Інструктивна карта для проведення навчальної практики № 6 з дисципліни “Епізоотологія з мікробіологією”

ТЕМА: Робота в ізоляторі з хворими тваринами.

МЕТА: Вивчити правила роботи в ізоляторі із заразнохворими тваринами.

РОБОЧЕ МІСЦЕ: Тваринницьке господарство, ізолятор м´ясопереробного підприємства.

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ: 9 годин в т ч 3 години самостійна робота.

ПРЕПАРАТИ ТА ПРИЛАДИ: комплект спецодягу, гумові чоботи, гумові рукавички, фартух, нарукавники, захисна марлева маска, захисні окуляри, лопати, скребла, дезрозчин, дезустановка, відра, віники, мило, рушник, умивальник, тварини.

ПРАВИЛА ОХОРОНИ ПРАЦІ І ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ Дотримуватися правил техніки безпеки та особистої гігієни при роботі з інфекційнохворими тваринами.

КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ТЕОРЕТИЧНОЇ ЧАСТИНИ РОБОТИ

Хворі на інфекційні хвороби тварини є джерелом збудника інфекції і можуть бути головною причиною виникнення епізоотії. Тому ізоляція таких тварин від здорових є важливим елементом профілактики. Для ізолювання хворих і підозрюваних щодо захворювання тварин облаштовують ізолятори.

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. Ознайомитися з будовою ізолятора.

2. Вивчити правила роботи з заразнохворими тваринами.

3. Ознайомитися з знезараженням гною, трупів, предметів догляду та

інвентаря.

4. Вивчити ветсанпропускник (самостійна робота).

ЛІТЕРАТУРА

1. Ярчук Б.М. та ін. Практикум із загальної епізоотології.-БЦ.: БНАУ., 1999, С.3-6.

2. За редакцією Постоя В.П., Епізоотологія з мікробіологією.-К.: Вища освіта.2006., С.113-115.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Викладач пояснює принцип ізоляції заразнохворих і підозрілих в захворюванні тварин. Пояснює будову ізолятора, роботу в ізоляторі з хворими тваринами. Студенти розподіляються на групи по 4-5 чоловік і приступають до роботи. Одягають спецодяг, проводять огляд тварин, прибирання гною, проводять дезінфекцію кліток.

Хід роботи

Ізоляція інфекційно хворих тварин. Для ізольованого утримання таких тварин кожна тваринницька ферма повинна мати територіально відокремлене і добре обладнане з зоогігієнічного та ветеринарно-санітарного погляду приміщення – ізолятор. Його розміщують на відстані 300-500 м від тваринницьких приміщень, житлових будинків, водойм, поїзних доріг. Огороджений суцільним парканом заввишки 2 м з цоколем. У підлозі при вході в ізолятор облаштовують заглиблення для плоских ванн. У ванни вміщують оброблені дезінфекційною рідиною повсть або мати (килимки), призначені для дезінфекції взуття осіб, які входять і виходять із приміщення ізолятора. У внутрішній двір ізолятора має бути зроблено окремий вихід . Висота приміщення ізолятора для коней має становити 2,7 м, для інших тварин – 2,4 м. Стіни перегородок, стелі мають бути рівними. Їх фарбують у світлі тони стійкими до дії вологи та дезінфікуючих речовин фарбами. В ізоляторі має бути кілька окремих секцій для утримання різних видів тварин з окремими до них входами. У кожній секції обладнують стійла або денники для індивідуального утримання ВРХ, коней, станки для овець, свиней. За кожним головомісцем ізолятора закріплюють господарський інвентар і предмети догляду за тваринами.

Роботу в ізоляторі доручають спеціально виділеному персоналу, який забезпечують спецодягом, спецвзуттям, умивальниками, рушниками, милом, дезінфікуючими засобами. За кожною санітарною групою тварин закріплюють окремий обслуговуючий персонал, ознайомлюють з елементарними правилами особистої гігієни.

Після повної ліквідації інфекційного захворювання тварин (птиці) та проведення заключної дезінфекції з неблагополучного господарства , населеного пункту через певний строк ( починають рахувати з часу останнього випадку загибелі, вимушеного забою чи видужання тварин ) у порядку , передбаченого відповідними інструкціями, органи місцевої влади за поданням керівника служби ветеринарної медицини району знімають карантин та обмежувальні заходи.

Правила роботи в ізоляторі. Виділений обслуговуючий персонал забезпечують спецодягом, взуттям, а в разі необхідності – захисними окулярами, марлевими пов’язками та спеціально захисними масками, добре інструктований, скласти ветеринарно-санітарний мінімум.

Спецодяг зберігають в окремих шафах і періодично знезаражують. Доставку корму, підстилки, води, прибирання гною організують з дотриманням заходів, не допускання розповсюдження інфекції. Для дезінфекції взуття при вході в ізолятор кладуть килимки змочені дезрозчином. Підлоги і стіни роблять такими, щоб їх можна було легко очищати і дезінфікувати. Явно хворих тварин необхідно надійно ізолювати від підозрілих на захворювання ; при уражені однією інфекцією допускається групова ізоляція явно хворих тварин.

Тварин, підозрілих на захворювання, ізолюють індивідуально, тому, що у деяких з них наявність інфекції пізніше може не підтвердитися.

При відсутності ізолятора або при захворюванні великої кількості тварин відводять під ізолятор одну із будівель ферми з урахуванням можливості виключення цього приміщення із загального виробничого циклу.

Для лікування хворих тварин в ізоляторі в першу чергу слід застосовувати специфічні препарати: імуноглобуліни, сироватки, антибіотики. Симптоматичне лікування проводять з урахуванням характеру перебігу інфекційного процесу і стану самої хворої тварини.

Трупи від заразнохворих тварин можна переробляти на утильзаводі. Якщо утильзавод відсутній, трупи спалюють або заривають на скотомогильнику.

Віники й лопати потрібно зберігати у розчинах дезінфекційних речовин (1% р-н формаліну).

Стічні води збирають у водонепроникні резервуари і добавляють певну розраховану кількість дезінфектанту найчастіше хлорне вапно. Гній збирають у спеціальні бетоновані ями з щільними кришками і знезаражують дезінфекційними засобами, передбаченими відповідними настановами та інструкціями.

При висококонтагіозних захворюваннях (ящур, чума ВРХ та ін.) на території ферми, запроваджують інтернацію (ізоляція) обслуговуючого персоналу та представників служби ветеринарної медицини. Тварин, хворих, ізолюють в окремому приміщенні. Люди, які обслуговують хворих тварин, забезпечуються всім необхідним і перебувають у приміщенні впродовж установленого законодавством ветеринарної медицини терміну. Якщо ж робота ветеринарно-санітарного пропускника забезпечується у повному обсязі, необхідність в інтернації відпадає. Система санпропускника (система біологічного захисту) має забезпечувати повну зміну одягу (чиста й забруднена зони), роботу душової кімнати (між зонами), роботу параформалінової камери (дезінфікується все, що виноситься із забрудненої зони) тощо.

Ізолятор повинен мати аптечку, укомплектовану засобами для невідкладної дезінфекції ран, саден, полоскання ротової порожнини, обробки слизових оболонок, очей, носа, шкіри, обличчя. Санітари, які доглядають заразнохворих тварин, повинні скласти ветеринарно-санітарний мінімум.

Ветсанпропускник – це комплексна споруда, яка має санітарне та дезінфекційне відділення (блоки, зони). Відповідно до проектних норм має :

- санітарний блок(відділення), який має прохідну з дезкилимками, гардеробну із сушильною шафою, душовими установками та приміщеннями для дезінфікації одягу;

- дезінфекційний блок (відділення), що складається з приміщення, необхідного обладнання або спеціальної установки для дезінфекції транспортних засобів і тари;

- головний в’їздний дезбар´єр господарства – спеціально обладнана, з бетонованим заглибленням споруда. Для дезінфекції коліс і транспорту заглиблення дезбар´єра щодо верхнього рівня дезрозчину має бути завдовжки не менш як 9м, завширшки – на всю ширину воріт і завглибшки – не менш як 20 см. Пандуси повинні мати ухил не більше 14º. З метою запобігання замерзанню дезрозчину взимку в бетоноване дно вмонтовують спеціальні труби від теплотраси господарств

ПІСЛЯ ВИКОНАННЯ РОБОТИ СТУДЕНТИ ПОВИННІ

ЗНАТИ

1. Що таке ізолятор і його призначення ?

2. Будову ізолятора.

3. Правила роботи в ізоляторі.

ВМІТИ

1. Виділити тварин для ізолятора.

2. Провести ветеринарно-санітарну роботу в ізоляторі.

ЗАВДАННЯ ДОДОМУ( самостійна робота )

Оформити роботу в зошит.

Вивчити ветсанпропускник.

Питання для самоконтролю

1. Що таке ізолятор, яка його будова та правила роботи?

2. Як проводять знезараження гною, трупів, предметів догляду?

3. Що таке ветсанпропусник?