацетилсаліциловою кислотою

Г. неодикумарином

Д. ізоніазидом

37. (38) Лікування гепатолентикулярної дегенерації пеніциламіном починають з призначення:

А. малих доз із поступовим збільшенням

Б. високих доз із поступовим зниженням

В. тривалого прийому середніх доз

Г. високих доз через день

38. (39) Зменшує глибину сну, у зв’язку з чим застосовується при лікуванні енурезу:

А. амітриптилін

Б. сиднокарб

В. піпольфен

Г. пірацетам

Д. аміналон

39. (40) Препарати, які зменшують глибину сну, при енурезі слід призначати:

А. протягом всього дня

Б. вранці і вдень

В. на ніч

Г. вранці і ввечері

Д. вдень

40. (41) Електроаерозолі позитивної полярності ефективні при:

А. респіраторному ацидозі

Б. респіраторному алкалозі

В. метаболічному ацидозі

Г. метаболічному алкалозі

Д. вірно А і В

Е. вірно Б і Г

41. (42) Санаторно-курортне лікування хворого з невропатією лицевого нерва починають:

А. з перших днів хвороби

Б. через 1-2 міс. від початку хвороби

В. через 6 міс. від початку хвороби

Г. через рік від початку хвороби

42. (43) Токсична дія гіпербаричної оксигенації на нервову систему проявляється:

А. порушенням свідомості

Б. розвитком епілептиформних судом

В. розвитком гіперкінезів

Г. розвитком акінезії і ригідності

Д. вегетативно-судинними кризами

43. (44) Біодоступність L-ДОФА (проходження через гематоенцефалічний бар’єр ) в поєднанні з інгібітором периферичної дофадекарбоксилази підвищується у:

А. 2 рази

Б. 3 рази

В. 4 рази

Г. 5 разів

Д. 6 разів

44. (45) В гострому періоді невропатій недоцільно застосовувати:

А. електрофорез новокаїну

Б. електростимуляцію

В. мікрохвилі

Г. динамічні струми

Д. все перелічене

45. (46) Найефективнішим методом патогенетичної терапії невралгії трійничного нерва є призначення:

А. анальгетиків

Б. спазмолітиків

В. протисудомних

Г. всіх перелічених

Д. жоден з перелічених

46. (47)При лікуванні хронічної пароксизмальної гемікранії найбільш ефективний:

А. аспірин

Б. індометацин

В. ерготамін

Г. анаприлін

Д. резерпін

47. (48) Голкорефлексотерапія при полінейропатії Гієна-Барре призначається в період:

А. наростання парезів

Б. стабілізації парезів

В. регресу парезів

Г. вірно все перелічене

Д. вірно Б і В

48. (49) Для попередження приступу „менструальної” мігрені доцільно призначення:

А. α-адреноблокаторів

Б. β- адреноблокаторів

В. нейролептиків

Г. антисеротонінових препаратів

Д. НПЗ

49. (50) При клімактеричному остеопорозі призначають:

А. кортикостероїди

Б. кальцитрин

В. статеві гормони

Г. вірно Б і В

Д. вірно все перелічене

50. (51) Протипоказом до застосування витяжіння при неврологічних проявах шийного остеохондрозу є:

А. нестабільність хребтового сегмента

Б. порушення спінальгого кровотоку

В. різко виражений больовий корінцевий синдром

Г. вертебробазилярна недостатність

Д. все перелічене

Е. вірно Б і Г

51. (52) Протипоказом до мануальної терапії неврологічних проявів остеохондрозу хребта є наявність:

А. спондильозу і спондилолістезу 3 ст.

Б. больового синдрому і вегетативно-вісцеральних порушень

В. остеопорозу хребців

Г. нічого з переліченого

52. (53) Препарати наперстянки і строфанта при декомпенсації дисциркуляторної енцефалопатії призначають для:

А. для нормалізації серцевого ритму

Б. для підвищення серцевого викиду

В. для покращення коронарного кровотоку

Г. для покращення системної гемодинаміки

Д. вірно А і В

Е. вірно Б і Г

53. (54) Антикоагулянти при декомпенсації дисциркуляторної енцефалопатії призначають, якщо у хворого:

А. повторні ішемічні атаки

Б. постійна форма миготливої аритмії

В. високий гематокрит

Г. вірно А і Б

Д. все перелічене

54. (55) Антиагрегатними властивостями володіють препарати:

А. ацетилсаліцилова кислота

Б. кавінтон

В. дипіридамол

Г. вірно А і В

Д. всі перелічені

55. (56) Для етіотропної терапії дисциркуляторної енцефалопатії застосовують:

А. діуретики

Б. інгібітори АПФ

В. антагоністи кальцію

Г. β-адреноблокатори

Д. вірно А і В

Е. вірно все перелічене

56. (57) Для терапії дисциркуляторної енцефалопатії застосовують:

А. антиагреганти

Б. антиоксиданти

В. гіполіпідемічні препарати

Г. всі перелічені

Д. вірно А і Б

57. (58) Фармакотерапія хворим з початковими проявами недостатності мозкового кровообігу проводиться з метою:

А. покращення церебральної гемодинаміки

Б. покращення мозкового метаболізму

В. регресу вогнищевої церебральної симптоматики

Г. вірно все перелічене

Д. вірно А і Б

58. (59) Для фармакотерапії спазму мозкових артерій на фоні субарахноїдального крововиливу віддають перевагу призначенню:

А. α-адреноблокаторів

Б. β- адреноблокаторів

В. антагоністів кальцію

Г. ксантинів (еуфілін, трентал)

Д. вірно А і В

59. (60) Показами для призначення дегідратуючих засобів при ішемічному інсульті є:

А. вираженість загальномозкової симптоматики

Б. гіперволемія

В. гіперкоагуляція

Г. все перелічене

60. (61) Для лікування хореї Гентінгтона застосовують:

А. ДОФА-вмісні препарати

Б. нейролептики

В. холінолітики

Г. агоністи дофаміну

61. (62) Показами до гіперволемічної гемодилюції при ішемічному інсульті є наявність:

А. анурії

Б. серцевої недостатності

В. АТ нижче 120/60 мм рт. ст.

Г. АТ вище 200/100 мм рт. ст.

Д.гематокриту 52%

62. (63) Які фібринолітики при лікуванні закупорки артерій мозку можна застосовувати разом з гепарином?

А. стрептокіназу

Б. фібринолізин

В. урокіназу

Г. будь-який з перелічених

63. (64) Антикоагулянти при ішемічному інсульті не протипоказані при наявності:

А. ревматизму

Б. АТ вище 200/100 мм рт. ст.

В. захворювань печінки

Г. виразкової хвороби шлунку

Д. тромбоцитопатії

64. (65) Критерієм ефективності гемодилюції в гострому періоді ішемічного інсульту вважають зниження гематокриту до рівня:

А. 45-60%

Б. 36-44%

В. 30-35%

Г. будь-який з перелічених рівнів

65. (66) Найбільш ефективним в лікуванні ДВЗ-синдрому є:

А. хлорид кальцію і вікасол

Б. амінокапронова кислота

В. гепарин з антитромбіном

Г. гепарин з замороженою плазмою

Д. вірно А і Б

Е. вірно В і Г

66. (67) Головною метою інтенсивної терапії при ішемічному інсульті е корекція:

А. гіперхолестеринемії

Б. гіперпротеїнемії

В. набряку мозку

Г. водно-електролітного дисбалансу

Д. вірно А і Б

Е. вірно В і Г

67. (68) При геморагічному інсульті застосування антифібринолітиків (епсилон-амінокапронова кислота) протипоказано, оскільки:

А. високий ризик підвищення АТ

Б. можливе значне підвищення внутрішньочерепного тиску

В. крововилив уже завершився

Г. можливе посилення цефалгічного синдрома

68. (69) Для дегідратуючої терапії при геморагічному інсульті при АТ 230/130 мм рт. ст. і осмолярності крові вище 300 мосм/л слід вибирати:

А. сечовину

Б. кортикостероїди

В. маннітол

Г. лазикс

69. (70) Призначення папаверину в найгострішій стадії геморагічного інсульту недоцільно при:

А. втраті свідомості і менінгеальному синдромі

Б. ознаках розширення артерій і вен на очному дні

В. при АТ вище 200/100 мм рт. ст.

Г. вірно А і Б

70. (71) При субарахноїдальному крововиливі недоцільно використовувати:

А. анальгетики

Б. антифібринолітики

В. дегідратаційні препарати

Г. спазмолітики

Д. антигіпертензивні

71. (72)Для лікування епілепсії сну доцільно призначати:

А. кармазепіну

Б. гексамідину

В. вальпроєвої кислоти

Г. фенобарбіталу

72. (73) Протипоказом до транспортування в неврологічний стаціонар хворого з геморагічним інсультом є:

А. втрата свідомості

Б. блювота

В. психомоторне збудження

Г. інфаркт міокарда

Д. набряк легень

73. (74) При субарахноїдальному крововиливі із аневризми найбільш ефективно:

А. суворий ліжковий режим

Б. антифібринолітики

В. антагоністи кальцію

Г. видалення крові за допомогою повторних люмбальних пункцій

Д. раннє кліпування аневризми

74. (75)Якщо геморагічний інсульт ускладнюється ДВЗ-синдромом, додатково призначають :

А. α-токоферол і рутин

Б. фібринолізин і калікреїн-депо

В. амінокапронову кислоту

Г. гепарин і заморожену плазму

Д. все перелічене

75. (76) Вітамін Е при гострому порушенні мозкового кровотоку призначають з метою:

А. корекції лактацидозу

Б. корекції гіперкоагуляції

В. корекції гіперагрегації

Г. гальмування активації пероксидного окислення ліпідів

Д. гальмування активації антифібринолітичної системи

76. (77) При декомпенсації гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії недоцільно призначати дегідратуючі засоби при наявності:

А. артеріальної гіпертензії

Б. загальномозкової симптоматики

В. гіперкоагуляції

Г. головного болю гіпертензивного характеру

Д. краєвого набряку диска зорового нерва

77. (78) При хворобі Альцгеймера для покращення когнітивних функцій віддають препаратом вибору є:

А. пірацетам

Б. галантамін

В. цинаризин

Г. піритінол

Д. гліцин

78. (79) Лікування паротитного менінгіту може включати все перелічене, крім:

А. кортикостероїдів

Б. дезоксирибонуклеази

В. трипсину

Г. аскобрінової кислоти

Д. гліцерину

79. (80) При ессенціальному треморі слід призначити:

А. гексамедин

Б. β-адреноблокатори (анаприлін)

В. ДОФА-вмісні препарати (наком)

Г. мідантан

Д. вірно все перелічене

Е. вірно А і Б

80. (81) Найефективнішим при лікуванні гнійного менінгіту, викликаного синьогнійною паличкою, є:

А. бензилпеніцилін

Б. кліндаміцин

В. еритроміцин

Г. гентаміцин

81. (82) При невстановленому збуднику бактеріального гнійного менінгіту доцільно призначати:

А. цефалексин (цепорекс)

Б. кліндаміцин (далацин)

В. еритроміцин (еритран)

Г. цефотаксим (клафоран)

82. (83) Для лікування менінгококового менінгіту слід вибрати:

А. кліндаміцин

Б. еритроміцин

В. канаміцин

Г. цефалексин

Д. левоміцетин

83. (84) При локалізованій формі дифтерії (ніс, зів, гортань) для профілактики полінейропатії введення протидифтерійної сироватки достатнє в дозі:

А. 5-10 тис. МО

Б. 10-15 тис. МО

В. жоден з вказаних варіантів

Г. вірно все перелічене

Д. 10-30 тис. МО

84. (85) Лікування холінолітичними препаратами хвороби Паркінсона протипоказано, якщо у хворого:

А. катаракта

Б. закритокутова глаукома

В. гіпертонічна ретинопатія

Г. діабетична ретинопатія

Д. всі вказані захворювання

85. (86) Для лікування генералізованих болючих м’язових спазмів і судом при правці препаратом вибору є:

А. хлоралгідрат

Б. тіопентал

В. фенобарбітал

Г. седуксен

Д. тубокурарин

86. (87) Для попередження загострень розсіяного склерозу доцільно призначити:

А. α-інтерферон

Б. β-інтерферон

В. γ-інтерферон

Г. вірно все перелічене

Д. вірно А і Б

87. (88) При лікуванні хвороби Паркінсона щоденна доза чистої L-ДОФА без інгібітора дофадекарбоксилази не повинна перевищувати:

А. 2 г

Б. 2,5 г

В. 3 г

Г. 3,5 г

Д. 4 г

88. (89) При загостренні розсіяного склерозу доцільно призначити:

А. глюкокортикоїди

Б. цитостатики (азатіоприн, циклофосфамід)

В. стимулятори В-лімфоцитів (проперміл, зимозан, пірогенал)

Г. комплексне лікування вказаними середниками

89. (90) При токсичній генералізованій формі дифтерії для профілактики полірадикулонейропатії достатнім є введення протидифтерійної сироватки в дозі:

А. 50-70 тис. МО

Б. 70-100 тис. МО

В. 100-120 тис. МО

Г. 120-150 тис. МО

Д. вказані дози недостатні

90. (91) Кортикостероїди при загостренні розсіяного склерозу слід призначати:

А. високими дозами через день

Б. середніми дозами через день

В. високими дозами щоденно

Г. середніми дозами щоденно

Д. по будь-якій схемі

91. (92) Для корекції патологічної м’язової спастичності при розсіяному склерозі доцільно призначити один із наступних ГАМК-ергічних препаратів:

А. аміналон

Б. фенібут

В. баклофен

Г. пантогам

92. (93) При лікуванні печінкової енцефалопатії з портальною гіпертензією (портосистемна форма) засобами 1-шого ряду є:

А. глюкокортикоїди

Б. обмеження білка в їжі

В. антибіотики, що не адсорбуються

Г. екстракорпоральна гемосорбція

Д. вірно А і Г

Е. вірно Б і В

93. (94) При лікуванні печінкової енцефалопатії без портальної гіпертензії засобами 1-шого ряду є:

А. антибіотики, що не адсорбуються

Б. глюкокортикоїди

В. екстракорпоральна гемосорбція

Г. обмеження білка в їжі

Д. вірно А і Г

Е. вірно Б і В

94. (95) До дофавмісних препаратів для лікування хвороби Паркенсона належать:

А. мідантан, вірегіт

Б. наком, мадопар

В. парлодел, лізурид

Г. юмекс, депреніл

Д. всі перелічені

95. (96) Першою допомогою хворому при епістатусі є:

А. іммобілізація голови

Б. іммобілізація кінцівок

В. введення повітроводу в ротоглотку

Г. інгаляційний наркоз закисом азоту

96. (97) Концентрація протиепілептичних препаратів (фенобарбітал, фенітоін і карбамазепін) підвищується при одночасному призначенні:

А. еритроміцину

Б. хлорамфеніколу

В. ізоніазиду

Г. циметидину

Д. вірно А і Б

Е. всіх перелічених

97. (98) Послідовність вибору препарату на початку лікування епілепсії визначається:

А. типом припадку

Б. формою епілепсії

В. частотою приступів

Г. особливостями ЕЕГ

98. (99) Серед протиепілептичних препаратів найменше пригнічує коркові функції:

А. карбамазепін

Б. фенобарбітал

В. бензонал

Г. гексамідин

99. (100) При частих припадках первинної генералізованої епілепсії на початку лікування призначають:

А. максимальну дозу одного препарату

Б. мінімальну дозу одного обраного препарату з поступовим підвищенням дози

В. поєднання мінімальних доз двох чи трьох основних протиепілептичних препаратів

Г. поєднання середньотерапевтичної дози одного основного препарату і одного із додаткових середників