- •6. Правове регулювання додаткової відпустки працівникам, що мають дітей.
- •7. Загальне і спеціальне законодавство про працю: поняття, критерії диференціації, правила застосування.
- •8. Поняття, підстави та юр наслідки відсторонення від роботи за зак-вом України.
- •9. Грошова компенсація за невикористані відпустки за законодавством України.
- •11. Поняття та правове регулювання випробування при прийнятті на роботу.
- •12. Правове регулювання порядку вирішення індивідуальних трудових спорів.
- •Глава XV
- •13. Сфера дії трудового законодавства.
- •14. Поняття види та правове регулювання дисциплінарної відповідальності.
- •15. Поняття покриття шкоди заподіяної підприємству установі організації з вино працівника.
- •21. Порядок та строки виплати заробітної плати
- •22. Підстави та умови виникнення трудових правовідносин
- •23. Правове регулювання звільнення працівника за вчинення аморального проступку
- •24. Правове регулювання праці жінок за трудовим законодавством
- •25. Система Трудового права України
- •27. Поняття та порядок надання щорічних основних відпусток
- •28. Поняття та правове становище безробітного
- •29. Поняття сфера та порядок укладення контракту за законодавством України
- •30. Гарантії прав працівника в сфері охорони праці
- •31. Поняття та правовий статус трудового колективу як суб'єкта трудового права.
- •33. Загальний порядок розгляду індивідуальних трудових спорів.
- •34. Фізичні особи як суб'єкти трудових відносин.
- •35. Поняття та види часу відпочинку за законодавством України про працю.
- •36. Коллективная (бригадная) матеріальна відповідальність
- •42. Поняття та види надбавок и доплат
- •43. Предмет трудового права
- •44.Заохочення в трудовому праві: поняття, види, правове регулювання
- •45.Правовий статус іноземців як учасників трудових відносин.
- •46. Державні органи як суб’єкти тп
- •47. Звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків
- •Працівники, які можуть бути звільнені за пунктом 1 статті 41 кЗпП
- •Визначення одноразового грубого порушення трудових обов'язків
- •Порядок звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків
- •48. Поняття та види колективних трудових спорів
- •49. Поняття та види зайнятості
- •50. Методи правового регулювання заробітної плати
- •51. Розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною
- •Призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. З ст. 36 кЗпП України)
- •55. Поняття і класифікація суб’єктів тп
- •56. П. Рег. Звільнення працівника за прогул
- •57. Обмеження розміру відрахувань із з.П.
- •58. Поняття охорони праці в тп
- •59. П. Рег. Звільнення працівника у зв’язку з втратою довіри
- •60. Правове регулювання праці тимчасових і сезонних працівників
- •61. Принципи трудового права: поняття, класифікація, зміст
- •62. Поняття, правове регулювання та види робочого часу
- •63. Правове регулювання звільнення працівника у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (п.1 ст.40 кЗпП)
- •64. Міжнародно-правові акти в трудовому праві
- •65. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 кЗпП).
- •70. Поняття та види колективних угод за законодавством України
- •72. Правове регулювання святкових і неробочих днів в Україні
- •73. Поняття, форма та зміст трудового договору
- •74. Правове регулювання обмеженої матеріальної відповідальності працівника
- •75. Тарифна система оплати праці та її елементи за трудовим законодавством України
- •76. Поняття примусової праці та правові обмеження її застосування.
- •77.Правове регулювання звільнення працівника за появу на роботі у нетверезому стані (п.7 ст.40 кЗпП)
- •78.Відпустки без збереження заробітної плати: поняття, види, порядок надання.
- •1.Відпустка без збереження заробітної плати надається за бажанням працівника в обов'язковому порядку:
- •79.Правовий статус профспілок як суб’єктів трудового права.
- •80.Поняття, види та порядок переведення на іншу роботу.
- •82. Порядок реєстрації колективних договорів (угод).
- •4) Соціальні відпустки (у зв’язку з вагітністю та пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей);
27. Поняття та порядок надання щорічних основних відпусток
Відпустка - це встановлена законом, колективним договором або трудовим контрактом певна кількість календарних днів безперервного відпочинку, які надаються працівникові роботодавцем у календарному році з оплатою або без оплати їх із збереженням місця роботи (посади) за працівником на цей час.
Щорічні (основна та додаткові) відпустки надаються із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Тривалість відпусток визначається Законом "Про відпустки", іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи обліковується у календарних днях.
Щорічна основна відпустка надається працівникам за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Залежно від тривалості основної відпустки щорічна відпустка може бути мінімальною та подовженою.
У сучасних умовах 24-денна календарна щорічна відпустка є мінімальною для всіх осіб, які працюють за трудовим договором. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачено іншу тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою ніж 24 календарних дні. Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП України) при визначенні тривалості відпусток не враховуються.
Основну відпустку більшої тривалості називають подовженою. Право на подовжену відпустку має значна кількість працюючих. Мета такої відпустки - гарантувати працівникам більш тривалий відпочинок із урахуванням характеру та специфіки їх трудової діяльності, умов праці, стану здоров'я, віку та інших обставин. Так, інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.
Крім того, особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Якщо ж такій особі виповнилося 18 років у період роботи, то відпустка її розраховується таким чином: до дня народження - із розрахунку 31 календарний день, після - 24 календарних дні.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після сплину шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до сплину шестимісячного строку безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених ч. 7 ст. 10 Закону України "Про відпустки".
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові у будь-який час відповідного робочого року.
28. Поняття та правове становище безробітного
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, як такі, що не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, шукають роботу, готові та здатні приступити до неї. Працездатним вважається вік у жінок від 16 до 55 років, у чоловіків - від 16 до 60 років. У разі неможливості надати безробітному підходящу роботу йому може бути запропоновано пройти професійну підготовку або підвищити свою кваліфікацію. Тому не можуть бути визнані безробітними особи, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру. Не можуть бути визнані безробітними громадяни, які мають право на пенсію, а також особи, які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як таких, що шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання їм статусу безробітного строком на три місяці з подальшою перереєстрацією. Зареєстровані службою зайнятості громадяни набувають статусу безробітного у випадку, коли протягом семи календарних днів з дня реєстрації їм не було запропоновано підходящої роботи. Рішення про надання громадянину статусу безробітного приймається керівником центру зайнятості, де громадянин зареєструвався як такий, що шукає роботу. Громадянин, визнаний безробітним, має право на допомогу по безробіттю. Допомога надається з восьмого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до вирішення питання про його працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років; для осіб передпенсійного віку - до 720 календарних днів, а громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше шести місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів.