
- •Пояснювальна записка
- •«Спортивний комплекс»
- •Анотація
- •«Спортивний комплекс на 900 глядачів »
- •1. Архітектурний розділ
- •Характеристика району проектування
- •1.2 Генплан
- •1.3 Об'ємно-просторове рішення
- •1.4 Архітектурно - планувальні рішення
- •Інженерне обладнання
- •2. Конструктивний розділ
- •2.1 Загальна характеристика конструктивної схеми
- •2.2 Характеристика конструктивних елементів споруди
- •2.2.1 Фундаменти
- •Поняття про основи
- •Під основою фундаменту мають на увазі масив ґрунту, що розташований під підошвою фундаменту та сприймає навантаження від будівлі чи споруди як у будівельний, так і в експлуатаційний періоди.
- •Вимощення Вимощення (рис. 5.13) улаштовують для відведення атмосферних опадів від фундаменту і цоколю, завширшки 700...1000 мм, яке повинне виходити за винос карниза не менше ніж на 200 мм.
- •2.2.3 Перегородки
- •2.2.4. Перекриття
- •2.2.5 Покриття і дах
- •8.8.2 Проектування покрівельних килимів
- •3.2 Система кондиціонування і осушення повітря
- •1.1 Норми для відкритих і закритих спортивних споруд
- •2.2.6. Вікна і двері
- •10.2 Класифікація вікон
- •10.3 Класифікація дверей
- •10.4 Стандартні вирішення заповнень
- •10.5. Теплоефективні конструкції вікон
- •2.2.7 Підлоги
- •2.2.8 Сходи
- •6.4 Розрахунок сходової клітки
- •Список використаної літератури
- •Бібіографічна довідка
2. Конструктивний розділ
2.1 Загальна характеристика конструктивної схеми
Використовується каркасна схема будівлі, яка складається з колон, балок, ригелів, перекриття.
Металевий каркас - це основна несуча конструкція спортивної споруди. Він ретельно прораховується і перевіряється ще на етапі проектування, щоб виключити можливість впливу несприятливих погодних умов, а також сейсмічної активності на стійкість і міцність конструкції. Як правило, вертикальні поверхні каркаса оснащуються додатковими ребрами
Всі вони сприймають навантаження , що діє на будівлю.
Від природних факторів огороджується обшиваються сандвіч-панелями на основі металевого каркасу товщиною 300мм.
Так як споруда знаходиться в районі, де сейсмічність досягає 7 балів, то конструктивна система повинна бути досить жорсткою, для надання будівлі стійкості та міцності.
Згідно СНиП 12-7-81 розроблені антисейсмічні конструктивні заходи.
Для забезпечення стійкості та жорсткості споруди :
всі кути пересічення стін армуються заводськими сітками(за ділянки пересічень на 1.5-2.0м). Армування здійснюється через кожні 9 рядів по висоті кладки
-величина зчеплення кладки з розчином в вертикальних горизонтальних швах 120-180КПа
-всі вимоги ведуться в повній відповідності з вимогами 3 частини СНип про «організацію і технологію будівельного виробництва».Рекомендовано використовувати арматуру класу АІ-ІІ.
Передбачається виключення можливості взаємного переміщення окремих елементів несучих конструкцій при деформаціях основи за рахунок:
- розділення споруди деформаційними швами на окремі відсіки;
Деформаційний шов — це важливий елемент у конструкції будівлі, який
перерозподіляє навантаження на елементи конструкції.
У даному випадку деформаційні шви слід розташовувати:між фундаментом і стінною кладкою з використанням бітумних рулонних матеріалів; між теплою і холодною стінами; при зміні товщини стіни; у неармованих стінах завдовжки більше 6 м (подовжнє армування стін дає можливість збільшувати відстань між деформаційними швами); при перетині довгих несучих стін; у місцях з'єднання з колонами або конструкціями з інших матеріалів.
- влаштування фундаментного та цокольного залізобетонних поясів або фундаментів будинків і споруд у виді суцільних плит, перехресних балок, балок-стінок тощо;
- підсилення окремих елементів несучих конструкцій та зв'язків між ними;
- влаштування горизонтальних дисків із залізобетонних елементів перекриття і покриття.
Передбачається можливість пристосування конструкцій без появи в них додаткових зусиль до нерівномірних деформацій земної поверхні за рахунок:
- влаштування у підземній частині горизонтальних швів ковзання;
- введення шарнірних і піддатливих зв'язків між елементами несучих та огороджувальних конструкцій;
- зниження жорсткості несучих конструкцій;
- введення гнучких вставок і компенсаційних пристроїв;
- збільшення зазорів між сусідніми конструкціями.
Вказані заходи необхідно вживати з таким розрахунком, щоб забезпечувались:
- достатня площа спирання елементів конструкцій при деформаціях основи;
- повітрянепроникність і водонепроникність стиків між окремими елементами конструкцій, що взаємно переміщуються;
- стійкість елементів конструкцій при деформаціях основи.
Слід передбачати сполучення жорсткої та піддатливої схеми із застосуванням різних конструктивних схем підземної і надземної частин будинків і споруд.
Деформаційні шви між відсіками повинні забезпечувати вільний нахил чи поворот відсіку при деформаціях основи.
Розмір деформаційного шва відсіками має відповідати умовам:
- на рівні підошви фундаменту:
- на рівні парапету
Розмір деформаційного шва між відсіками слід приймати:
при розр ахунковій величині до 100 мм - не менше 120 мм,
- при розрахунковій величині більше 100 мм - за розрахунком, але не менше 200 мм.
Деформаційні шви повинні розділяти суміжні відсіки будинків і споруд по всій висоті, включаючи дах і фундаменти.
Рисунок 2 - Схеми для визначення розмірів деформаційного шва між відсіками
Фундаменти під парні колони у деформаційних швів в одноповерхових каркасних будинках, виконані за рамно-зв'язковою схемою, допускається не розділяти, тому що фундаменти під решту колон конструктивно не зв'язані між собою у горизонтальному напрямку плитами, зв'язками-розпірками. За наявності зв'язків передбачається влаштування несиметричних парних фундаментів на спільній бетонній (залізобетонній) подушці з улаштуванням шва ковзання.
Осадові передбачаються в тих місцях, де є нерівномірне осідання різних частин будівель, Конструкція осадового шва повинна забезпечити вільне вертикальне переміщення однієї частини будівлі відносно другої. Тому осадові шви, на відміну від температурних, розрізають всі надземні конструкції споруди від верху фундаменту до покрівлі в одній площині.
Фундаменти під технологічне обладнання проектуються стаканного типу і визначаються за завданням на проектування.
Армування
Уникнути утворення тріщин допомагає армування. Подовжня арматура бере на себе розтягуючі навантаження, що виникають при усадкових і температурних деформаціях, дозволяючи збільшувати відстань між деформаційними швами.
Арматура закладається в шви кладки або в спеціально влаштовані армопояси.
У загальному випадку слід армувати:
довгі стіни, що піддаються бічним навантаженням (наприклад, вітер або тиск грунту для заглиблених стін);
фрагменти конструкцій з підвищеним навантаженням;
перший ряд блоків на фундаменті;
ряд блоків під віконними отворами (на ширину віконного отвору плюс 900 мм в кожну сторону від отвору);
зони спирання перемичок (по 900 мм від краю отворів).
Арматура дає можливість обмежити появу тріщин в кладці. Для армування стін з блоків AEROC ,рекомендується використовувати арматуру класу А-ІІІ діаметром 8 мм. При армуванні важливо спочатку заповнювати штраби клейовим розчином і лише потім укладати в них арматуру – це забезпечить наявність навколо арматури захисного шару розчину. Розташовувати арматуру слід на відстані близько 60 мм від країв блоку.
При армуванні кладки товщиною 250, 300, 375 мм в кожен рівень, що армується, укладаються два прутка арматури, при товщині кладки 200 мм і менш – один.
Не можна допускати наскрізного проходження арматури через деформаційні шви.