23. Оцінка основних фондів.

Облік основних фондів здійснюєтьсяв натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники використо-вуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів облад-нання і т.д. Оцінка основних фондів підприємства є грошо­вим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період. Залежно від стану основних фондів та часу визначення їх­ньої вартісної оцінки розрізняють вартість:

-первісну;-відновлену;-залишкову;

- справедливу; - переоцінену;

- ліквідаційну;- яка амортизується;

- середньорічну.Первісна вартість основних фондів -- це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Відновлена вартість основних фондів -- це вартість їхнього від­творення за сучасних умов виробництва. Повна (первісна й відновлена) вартість основних фондів -- це вартість у новому, не зношеному стані. Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їхню вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції .Справедлива вартість об'єкта основних фондів -це рин­кова вартість об'єкта,

визначена шляхом експертної оцінки, яку зазвичай здійснюють професійні оцінювачіПід час ліквідації об'єкта основних фондів після закінчення терміну його експлуатації зазвичай залишаються певні матері­альні цінності: агрегати, запасні частини, метал, гума тощо. Сума коштів або вартість інших цінностей, яку підприємство очікує отримати при ліквідації об'єкта основних фондів після закінчення терміну його вико- ристання (експлуатації), за вира­хува-нням витрат, пов'язаних з його лік від-ацією, називається ліквідаційною вар-тістю об'єкта основних фондів.Для забезпечення нормального відтворення основних фон­дів підприємству доста-тньо відшкодувати у вигляді амортиза­ційних відрахувань лише різницю між початковою та ліквідаційною вартістю об'єкта. Ця різниця стано­вить вартість об'єкта основних фондів, що амор-тизується. Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визначається додаванням до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами вве­дення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів пражці.

24. Характеристика процесу відтворення основних фондів. Фізичне та економічне спрацювання основних фондів.

Просте й розширене відтворення основних виробничих фондів відбу-вається в безперервному процесі здійснення різних його взає­мозв'я-заних форм -ремонту, модернізації та заміни окремих еле­ментів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих цехів, виробництв і підприємств у цілому, а та­кож спорудження нових аналогічних виробничих об'єктів. Необхід­ною передумовою норма-льного перебігу відтворювальних процесів є постійний облік ступеня спрацювання та амортизації основних фондів.Основні фонди протягом свого тривалого функці­онування зазнають фізичного і економічного спрацю-вання, а також техніко-еко­номічного старіння. Під фізичним спрацьовуван­ням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втра­ти ними своїх первісних техніко-експлу-атаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості – еконо-мічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання осн-овних фондів впливають їхня надій-ність та довговічність, спосіб викори-стання, особливості технологічних процесів, якість технічного догля­ду й ремонтного обслуговування, квалі-фікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.Фізичне спрацю-вання будь-якого знаряддя праці можна поділити умовно на дві частини: ту, що періо­дично усувають проведенням ремонтів, і ту, що її в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання поступово збіль-шується і врешті решт стає таким, що унеможливлює дальше використан­ня засобу праці у виробництві, тобто нас-тає момент повного фізич­ного спра-цювання, коли треба замінити такий засіб праці на но­вий аналогічного призначення. У зв'язку з цим розріз-няють усувне та неусувне фізичне спрацювання основних фондів.

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими ме-тодами: 1) за строком її експлуатації 2) за даними обстежень технічного стану. Техніко-економічне старіння основних фондів -це процес зне­ціне-ння діючих засобів праці до настання повного фізичного спра­цювання під впливом науково-технічного прогресу.Старіння властиве передовсім знаря-ддям праці та транспортним засобам і зв'язане з реальними економічними збит­ками для підприємств, що експл-уатують застарілу техніку.Ступінь техніко-економічного старіння того чи того засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта К_тес, що його розраховують за формулою:

Ктес = 1 - ,

де В₀, В₁ -- повна вартість (ціна) застосовуваного й нового за­собів праці; П₀, П₁ -- відповідно продукти-вність тих самих засобів праці або витрати на їхнє експлуатаційне обслу-говування .Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовую­чи різні форми відтворення. Між окремими видами спрацювання й старіння засобів праці та формами їхнього відшкодування існує певний взаємозв'язок.