59. П. Рег. Звільнення працівника у зв’язку з втратою довіри

Однією з додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або вповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників є винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або вповноваженого ним органу п.2 ст.41 КЗпП

Враховуючи зміст норм, викладених у ст. ст. 40, 41 КЗпП України, звільнення працівника з підстави втрати довіри можливе тільки в випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Слід звернути увагу, що на цій підставі можуть бути звільнені з роботи не будь-які працівники, а лише особи, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності. Також варто зважати на те, що стаття робить наголос, що особа має обслуговувати саме товарні цінності, тобто не будь-які матеріальні цінності, а лише ті, що мають ознаки товару (прийняті на зберігання, зберігаються на складі, відпускаються зі складу, з торгового залу, іншого сховища).

Розірвання трудового договору з причин втрати довіри до працівника не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні питання про звільнення працівника слід брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій, наступну поведінку працівника та інші конкретні обставини, що мають значення для характеристики цієї особи як такої, що не заслуговує на довіру, оскільки давній час вчинення проступку та подальша позитивна поведінка працівника не свідчитиме про те, що йому можливо виявляти недовіру.

60. Правове регулювання праці тимчасових і сезонних працівників

Згідно зі ст. 1 Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.74 р. №311-IX «Про умови праці тимчасових робітників і службовців», робітники та службовці вважаються тимчасовими, якщо їх прийнято на роботу на строк до 2-х місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їхнє місце роботи (посада), — до 4-х місяців. Під час укладення трудового договору з такими працівниками їх обов’язково попереджають про те, що їх приймають на роботу тимчасовими працівниками, і в наказі про прийняття на роботу зазначається, що працівник приймається на тимчасову роботу, або зазначається строк його роботи.

Згідно зі ст. 1 Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.74 р. №310-IX «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах», сезонними вважаються роботи, які через природні і кліматичні умови виконуються не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців. Трудовий договір під час приймання на сезонні роботи можна укласти на строк, який не перевищує тривалості сезону. Якщо на сезонні роботи працівники приймаються тимчасово, то до них застосовуються лише норми Указу №311. Перелік таких робіт затверджено Постановою №278.

Оскільки тимчасова і сезонна робота здійснюється за строковим трудовим договором, то звільняються з роботи такі працівники згідно з наказом, який видається в останній день дії договору, зі «стандартним» формулюванням — у зв’язку із закінченням терміну дії договору.

На відміну від тимчасових, працівникам, зайнятим на сезонних роботах, стаж роботи на цьому підприємстві підсумовується і вважається безперервним, якщо вони пропрацювали сезон повністю, уклали трудовий договір на наступний сезон і повернулися на роботу в установлений строк. Час міжсезонної перерви не зараховується до безперервного стажу роботи. Таким працівникам на наступний рік перед записом про укладення трудового договору роблять запис про збереження безперервного стажу роботи.

Випробування не встановлюється. В наказі повинно бути зазначено,що працівник прийнятий на сезонну роботу. Працівник повинен повідомити за 3 дні до звільнення по своєму бажанню. Розірвання ТД за ініціативою роботодавця можливе: простій виробництва протягом 2 тижнів, не з’явлення на роботу безперервно протягом 1 місяця внаслідок тимчасової втрати працездатності (за загальним правилом 3 місяці).