78.Відпустки без збереження заробітної плати: поняття, види, порядок надання.

З метою задоволення потреб і інтересів працівників ст. 25 Закону про відпустки, ст. 84 КЗпП, а також іншими нормативно-правовими актами врегульовано питання надання їм двох видів відпустки без збереження заробітної плати, що надається: — працівнику в обов’язковому порядку у випадках, передбачених законодавством; — за згодою між працівником і роботодавцем, згідно зі ст. 26 Закону про відпустки, за сімейними обставинами та з інших причин. Відповідно до ст. 2 Закону про відпустки на період відпустки, в т. ч. без збереження заробітної плати, за працівником зберігається місце роботи та посада, також цей період зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. Слід зазначити, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника в період його знаходження у відпустці, зокрема у відпустці без збереження заробітної плати (частина третя ст. 40 КЗпП). Відпустка за свій рахунок не переноситься на інший період (робочий рік) її можна використати лише в той період, коли працівник наділений відповідним статусом. Законодавством не передбачено перенесення відпустки без збереження заробітної плати на інший період у випадку тимчасової непрацездатності працівника. Також на підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати.

1.Відпустка без збереження заробітної плати надається за бажанням працівника в обов'язковому порядку:

— матері або батьку, який виховує дітей без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному за­кладі), які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

— чоловіку, дружина якого перебуває в післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів;

— матері, батьку дитини, бабусі, дідусеві або іншим роди­чам, які фактично доглядають за дитиною, або особі, котра усиновила або взяла під опіку дитину, якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медично­му висновку, але не більше, ніж до досягнення дитиною 6-річного віку;

— ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги пе­ред Батьківщиною, і особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту", — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

— особам, які мають особливі трудові заслуги перед Бать­ківщиною, — тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

— пенсіонерам за віком та інвалідам ПІ групи — триваліс­тю до 30 календарних днів щорічно;

— інвалідам І і II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

— особам, які вступають у шлюб, — тривалістю до 10 ка­лендарних днів;

— працівникам у разі смерті рідних по крові або шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (па­синка, пасербиці), братів, сестер — тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до міс­ця поховання й назад; інших рідних — тривалістю до 3 кален­дарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання й назад;

— працівникам для догляду за хворим, рідним по крові або шлюбу, який потребує згідно з висновком медичного закладу постійного стороннього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше ЗО календарних днів;

— працівникам для завершення санаторно-курортного лі­кування — тривалістю, визначеною в медичному висновку;

— працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищий навчальний заклад, — тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до навчального за­кладу і назад;

— працівникам, допущеним до складання вступних іс­питів в аспірантуру з відривом і без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від вироб­ництва в аспірантурі й успішно виконують індивідуальний план підготовки, — тривалістю, необхідною для проїзду до вищого навчального закладу або установи науки і назад;

— сумісникам — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

— ветеранам праці — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

— працівникам, які використали на попередньому місці роботи щорічну основну й додаткову відпустки, тривалість яких була менше 24 календарних днів, і які отримали за них грошову компенсацію, до 24 календарних днів у перший рік роботи на цьому підприємстві до настання 6-місячного термі­ну безперервної роботи;

— працівникам, які навчаються без відриву від виробниц­тва в аспірантурі, протягом 4-го року навчання надається за їхнім бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

2.Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін може надаватися за родинними обставинами та з ін­ших причин працівникові на термін, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним орга­ном, але не більше ніж 15 календарних днів на рік.

У порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства з причин, що не залежать від працівників, може надавати від­пустку без збереження заробітної плати або з частковим її збе­реженням.