Українська література 1960-1990 рр.

Українська література в другій половині ХХ ст. Спроба подолати канони соцреалізму. “Закулісний” розвиток модернізму, опозиційні прояви різних стильових тенденцій.

Офіційна реабілітація несправедливо забутих і репресованих письменників (П.Куліш, М.Костомаров, В.Самійленко, М.Вороний, О.Олесь, А.Кримський, Є.Плужник, Б.Антоненко-Давидович та ін.).

Закордонне об’єднання українських письменників “Слово”, його роль у розвитку української літератури (В.Барка, Ю.Косач, Є.Маланюк, У.Самчук, О.Зуєвський, С.Гординський, літературознавці Г.Костюк, Ю.Шерех) та ін.

Явище “шістдесятництва” і пробудження національної свідомості в суспільстві. Публіцистична праця І.Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?” та її суспільний розголос.

Розвиток драматургії (О.Коломієць, Я.Стельмax, В.Врублевська).

Продовження репресій проти письменників на початку 1970-х років (І.Світличний, В.Стус, М.Руденко, І.Гнатюк, В.Марченко, Є.Сверстюк, І.Калинець та ін.), несправедлива критика окремих творів (“Собop” О.Гончара, “Мальви” Р.Іваничука, “Меч Арея” І.Білика та ін.), у яких порушувалися проблеми історичної пам’яті народу, формування його національної свідомості.

Збагачення української літератури перекладами iз зарубіжної літератури (Б.Тен, Г.Кочур, М.Лукаш).

Нью-Йоркська група письменників. Постшістдесятники. Українська “химерна” проза. Пошукове розмаїття літератури по шляху постмодернізму в 90-і рр. Публіцистичний виступ Л.Костенко “Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала” (уривок).

ТЛ: постмодернізм; соцреалізм, модернізм (повторення).

УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ 1960-1990-х рр.

ПОЕТИ-ШІСТДЕСЯТНИКИ

Нова хвиля відродження української літератури на початку 1960-х років. “Шістдесятництво” як явище соціальне і культурологічне, його зв’язок із дисидентським рухом.

Ідейно-стильове розмаїття, тематична і формотворча новизна, пов’язана із новими явищами в художньо-мистецькому русі.

Василь Симоненко

“Задивляюсь у твої зіниці…”, “Є тисячі доріг...”, “Я…”, “Є в коханні і будні, і свята...”, “Ікс плюс ігрек”, “Казка про Дурила”, «Люди – прекрасні…»

Творча біографія митця — “витязя молодої української поезії (О.Гончар).

Патріотичні мотиви як лейтмотив творчості В.Симоненка. “Лебеді материнства” як поетичний шедевр на патріотичну тему. Неповторний персоніфікований образ України у вірші “Задивляюсь у твої зіниці...”, патріотичний пафос поезії. Патріотичний синівський обов’язок ліричного героя перед своїм народом (“Є тисячі доріг...”). Декларативність, публіцистичність поезії, використання традиційних художніх прийомів. Високохудожнє відтворення громадянського вибору поета.

Звеличення в поезії почуття людської гідності (“Ти знаєш, що ти — людина...”). Мотив самоствердження людини у складному сучасному світі, її самодостатність, самоцінність (вірш “Я…”, «Люди – прекрасні…»).

Художнє осмислення нелегкої долі людини праці, звеличення простої людини, її мудрості (“Дід умер”, “Жорна”).

Художнє осмислення складних морально-етичних проблем, пов’язаних із добром і злом у людському житті (“Злодій”, “Кривда”).

Полемічний характер поезії, гостре викриття в ній пристосуванців, лицемірів, кар’єристів. Звернення до ліричного жанру інвективи (цикл “Гострий плуг”).

Своєрідність інтимної лірики поета, вираження у ній найніжніших і щирих почуттів кохання (“Вона прийшла...”, “Ікс плюс ігрек”, “Ну скажи хіба не фантастично…”). Вірш “Є в коханні і будні, і свята…”, майстерне відображення в ньому через антитезу радощів і болей, складнощів людського почуття кохання.

“Казка про Дурила” — оригінальний твір про долю українського народу в умовам тоталітарного режиму і пробудження його національні свідомості. Патріотичний пафос твору. Казкові мотиви. Алегоричний зміст його назви.

Збірка новел “Вино з троянд”. Народознавчі мотиви, заглиблення у світ простої людини, її почуття.

Особливості поетичного стилю В.Симоненка. Місце В.Симоненка в українській літературі.

ТЛ: віршові розміри (узагальнююче повторення).