15. Алгоритми і технологія автоматизованого розв’язання основних задач твп - розрахунку потреби в матеріалів на виготовлення одиниці виробу.

Після розрахунку зведеного примінення деталей, складальних одиниць і покупних комплектуючих елементів у виробі розраховуються зведені норми витрат ресурсів на одиницю виробу і нормативна собівартість виробу. Розрахунки здійснюються за слідуючими алгоритмами:

Розрахунок норм часу роботи устаткування на одиницю виробу T_fc здійснюється за формулою:

T_fc = N_fi tico , де tico - час роботи -го устаткування при виготовленні і-ї деталі в с-му цеху на о-й технологічній операції; N_fi – зведене приміщення і-х деталей у f-му виробі:

Розрахунок норм витрат основних матеріалів на одиницю виробу N_fсj здійснюється за формулою:

М_fсj = N_fi micoj, де micoj – норма витрат j-го матеріалу на виготовлення і-ї деталі в с-му цеху на 0-й технологічній операції. Норма витрат матеріалів на гальванічні і лаконічні покриття деталей, що оброблюється за типовими техпроцесами, розраховується за формулою:

M = N_fi Sico Yj , де M - норма витрат j-го матеріалу на покриття f-го виробу в с-му цеху, Sico - площа і-ї деталі, що обробляється в с-му цеху на о-й технологічній операції за типовим -ма техпроцесом; Yj - питома норма витрат j-го матеріалу на покриття одиниці площі деталі, що обробляється за типовим -ма техпроцесом.

Розрахунок норм витрат матеріалів у груповій (зведеній) номенклатурі на одиницю виробу розраховується за формулою: Mfj' – норма витрати f-й виріб матеріалу j' в позиції зведеної номенклатури; Mfcj – норма витрат j-го матеріалу в специфікованій номенклатурі на f-й виріб в с-му цеху. Інформація про приналежність j-го матеріалу до j' позиції зведеної номенклатури (jєj'), а також найменування j'-ї позиції матеріалу містяться в масиві – довіднику відповідності специфікованої номенклатури зведеній.

16. Підсистема техніко-економічного планування (теп), склад і характеристика основних комплексів задач теп.

. Технологія автоматизованого розв’язання задач з ТЕП має такий вигляд. На першому етапі розв’язуються задачі пошуку оптимального плану випуску продукції за різними критеріями (max прибутку, min собівартості тощо). На другому етапі проводяться уточнені розрахунки потреби у виробничих ресурсах для виконання плану. Розрахунок плану виробництва і випуску продукції. Алгоритми розрахунку зводяться насамперед до визначення оптимальних показників виробництва й випуску продукції на плановий період (рік, квартал).

Якщо як цільову функцію вибрати max прибутку, то математична модель у найпростішому вигляді буде такою:

при обмеженнях:

де Пf — прибуток від одиниці f-го виробу;

— оптимальний план випуску f-х виробів в h-й плановий період (рік, квартал);

— відповідно нижня (директивна цифра) і верхня (портфель замовлень) межі по випуску f-ї продукції;

— показники інформаційної бази, які наведені вище (n — інвентарний номер устаткування, t — табель­ний номер робітника).

Результатна інформація даної задачі ( ) фіксується в масиві планового випуску продукції на рік – PLANV. На основі даних цього масиву виконується розукомплектування річної виробничої програми по кварталах пропорційно кількості робочих днів в кожному кварталі. Дані про кількість робочих днів по кварталах зафіксовані в масиві календарного графіку роботи підприємства (KALEND).Розукомплектування річної програми по кварталах здійснюється за формулою:

,

де - план випуску f-го виду продукції в z-му кварталі;

- кількість робочих днів у z-му кварталі;

- план випуску f-го виду продукції в h-му році.

Розрахунок планової потреби основних засобів і виробничих площ. Розрахунки зводяться насамперед до визначення планової потреби основного виробничого устаткування і виробничих площ, необхідних для виготовлення запланованої продукції.

Планова потреба в устаткуванні розраховується за формулою

де — планова кількість -го устаткування для виконання виробничої програми с-го цеху в h -му періоді;

Tfc — нормативна трудомісткість виготовлення одиниці f-го виробу в с-му цеху на -му устаткуванні;

— ефективний фонд часу роботи -го устаткування в h-му періоді;

— коефіцієнт виконання норм виробітку на -му устаткуванні с-го цеху