36. Адміністративне право в системі права України. Соціальне призначення адміністративного права

Адміністративне право є однією з найрельєфніших галузей публічного права України. За допомогою засобів адміністративного права (норми, відносини, законодавство, компетенція суб'єктів, способи реалізації норм) здійснюється зовнішнє вираження і юридичне оформлення публічного інтересу в управлінні.

Публічний інтерес — це інтерес соціальної спільності, що визнаний, задоволений державою. Визнання публічності інтересу здійснюється шляхом його правового (юридичного) забезпечення (фіксації в нормах і встановленні механізму реалізації).Як таку спільність можна розглядати все населення України. Найяскравішим прикладом визнання публічності його інтересів є норми Конституції України 1996 р. (щодо права на підприємницьку діяльність — ст. 42, на власність — ст. 41, недоторканність житла — ст. ЗО, таємницю листування — ст. 31 та ін.).Визнання інтересів публічними є умовою та гарантією існування й розвитку відповідних спільностей. Визнання публічними управлінських інтересів перетворює їхніх носіїв на суб'єктів публічного управління (державного чи громадського).

Існує досить багато визначень адміністративного права, що містяться в навчальній і науковій літературі.

Наприклад, такі.Адміністративне право може бути визначене як сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються у сфері державного управління.

Адміністративне право як галузь права є система правових норм, що видаються органами виконавчої влади й іншими органами для організації і функціонування державного управління, регулювання функціонально-юридичних режимів, забезпечення юрисдикційно-охоронної діяльності й участі громадян.

Адміністративне право — це галузь права (сукупність правових норм), що регулює з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої і розпорядчої діяльності органів виконавчої влади, внутрішньоорганізаційній діяльності інших державних органів, а також у процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх юридичне владних повноважень.

Виходячи із соціального призначення адміністративного права, можна запропонувати таке його визначення.

Адміністративне право — це галузь права, засобами якої (норми, відносини, законодавство, методи, форми, компетенція суб'єктів, способи реалізації норм) формуються публічно-управлінські відносини, а також організується і забезпечується публічно-управлінська діяльність.

Адміністративне право — найбільш об'ємна, мобільна, нестабільна й одна з найскладніших юридичних галузей.

37. Тенденції розвитку адміністративного права в умовах реформування

На основі досягнутих наукових результатів у процесі використання досягнутих науково-практичних результатів у процесі підготовки відповідних науково - практичних документів за дорученням державних органів, за участю вищезазначених та деяких інших вчених були розроблені: Концепція судово-правової реформи в Україні (1992 р.); Концепція реформи адміністративного права та проект Адміністративного кодексу України (1997 р.); Концепція адміністративної реформи в Україні[1].

Важливим етапом щодо реального забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян України стала ратифікація Верховною Радою України 17 липня 1997 р. № 475 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до цієї Конвенції[3].

Здійснюється активний розвиток різноманітних інститутів та підгалузей адміністративного права. Виділяється в окрему науку державне управління, підгалузі адміністративного права (митне, податкове, бюджетне) починають викладатись у навчальних закладах як самостійні дисципліни. Активно розвиваються інститути адміністративного права у міжгалузевих утвореннях господарського, фінансового, екологічного та земельного права.

У правовій державі людина розглядається вже як самостійна цінність: індивід не тільки не поглинається державою, але стає вже основним її елементом. З безособового об’єкта особистість піднімається на рівень суб’єкта публічних прав і обов’язків або, що те ж саме - громадянина. Колись в авторитарному механізмі була одна вісь - держава, була одна сила для досягнення цілей - воля партії. Тепер державний механізм основується на двох осях - державі й громадянинові. Між державою й особистістю виникають відносини рівноправних членів, адміністративно-правові відносини, в яких і правляча влада, і громадянин беруть участь як рівні суб’єкти публічного права.

Після прийняття 6 липня 2005 р. Кодексу Адміністративного судочинства для задоволення потреб такого судочинства будується нова галузь юриспруденції - «Адміністративний процес України».

Дослідження широкого кола актуальних питань адміністративного права дало змогу провідним дослідникам підготувати і видати курси лекцій з адміністративного права України (Л.В. Коваль, 1994; Ю.П. Битяк, В.В. Зуй, 1996), навчальні посібники з митного права України (С.В. Ківалов, 1998), державного управління (за заг. ред. В.Б. Авер'янова, 1999)[2].

Нині стан розвитку цієї науки дістав відображення у низці монографічних праць, підготовлених колективами провідних фахівців у галузі адміністративного права і державного управління/