61

ВСТУП

Сім’я за всіх часів постійно знаходилася в центрі уваги передової суспільної думки, прогресивних політичних діячів і вчених, починаючи від древніх філософів і закінчуюючи сучасними реформаторами. Сім’я являє собою систему соціального функціонування людини, один з основних інститутів суспільства. Вона знаходиться в русі, змінюється не тільки під впливом соціально-політичних умов, але і в силу внутрішніх процесів свого розвитку.

Сучасна сім’я переживає складний етап еволюції — перехід від традиційної моделі до нової. Змінюються види сімейних відносин, іншими стають система влади й підпорядкування в сімейному житті, ролі виконувані чоловіком і дружиною, становище дітей. Багато вчених характеризують нинішній стан родини як кризовий. Це обумовлено об'єктивними процесами зміни шлюбно-сімейних відносин у всіх економічно розвинутих країнах, і особливо в Україні, у бік автономізації родини, що неминуче тягне за собою зниження народжуваності, зростання числа розлучень і збільшення кількості самотніх людей.

Сім'я розглядається як найменший соціальний інститут, як соціальний осередок суспільства. Від стану сім'ї залежить стан держави. Всі члени сім’ї зв'язані духовною спільністю. Від рівня духовної культури в сім'ї залежить і рівень духовної культури суспільства.

Актуальність даної теми полягає в тому, що сім'я, особливо молода, в сучасних умовах не завжди здатна самостійно виходити із складних життєвих ситуацій. Молода сім'я особливо потребує допомоги зі сторони. Таку допомогу можуть надати соціальні служби і соціальний працівник. Але соціальна допомога сьогодні не відповідає масштабу і глибині проблем та труднощів, що випадають не тільки на долю дорослих, але й дітей. Об'єм розв'язаних проблем, пов'язаних з молодими сім'ями багато в чому залежить від суспільних, правових, освітніх і інших установ, що оточують сім'ю і соціального працівника, що працює з нею. Тому ці установи усіма можливими силами здійснювати підтримку сім'ї.

Соціальний працівник розглядає молоду сім'ю як цілісне соціальне, психологічне і духовне утворення. Молода сім'я проходить кризовий період в своєму розвитку у зв'язку з ухваленням жінкою і чоловіком нових соціальних ролей, відповідальності за дитину, нових обов'язків, зміною відносин усередині сім'ї і сім'ї з суспільством. У такі моменти багато сімей потребують кваліфікованої соціальної та психологічної допомоги.

Вивченню питань пов`язаних з молодою сім`єю присвячено дослідження таких вчених: Г. М. Андрєєва, Л. Я. Гозман, І. А. Альошин, В. Л. Леві, Н. Пезешкіан, У. Ф. Харлі, С. М. Емєльянов, В.А.Сисенко, Е. Г. Ейдеміллер, В. Юстицькіс, В. П. Шейнов, В. В. Столин, Г. П. Бутенко та ін.

Об`єкт даної курсової – сімейно-шлюбні відносини.

Предмет курсової роботи – технології соціальної роботи з молодою сім`єю.

Мета курсової роботи – розкрити особливості технологій соціальної роботи з молодою сім`єю.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:

1. Розгляд поняття сім`ї.

2. Обгрунтування функцій сім`ї та їх соціальний аналіз.

3. З`ясування проблем молодої сім`ї.

4. Виявлення специфіки соціальної роботи з молодою сім`єю.

5. Емпіричне дослідження розходження сімейних цінностей і рольових установок в подружній парі, як основи надання консультаційних послуг соціальними службами.

При виконанні роботи використовувалися методи: збору інформації, аналізу, узагальнення, синтезу, а також психодіагностичні методики.

Структура курсової роботи відповідає поставленій меті і завданням. Складається із вступу, двох розділів (теоретичного і практичного), висновку, списку використаних джерел та додатків з текстом методик та наочним представленням їх результатів.

Розділ 1 молода сім`я як об`єкт соціальної роботи

1.1. Поняття сім'ї та соціальний аналіз її функцій

Сім'я є одним із головних інститутів у соціальній структурі суспільства, а шлюбно-сімейний склад населення - соцільно-демографічною «базою» людського розвитку [2, с.5]. Сім'я - це першоджерело пізнання і формування культури поведінки, беззаперечне утвердження великого досвіду попередніх поколінь, а звідси - толерантного ставлення один до одного, шлях кожної особистості до самореалізації.

У науковій літературі можна знайти чимало різноманітних визначень сім'ї, наприклад, таких відомих авторів як А.І.Антонов, М.Я.Соловйов, А.Г.Харчев та інші. У філософському словнику сім'я визначається як «вид соціальної спільноти, найважливіша форма організації особистого побуту, зоснована на подружній спілці та родинних зв'язках, тобто на багатосторонніх відносинах між чоловіком та жінкою, батьками та дітьми, братами та сестрами та іншими родичами, що живуть разом та ведуть спільне господарство» [3, c 155] .

Хоча існують різні визначення поняття «сім`я» проте, якщо залишити в них найбільш суттєве, то сім'ю можна охарактеризувати як засновану на шлюбі або кровній спорідненості малу соціально-психологічну групу, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною допомогою, моральною відповідальністю. Одночасно, сім`я – це соціальний інститут, що задовольняє потреби суспільства у відтворенні населення, організації навчально-виховної роботи, реалізації суспільного споживання, передачі культурної спадщини та ін.

Кожна сім`я проходить свій життєвий цикл. На думку Д. Леві, дослідження життєвого циклу сім'ї потребує лонгітюдного підходу. Це означає, що сім'я в своєму розвитку проходить певні стадії, аналогічні тим, які в процесі онтогенезу проходить індивід. Стадії життєвого циклу сім'ї пов'язані із її створенням, з появою нових членів сім'ї і «відходом» старих. Ці зміни в складі багато в чому змінюють її рольове функціонування.

Картер і Мак Голдрінг (1980) виділяють шість стадій життєвого циклу сім'ї:

1) позасімейний стан: неодружені і незаміжні люди, які ще не створили своєї сім'ї;

2) сім'я молодят;

3) сім'я з маленькими дітьми;

4) сім'я з підлітками;

5) вихід дорослих дітей із сім'ї;

6) сім'я на пізній стадії розвитку [2, c.203].

Російський дослідник В. А. Сисенко виділяє:

1) зовсім молоді шлюби - від 0 до 4 років спільного життя;

2) молоді шлюби - від 5 до 9 років;

3) середні шлюби - від 10 до 19 років;

4) літні шлюби - понад 20 років спільного життя [2, c.204].

Г. Навайтіс розглядає наступні етапи розвитку сім'ї:

Дошлюбне спілкування. На даному етапі необхідно досягти часткової психологічної та матеріальної незалежності від генетичної сім'ї, набути досвіду спілкування з іншою статтю, вибрати шлюбного партнера, набути досвіду емоційного і ділового спілкування з ним.

Шлюб - прийняття подружніх соціальних ролей.

Етап медового місяця. До його завдань відносяться: прийняття змін в інтенсивності почуттів, встановлення психологічної та просторової дистанції з генетичними сім'ями, набуття досвіду взаємодії у вирішенні питань організації щоденного побуту сім'ї, створення інтимності, первинне узгодження сімейних ролей.

Етап молодої сім'ї. Рамки етапу: рішення про продовження роду - повернення дружини до професійної діяльності або початок відвідування дитиною дошкільного закладу.

Зріла сім'я, тобто сім'я, що виконує всі свої функції. Якщо на четвертому етапі сім'я поповнилася новим членом, то на п'ятому вона доповнюється новими особистостями. Відповідно змінюються ролі батьків. Їх можливості задовольняти потреби дитини в опіці, в безпеці повинні доповнюватися здібностями виховувати, організовувати соціальні зв'язки дитини. Етап закінчується, коли діти досягають часткової незалежності від батьківської сім'ї. Емоційні завдання сім'ї можна вважати вирішеними, коли психологічний вплив дітей і батьків один на одного приходить до рівноваги, коли всі члени сім'ї умовно автономні.

Сім'я людей старшого віку. На даному етапі поновлюються подружні відносини, надається новий зміст сімейним функцій (наприклад, виховна функція виражається участю у вихованні онуків) [14, c.231-236].

Наявність проблем у членів сім'ї може бути пов'язано з необхідністю переходу сім'ї на нову стадію розвитку та адаптації до нових умов. Зазвичай найбільш стресогенною є третя стадія (за класифікацією Картера і Мак-Голдрінг), коли з'являється перша дитина, і п'ята стадія, коли структура сім'ї нестабільна у зв'язку з «приходом» одних членів сім'ї і «відходом» інших. Далі детальніше розглядатиметься молода сім'я.

Молода сім'я (згідно із законодавством) - це сім'я в перші 3 роки після укладення шлюбу (у разі народження дітей - без обмеження тривалості шлюбу) за умови, що один з подружжя не досяг 35-річного віку.

Таким чином, законодавчо встановленими ознаками молодої сім'ї є:

1. наявність офіційно укладеного шлюбного союзу;

2. тривалість спільного життя - до 3 років;

3. межа віку подружжя - від 18 до 35 років.

Сучасні молоді сім'ї також можна класифікувати, наприклад, за структурою - повні та неповні сім'ї.

На думку Ф.А. Мустаєвої, існує три типи молодих сімей.

Перший тип - традиційний. Сім'я такого типу характеризується орієнтацією подружжя виключно на сімейні цінності, на дводітну (або більше) сім'ю. Лідером в сім'ї, принаймні формальним, є чоловік. Коло друзів у подружжя, як правило, загальний і досить обмежений, можливий навіть тимчасовий відхід тільки в сімейні справи. Дозвілля частіше спільне, закрите.

Другий тип - подружжя орієнтовані переважно на розвиток особистості. Мають установку на малодітну сім'ю. Спостерігається соціально-рольова рівновага (по можливості використовується допомога батьків подружжя). Сім'я може бути і відкритою, і закритою для мікрооточення. Тип лідерства - демократичний: спільний або роздільний за сферами життєдіяльності сім'ї.

Третій тип - молоде подружжя орієнтовані переважно на розваги. При цьому чоловік і дружина мають як спільних друзів, так і кожен своїх з числа, як правило, колишнього оточення. Репродуктивні установки припускають бездітну або малодітну сім'ю. Лідерство в сім'ї може бути як авторитарним, так і демократичним [2, c.130-142].

Більш змістовною класифікацією є розподіл молодих сімей на благополучні сім'ї та сім'ї соціального ризику. У останню групу найчастіше потрапляють: сім'ї самотніх матерів і батьків, студентські сім'ї, сім'ї неповнолітніх матерів та сім'ї, де батько проходить військову службу.

Вельми цікавим і спірним представляється висвітлення в літературі питання про етапи, або стадії розвитку молодої сім'ї.

Наприклад, на думку Н. Акермана, молода сім'я в своєму розвитку проходить три стадії.

Перша стадія - стадія монади - описана в кінці 1960-х років на прикладі американської сім'ї, коли самотній парубок або дівчина, фінансово самостійні, живуть окремо від батьківської сім'ї, самостійно реалізуючи свої потреби, виробляючи якийсь досвід самостійного життя, перевіряючи на своєму досвіді правила, засвоєні в батьківській родині. На цій стадії формуються усвідомлені та перевірені на практиці правила власного існування, дуже важливі для індивідуального психічного розвитку і для розвитку майбутньої сім'ї.

В українських сім'ях стадія монади дуже рідкісна, її відсутність пов'язана виключно з неможливістю придбання окремого житла для фінансово залежних молодих людей. Відповідно молоді люди не мають можливості «подивитися з боку» на ті сімейні правила, які існують в їх батьківських сім'ях. У такій ситуації важко виробити свій власний погляд на сімейні установки. До правил батьківської сім'ї зазвичай існує відношення, яке вкладається в схему «подобається - не подобається». Молоді люди часто дають собі обіцянки: «ніколи не буду як мама» чи «ніколи не буду як тато», але чітко усвідомленого «яким же я буду?» або хоча б «як я хочу, щоб було?» зазвичай немає. Саме взаємне вирішення цих питань і є основним завданням, яке повинне бути вирішене в період монади.

Зауважу, що стадію монади в сучасній Україні змушені проживати молоді люди, які приїжджають з сільської місцевості до міста для отримання професійної освіти або влаштування на роботу, а також мігруючі з інших причин. Саме вони отримують можливість, у відриві від батьківської сім'ї, перевірити на практиці справедливість правил, засвоєних у батьківській родині, практичну цінність сімейних установок. Придбання власного досвіду дозволяє внести у свою поведінку корективи, іноді досить істотні.

Діада - це пошук компромісу, коли молодята встановлюють правила свого спільного життя, проходять період адаптації, звикають до нових сімейних ролей. Стадія діади надзвичайно важка і важлива для молодят, і від того, як і в якій обстановці будуть вироблені правила спільного існування, чи будуть ці правила дійсно прийняті подружжям, або один з них буде домінувати, а інший просто підкориться нав'язаним йому правилами залежить життєвий стиль розвитку сім'ї: чи будуть там накопичуватися проблеми або подружжя з позиції співробітництва буде вирішувати проблемні ситуації на стадії їх виникнення.

Згодом молода сім'я, часто незалежно від того, наскільки успішно вона вирішила проблеми, вступає в наступну стадію життєвого циклу - тріаду: у молодят народжується дитина. Це час серйозної кризи для будь-якої сім'ї. Подружжя думає, що з народженням дитини все стане краще, адже традиційно прийнято ідеалізувати материнство [12, c.151-162].

Справді, відносини в молодій сім'ї піддаються серйозним випробуванням, наприклад таким, як структурна криза сім'ї. Часто у людей виникає відчуття, що вони стали далі один від одного. У будь-якому випадку саме на цю стадію припадає пік чоловічих зрад, який пов'язаний скоріше з труднощами перегляду сімейних правил і обов'язків. Ці труднощі є головною причиною можливого емоційного «розлучення», яке може спровокувати і справжнє розлучення. І те, як реально буде розвиватися сім'я при появі новонародженого, багато в чому буде залежати від того, яку базу, не тільки емоційну, але і матеріальну, заклало подружжя, розуміючи, який важкий період їм доведеться пережити. Зрозуміло, що якщо ніякої, то в перші ж дні після народження дитини подружжю доведеться звертатися не тільки за психологічною підтримкою, але й за матеріальною допомогою до своїх батьків, що неминуче спричинить за собою якусь втрату самостійності. У цьому випадку сім'я, хоча б на час, стає дисфункціональною, це сім'я, яка не справляється зі своїми завданнями.

Нині в Україні народження дитини відкладається на довший термін (більше трьох років з моменту укладення шлюбу). Відповідно і вік молодих батьків виявляється більшим, ніж 30 років. З цієї причини багато молодих сімей не встигають дійти до стадії тріади в термін, коли вони юридично вважаються молодою сім'єю. Необхідно нагадати також, що ця трьох стадійна модель Н. Акермана побудована на основі дослідження американських молодих сімей. Вона видається цікавою, проте специфіка української ситуації вимагає іншого підходу до виділення етапів розвитку молодої сім'ї.

При створенні альтернативної класифікації на перше місце необхідно поставити змістовні аспекти міжособистісних відносин. Динаміка розвитку цих глибоко особистісних, інтимних стосунків молодої пари передбачає зазвичай етапність, з поступовим переходом від одного етапу до іншого. Пропонується виділити у розвитку молодої сім'ї такі етапи:

1. Етап взаємного інтересу, що виникає як при першому знайомстві, так і в ситуаціях, коли вже знайомі раніше люди потрапляють в обставини, які передбачають більш тісний особистий контакт. На цьому етапі відносини характеризуються виникненням взаємної симпатії, інтересу.

2. Етап проби, коли особисті контакти стають глибшими і постійними. Молода пара переходить до якості відносин (дослідження збігу смаків, пристрастей, думок). На цій стадії розвитку відносин відбуваються звичайно і перші сексуальні контакти, які теж є специфічною пробою, тим більш важливою, якщо молоді люди вже мають сексуальний досвід. На цих стадіях формування відносин відбувається зазвичай без їх афішування, навпаки, іноді вживаються заходи для того, щоб приховати факт їх існування.

3. Етап публічних відносин. Настає період більш тривалих контактів, які відбуваються, так би мовити, «на різних територіях»: молоді люди зустрічаються, а іноді нетривалий час разом живуть то в квартирах батьків або знайомих, то в кімнатах гуртожитків, то в готелях (наприклад, в туристичних поїздках). Однак на цьому етапі розвитку відносин грошові кошти в кожного свої, немає, так би мовити, «спільної каси». Цей період відносин характеризується тим, що молодих людей знайомі і родичі сприймають як стійку пару. У колишні часи цьому періоду відповідав час від заручин до весілля, з поправкою, звичайно, на строгість моралі. Для молодих людей важливим є те, як їх стосунки «вписуються» в систему вже існуючих у кожного відносин і зв'язків. Наприклад, на цій стадії відбувається знайомство з батьками та родичами, з друзями. У зв'язку з цим особливу роль грають ті оцінки, які дають оточуючі. Ці оцінки стають індикаторами потенціалу розвитку відносин.

4. Етап цивільного шлюбу - не є обов'язковим, оскільки передбачає в обов'язковому порядку економічну незалежність молодих або хоча б їх «територіальну автономію» - проживання окремо від батьків. Цивільний шлюб, який передбачає спільне ведення господарства та спільне проживання, - це наступна стадія розвитку молодої сім'ї, яка стає можливою у зв'язку і в залежності від економічної самостійності молодих.

5. Етап офіційного, зареєстрованого шлюбу - стадія, на якій відносини оформляються для додання їм значущості з точки зору правового статусу. Момент реєстрації шлюбу можна вважати днем офіційного народження молодої сім'ї. Однак необхідно враховувати той факт, що сім'єю молода пара може вважати себе і на більш ранніх стадіях розвитку відносин. Мова в цьому випадку може йти про існування сім'ї в соціологічному сенсі [15, c.367-345].

Необхідно зауважити, що такий послідовний, поетапний розвиток відносин - це теоретична модель. У реальності відносини на будь-якому етапі можуть бути перервані, можлива і регресія відносин, з поверненням їх на більш ранні стадії розвитку.

Сім'я як спільність людей, пов'язаних відносинами подружжя, батьківства, спорідненості, спільного домогосподарства, виконує найважливіші соціальні функції, основними з яких є: генеративна (репродуктивна), психологічна (психотерапевтична), соціально-культурна, економічна, господарсько-побутова, комунікативна, гедоністична.

Генеративна (репродуктивна) функція обумовлена ​​необхідністю продовження людського роду, що є не тільки біологічною потребою, але також має величезне соціально-економічне значення для збереження популяції.

У той же час сім'я зацікавлена ​​в дітях, причому сьогодні це скоріше не економічна (діти - гарантія забезпеченої старості батьків), а морально-емоційна потреба. Сім'я без дітей у деякому роді неповноцінна. Дорослі люди, які не продовжили себе в дітях, переживають почуття ущербності, порожнечі. Тим часом в останні роки спостерігається тенденція збільшення частки сімей, що складаються з 2-3 осіб, майже третина сімей в Україні не мають неповнолітніх дітей. Це в кращому випадку ті, хто вже виростили своїх дітей, у гіршому - ті, хто їх не мав і обзаводитися дітьми не збирається. Установка на бездітність, на жаль, не просто є - вона поширюється серед подружжя дітородного віку, в першу чергу - в молодих сім'ях. Це викликано, з одного боку, зростаючими матеріально-економічними труднощами, перетворенням дитини «в предмет соціальної розкоші», з іншого - небажанням потенційних батьків обмежувати свою свободу: в освіті, роботі, проводження вільного часу, реалізації своїх здібностей, і, нарешті, духовною і морально-етичною кризою, що уразила сучасне суспільство, в системі цінностей якого - престижні речі, машина, але немає місця дитині. Молоді сім'ї з цієї причини відкладають народження первістка, а народження другої, а тим більше третьої дитини, іноді не планують взагалі.

Психологічна (психотерапевтична, рекреаційна) функція. Коли мова йде про психологічні аспекти функціонування сім'ї, вона постає не стільки як інститут, скільки як мала група з характерними для цього утворення особливостями групової взаємодії. Отже, в основі психологічного функціонування сім'ї лежать тільки такі індивідуальні потреби, задоволення яких неможливо або надзвичайно утруднено поза сім'єю.

Для молодих сімей психологічна функція сім'ї полягає у перетворенні закоханості і взаємного потягу у відносини взаємної прихильності, взаємного емоційного комфорту. Сім'я для молодих людей стає простором реалізації їх почуттів і умовою для формування зрілої взаємної любові, коли чоловік чи дружина стають тією єдиною людиною, спільне життя з якою і становить глибинний внутрішній сенс сім'ї.

У багатьох зарубіжних працях психологічна функція сім'ї визначається як «функція психотерапії». Сім'я здатна одночасно забезпечувати своїм членам почуття безпеки, належності до групи, емоційні зв'язки, можливість самоствердження, тобто в кінцевому рахунку створити базу для розвитку вищого типу потреб в самоактуалізації та реалізації творчого потенціалу(за Маслоу).

Психологічна функція сім'ї здійснюється через міжособистісні відносини. У сучасних соціально-психологічних дослідженнях сім'ї (О. І. Антонова, О. В. Артюхова, І. В. Бестужева-Лада) виділяються три основних компоненти міжособистісних відносин, що забезпечують психологічну солідарність: інтимність (близькість), кооперація (взаємодопомога) і когнітивна згода (взаєморозуміння). Різні елементи психологічної солідарності мають різну «питому вагу» на тому чи іншому етапі життєвого циклу сім'ї. Так, в дошлюбний період та до народження першої дитини найбільше значення має інтимність. Після народження першої дитини вирішальну роль починає грати ступінь і характер кооперації.

Соціально-культурна функція. Властивий сім'ї високий ступінь психологічної солідарності забезпечує успішне виконання завдань соціалізації дітей і батьків, яка складає основний зміст соціокультурного функціонування сім'ї. Деякі автори (наприклад, М. А. Галагузова) виділяють функцію первинної соціалізації, яка обумовлена ​​тим, що сім'я, будучи першою і головною соціальною групою, активно впливає на формування особистості дитини. Сім'я впливає в цілому на фізичний, психічний і соціальний розвиток дитини. Роль сім'ї полягає в поступовому введенні дитини в суспільство, навчанні дитини тому соціальному досвіду, який накопичило людство, культурі тієї країни, де вона народилася і росте, моральним нормам, традиціям народу.

Економічна функція - одна з основних функцій сім'ї. На здійснення економічної функції сім'єю впливають, з одного боку, система соціально-економічних потреб і ціннісних установок і орієнтацій, життєвих цілей та ідеалів суспільства, з іншого - суб'єктивні особливості членів сім'ї, їх схильності, характер особистості, споживчі запити, рівень культурного розвитку, національні та етнічні особливості. Сім'я здійснює підготувку дітей до праці, професійне орієнтування та економічне виховання.

В умовах ринкової економіки в структурі економічної функції сім'ї можна виділити два великих блоки:

• участь сім'ї в суспільному поділі праці з метою формування сімейного бюджету, забезпечення нових потреб і можливостей сім'ї, нормальних побутових умов і соціальної підтримки неповнолітніх та непрацездатних її членів;

• розподіл ролей у процесі ведення домашнього господарства, побутове обслуговування членів сім'ї, організації процесу споживання.

Для молодої сім'ї реалізація економічної функції є досить проблемною. Але не більш проблематичною, ніж для представників більш старших поколінь, оскільки в психологічному плані сучасні молоді люди вже добре орієнтуються в ринкових, економічних реаліях, значною мірою орієнтовані на створення власного бізнесу, розуміють необхідність матеріальної бази для створення сім'ї.

Комунікативна функція. Спілкування в сім'ї необхідно як дітям, так і дорослим (особливо молодим і літнім людям). Проблемою для сім'ї є те, що її члени або просто не спілкуються, обмежуючись короткими фразами з приводу будь-яких побутових питань, або спілкуються вкрай мало. Предметом обговорення стають події, але не почуття і думки одне одного.

У молодій сім'ї спілкування виявляється набагато більш інтенсивним. При цьому воно має не тільки кількісні, але і якісні особливості: молоде подружжя багато говорять про почуття, емоції, і значну роль відіграє невербальний компонент (інтонація, погляди, дотики).

Гедоністична функція, яку прийнято також називати функцією «здорового сексу», пов'язана з наявністю у людини біологічної статевої потреби, задоволення якої так само важливо і необхідно, як потреба в їжі, житлі і так далі. Можливість жити нормальним статевим життям, мати регулярні статеві стосунки визнається однією з передумов здорового способу життя. Зайве говорити, що ця функція для молодої сім'ї виключно значима. Слід зауважити також, що навіть просте спілкування приносить величезне задоволення, радість пізнання, відчуття себе коханим, фізично привабливим [16, c.185-189].

Звичайно, в сучасному суспільстві те, що дає людині сім'я, з більшим чи меншим успіхом можна отримати і поза нею. Так, для забезпечення економічного боку свого існування сучасній молодій людині зовсім не обов'язково вступати в шлюб, створювати свою сім'ю, як це було в доіндустріальному суспільстві, коли саме кооперація економічних зусиль кількох осіб (причому різної статі і віку) допомагала вижити кожному з них. Зростання особистих доходів призвело до зменшення сімейної взаємозалежності. В економічному плані в умовах постіндустріального суспільства «одиночці» (звичайно, при наявності роботи) вижити навіть простіше.

Гедоністичну функцію (у тому числі і сексуальну) можна заповнити без особливих проблем у зв'язку із збільшеною толерантністю суспільства до позашлюбних зв'язків.

Ефект психологічної (психотерапевтичної, рекреаційної) функції здатні забезпечити робота і колеги по роботі, розважальні центри і заходи, друзі та психотерапевти, психологи, соціальні працівники та інші фахівці.

Саме тому в сучасному суспільстві створення сім'ї не є необхідністю. Але, тим не менш, у своїй сукупності саме в сім'ї названі функції реалізуються найкращим чином, оскільки: по-перше, не вимагають зусиль на пошук місця, де їх можна задовольнити (кафе, кабінет психотерапевта); а по-друге, забезпечують індивідуальність та адресний підхід (оскільки ти - не один з багатьох клієнтів, а єдиний і неповторний, якого чекають і люблять, готові враховувати твої смаки та інтереси); по-третє, нарешті, задоволення найважливіших потреб відбувається швидко і як би «саме собою», як результат повсякденної турботи один про одного членів сім'ї.

Отже, сім`я – це один з найважливіших інститутів у соціальній структурі суспільства. Це структурна одиниця нашого суспільства, яка як і будь який живий організм проходить певні стадії свого розвитку, тобто має свій життєвий цикл і виконує певні функції.