1.3. Основні технології соціальної роботи з молодою сім'єю

Соціальна робота з молодою сім'єю — це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення умов її життєдіяльності, розширення можливостей в реалізації прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку всіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.

Пріоритет у соціальній роботі з молоддю належить центрам соціальних служб для молоді, які здійснюють соціальну профілактику, соціальний патронаж, соціальну реабілітацію, надають соціально-психологічну, психолого-педагогічну, соціально-медичну, соціально-правову, інформативно-консультативну, психоте-рапевтичну допомогу та підтримку молодому подружжю для поліпшення його життєдіяльності.

Один із важливих принципів соціальної роботи з молодою сім'єю — є принцип самозабезпечення сім'ї, тобто надання соціальної допомоги для стимуляції її внутрішніх резервів, вирішення власних проблем. Крім того, соціальна робота з сім'єю спрямовується не тільки на родину в цілому, а й окремих її членів (дитину, матір, батька та інших членів сім'ї).

Ефективність реалізації основної мети і завдань соціальної роботи з молодою сім'єю забезпечується при врахуванні типології та категорії сімей, які потребують різних видів соціальної роботи, застосуванні відповідних форм і методів роботи. Спеціаліст, що працює у сфері надання соціальної допомоги сім'ї, повинен враховувати різні психологічні стани і соціальне самопочуття представників різних поколінь. Знання психологічних особ­ливостей різних поколінь сприятиме побудові ефективних програм пси­холого-педагогічної корекції стосунків у сім'ї.

До ряду проблем і завдань діяльності, які вирішує молода сім'я на етапі свого станов­лення, відносять встановлення психологічної і просторової дистанції з генетичними сім'ями [2 с.165-166].

У цьому аспекті робота соціального працівника повинна бути спрямована на виявлення причин опору батьків шлюбу молодих. Це зав­дання успішно вирішується у процесі спільного з батьками обговорення перспектив майбутньої сім'ї. Але нерідко у молодих виявляється поспішність побратися і, як реакція на таке їхнє рішення, батьки замість конструктивного обговорення виражають слабо аргументовану катего­ричну незгоду. Це ускладнює взаємостосунки молодят і близьких їм людей. Якщо ж молоде подружжя емоційно або матеріально дуже залеж­не від батьків, для того щоб врегулювати складні (іноді конфліктні) стосунки необхідна професійна консультативна допомога.

Ще однією проблемою взаємин є психологічна залежність молодої сім'ї від батьків, що проявляється:

— у спробах керуватися установками батьків, а не своїми потребами і рішеннями; самостійності, відповідальності, автономії, тобто дорослості (хоч пси­хологічна дорослість досягається складніше, ніж матеріальна).

Питання матеріального забезпечення молодої сім'ї у консультативній роботі соціального працівника можуть бути вирішені шляхом надання інформації про місця роботи, умови придбання житла тощо.

Досягнення молодими психологічної дорослості обумовлено дещо іншими проблемами. Молодята часто не мають достатнього досвіду прий­няття спільних рішень. У консультативній роботі ефективним прийомом є ділове обговорення конкретних сімейних питань. Він сприяє усвідом­ленню молодим подружжям таких моментів [2, c.156-160]:

— наданої інформації щодо чіткого розуміння власних інтересів, достат­ньої для прийняття рішень;

— неможливість узгоджено діяти обумовлена не прагненням до взає­морозуміння, а спробами вирішувати проблему, що виникла, одне за одного, а не спільно;

— «невміння» найти рішення спирається на егоцентричне уявлення про сім'ю, небажання відмовитись від деяких привілеїв чи інтересів.

Спеціалісту, який працює у галузі психологічної допомоги сім'ї, слід враховувати наступний аспект роботи. Конкретна сім'я, яка стикається із впливом людей, що її оточують, і інститутів, встановлює для себе прийнятні межи впливу. І тому невід'ємною властивістю сім'ї є опір змінам і сторонньому впливу.

Розглянемо деякі методи психологічного консультування сім'ї, які може використати у своїй практичній роботі соціальний працівник.

Досить часто члени сім'ї, що конфліктують, втрачають здібність до щирого, відвертого спілкування, оскільки створені стереотипи спілку­вання заважають розуміти одне одного. Відновити цю здібність допома­гає метод «сімейної ради». Процедура застосування методу передбачає такий алгоритм дії. У строго визначений час кожен член сім'ї говорить про свої плани, бажання, потреби, спогади або інші речі, що є актуаль­ними для нього. У цей час інші повинні уважно слухати і не робити нічого, що могло б порушити висловлювання. Потім ті, хто слухав, коротко переказують почуте, без будь-якої критики та інтерпретації. Після цього говорить наступний. Висловлювання закінчується у строго відведений час, сказане на «сімейній раді» не обговорюється до наступ­ної «ради».

Сварки і конфлікти у сім'ї відображають негативні сторони спілкуван­ня її членів. Методика «дні турботливого спілкування» покликана переорієнтувати членів сім'ї на прийнятні аспекти взаємостосунків. Завдання, яке виконують члени сім'ї у цьому випадку формується таким чином: вони повинні вести себе так, неначе в їх взаєминах немає конфлікту.

Під час зустрічі із сім'єю, спеціаліст може запропонувати їй різні завдання з нерівною кількістю перемінних (наприклад, розділити п'ять різних яблук серед чотирьох членів сім'ї). Зміст подібних завдань поля­гає у наданні доручення сім'ї, при виконанні якого вона не змогла б використати правило рівності. Це дозволяє встановити ієрархію сім'ї, вимоги до лідерства, систему контролю, агресію та прив'язаність, а та­кож сімейні правила.

Метод «позитивного контракту» сприяє усвідомленню мотивів поведінки членів сім'ї і набуттю ними навичок співробітництва. Він грун­тується на припущенні, що між членами сім'ї існує змагальна руйнівна тенденція, що спрямована на заподіяння шкоди іншому. Цю загальну тенденцію можна спрямувати у позитивну сторону. Для досягнення цієї мети членам сім'ї пропонується позитивно сформулювати свої побажан­ня і до наступної зустрічі зі спеціалістом змагатися, хто більше таких побажань виконає.

Наведені методи впливу на сім'ю реалізуються через завдання на зміну поведінки членів сім'ї і цим впливають на стосунки в ній. В основі використання подібних завдань лежить базова установка: певній по­ведінці можна навчитися, а небажаної поведінки можна позбавитись або хоча б значно зменшити її інтенсивність [2, c.342-344].

Соціальний працівник може також використовувати завдання на зміну образу. Члени сім'ї створюють образи самих себе, сім'ї і стосунків. Ці образи можуть бути перекрученими, не досить або занадто узагальнени­ми, неповними. Г. Навайтіс зазначає, що методи, які використовують уяву клієнтів консультації, допомагають їм краще усвідомити певні об­рази, що визначають поведінку, а також цілеспрямовано створювати більш позитивні образи [2, c.134-145].

Для дослідження образів членів сім'ї можна скористатися такими методами:

— метод завершення фраз;

— закінчування історій;

— асоціації (коли людину просять відгукнутися, прореагувати на слово, образ чи історію);

— творчість (коли дається завдання створити свою історію, вирази­ти свої взаємини за допомогою засобів мистецтва або гри);

— в ототожненні сімейних ритуалів із змістом сімейних стосунків;

— у спробах створити свою, незалежну від батьківської сім'ю, але при цьому демонструючи лояльне ставлення до генетичної сім'ї [2, c. 235].

Підтримує залежність дітей почуття небезпеки, що відчувають бать­ки. Воно спонукає їх постійно контролювати дітей і опиратися їх само­стійності, до того ж не повністю усвідомлюючи мотиви опору, що надає стосункам емоційного забарвлення. Контроль підсилює та ускладнює пси­хологічні проблеми дорослих дітей.

Притаманне багатьом молодим людям суперечливе ставлення до ав­тономії (бажання користуватись турботою в одних сферах сімейного життя і бути самостійними в інших) виразно проявляється у ставленні молодого подружжя до матеріальної допомоги з боку батьків.

Отже, реалізація установки на допомогу і невтручання з боку батьків виявляється досить проблематичною.

Проте, проблеми молодої сім'ї (матеріальна та емоційна залежність від батьків) вказують і на цілі консультації — допомога у досягненні — обговорення ситуацій, що є подібними до сімейних труднощів;

— метод парадоксальних інтерпретацій (включає: перебільшення зна­чення якогось аспекту поведінки або емоції; підкреслювання симптомів; повторення неприємних дій або розповідей тощо). Основний зміст цього методу — зміна негативного відношення на позитивне

— виявлення цінностей членів сім'ї (методика запропонована Г. Флойдом [2]. Подружжю пропонується скласти списки цінностей: один список — свої цінності, інший — цінності партнера. Аналіз списків дозволяє оцінити правильність сприйняття іншого, суперечності між партнерами і внутрішні суперечності, умови виникнення надання переваги. Складання списків цінностей можна доповнити завданням уявити своїх батьків, їх вказівки, себе у дитинстві. Це дозволить краще зрозуміти вплив гене­тичних сімей на ситуацію сім'ї, яка перебуває на консультації).

Соціальний працівник у роботі з молодою сім'єю може використати завдання на основі виборів, які здійснюються як дії. Мета таких зав­дань — відволікти сім'ю від інтелектуальних обговорень, рішень, цінно­стей і образів, і, одночасно, зорієнтувати її на символічну (але також і реальну) взаємодію, яка наочно представляє поведінку у сім'ї.

Одним з таких завдань на основі виборів є метод «сімейної скульп­тури». Основна мета цього методу — виявити місце кожного члена сім'ї у сімейній структурі. Складаючи «сімейну скульптуру», кожен член сім'ї створює свій образ сім'ї, розташовуючи інших членів на різній дис­танції. Члени сім'ї можуть розташовуватись, орієнтуючись не на реальні взаємини, а на ідеальні уявлення про них.

Інший тип виборів — відповіді на питання, що розкривають функ­ціонування сім'ї (наприклад, «З ким із членів сім'ї ви часто...?», «З ким із членів сім'ї ви хотіли б...?»). Відповіді па питання об'єднуються у схему, яку сім'я обговорює разом із спеціалістом.

Короткий огляд методів впливу на сім'ю показує, що існує декілька основних груп методів. Використання будь-якого метода, його ефек­тивність залежить насамперед від конкретної сімейної ситуації і від мож­ливостей спеціаліста, який проводить консультацію.

Психосоціальну роботу з сім`єю важко проводити без спеціальної підготовки в сфері сімейного консультування. Саме тому йому і було приділено так багато уваги. Далі буде надано короткий огляд інших технологій соціальної роботи з молодою сім`єю.

Соціально-профілактична робота з сім’єю полягає у реалізації правових заходів, спрямованих на усунення умов та причин виникнення проблем, а також системи заходів з профілактики сімейного неблагополуччя, конфліктів, розлучень, стресових станів; формування відповідального батьківства, збереження репродуктивного здоров’я молоді; організації роботи щодо запобігання помилок, прорахунків у системі сімейного виховання.

Соціальна допомога – має на меті надання різноманітних соціальних послуг сім’ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуванню у сім’ї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційний характер, метою їх є надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сім’ям. Завдання полягає у тому, щоб допомогти сім’ї в цілому і кожному з її членів справитися з повсякденними життєвими труднощами, проблемами. Тобто кожна людина і сім’я вцілому мусить продіагностувати проблеми, які з’явилися і самостійно вирішити їх. Уразі потреби здійснюється їх корекція.

Соціальний патронтаж – один з напрямів соціальної роботи, спрямований на постійне супроводження сімей, які потребують систематичної підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціально-незахищених сімей.

Соціальна реабілітація – спрямована на надання допомоги молодій сім’ї з метою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльності сім’ї, майнових витрат, нервово-психічних захворювань, а також допомоги тим, хто опинився у стані безвихідності, безпорадності чи самотності. Крім того, соціальна реабілітація передбачає надання допомоги сім’ям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну залежність, повернулися з місць позбавлення волі тощо.

Робота з соціальної реабілітації проводиться як з кожним членом сім’ї індивідуально, так і з усією сім’єю, та їх родичами. Основна мета такої роботи – виведення членів сім’ї зі стресового стану, надання соціально-медичної, соціально-правової допомоги, відновлення честі, гідності, права і свободи членів сім’ї.

Отже, сім`я – це засновану на шлюбі або кровній спорідненості мала соціально-психологічна група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною допомогою, моральною відповідальністю. Виділяють три типи молодих сімей: традиційну, орієнтовану на розваги і розвиток особистості.

Вченими встановлено, що кожна сім`я проходіть певні етапи свого розвитку: етап взаємного інтересу, проби, публічних відносин, етап цивільного шлюбу і офіційно зареєстрованого, але це теоретична модель і не кожна пара її проходить повність, в стосунках може відбутися регрес або вони взагали перервуться.

Також сім`ї виконують певні функції, до яких належать: репродуктивна, соціально-культурна, психологічна, економічна, комунікативна, гедоністична.

Кожна молода сім`я, яка тільки починає своє життя стикається з рядом проблем і в їх розв`язанні допомогу надає соціальний працівник. Серед основних видів допомоги виділяються: консультування, соціально-профілактична робота, соціальна реабілітація і соціальний патронаж.