13. Алгоритми і технологія автоматизованого розв’язання основних задач тпв- розрахунку трудомісткості виробу за видами обладнання та потреби технологічного інструменту

Розрахунок трудомісткості виробів здійснюється з метою отримання показників про поопераційні розцінки на деталі й складальні одиниці, про трудомісткість виробів в розрізі професій і розрядів робіт, про нормативні витрати заробітної плати на виробництво виробів тощо. Для визначення показників використовується первинна інформація, зафіксована в масивах: NTRUD – поопераційні норми праці на виготовлення деталей ( ); TARSTAV – погодинні тарифні ставки ( ); KPNORM – розмір нормативної партії деталей і складальних одиниць ( ); SVOD – зведене застосування деталей і складальних одиниць у виробі ( ). NDSO – найменування деталей і складальних одиниць ( ). На першому етапі розраховується штучно-калькуляційний час і розцінка на детале-операції за формулами:

,

де - час штучно-калькуляційний на о-ту операцію виготовлення і-ої деталі; - час штучний на детале-операцію; - час підготовчо-заключний на партію деталей, що запускаються у виробництво.

, де - розцінка на о-ту операцію виготовлення і-ої деталі в с-му цеху по р-ій професії і r-му розряду; - погодинна тарифна ставка по r-му розряду робіт. Нормативна трудомісткість виготовлення виробу за професіями і розрядами робіт (T_fcpr), а також заробітна плата (З_fcpr) розраховуються за такими формулами: , де t_icopr — нормативний час роботи працівника p-ї професії r-го розряду при виготовленні і-ї деталі в с-му цеху на о-й технологіч­ній операції (хв); R_r — погодинна тарифна ставка r-го розряду роботи.

Методика розрахунку нормативної потреби кожного з видів технологічного оснащення має свої особливості. Так, у групах різального інструменту потреба визначається на основі часу його роботи і стійкості, а у групі спеціального технологічного оснащення — з урахуванням кількості робочих місць і деталей, що одночасно виготов­ляються штампом. Задача розв’язується щоразу при запуску нових виробів у виробництво і не рідше ніж один раз на рік по виробах, що випускаються. Потреба в різальному інструменті розраховується за формулою , де I_fcl — кількість l-го інструменту на виготовлення одиниці f-го виробу в с-му цеху; t_icol — час роботи l-го інструмента на виготовлення і-ї деталі в с-му цеху на о-й технологічній операції (хв); t_l — норма стійкості l-го інструмента (max кількість годин, що може відпрацювати інструмент).

Потреба в штампах, прес-формах і ливарних формах розраховується за формулою де N_fi — кількість і-х деталей у f-му виробі; — стійкість технологічного оснащення; К_l — кількість деталей, які одночасно виготов­ляються на технологічному оснащенні.

14. Алгоритми і технологія автоматизованого розв’язання основних задач тпв- розрахунку трудомісткості виробу і заробітної плати за професіями і розрядами робіт.

Нормативна трудомісткість виготовлення виробу за професіями і розрядами робіт (T_fcpr), а також заробітна плата (З_fcpr) розраховується за формулами:

T_fcpr = ;

З_fcpr = T_fcprR_r,

де Nficopr – нормативний час роботи робітника p-ї професії r-го розряду при виготовленні і-ї деталі в с-му цеху на о-й технологічній операції (хв.); R_r – погодинна тарифна ставка r-го розряду роботи.

Cпочатку розраховується трудомісткість виготовлення виробу за розрядами, а потім заробітна плата, оскільки вона є функцією від трудомісткості. В цьому полягає алгоритм(послідовність розрахунку) й технологія розв’язання цих задач ТПВ.