5. Феофан Прокопович: релігійний філософ та ідеолог петровських реформ.

Був одним із найосвіченіших філософів. Він будує ідею «природнього права», яке є основою світської ідеології та оправдання світської влади «мирського життя».

Натурфілософський курс: вирішуючи питання відношення Бога до світу опирається на положення, за яким Бог визнається творцем всього існуючого. Водночас поглядам мислителя притаманна певна непослідовність, коли він стверджує, що матерія не створюється, не руйнується, не зменшується, не збільшується.

Діалектика: вважає, що проблеми руху, саморуху – це першооснова усього буття.

Гносеологія: відношення науки та релігії, розуму та віри, які зумовлені в основному практичною діяльністю, тотожні розвитку освіти, науки та віри.

Епістемологічні погляди: визначаючи об’єктивність природних законів він вважає, що вони діють в історичному розвитку та в людській діяльності.

Антропоцентричні погляди: людину вважає рівною всій природі, а її велич полягає у творчій праці.

Етика: досягнення щастя можливе за умов дотримання природнього, громадянського і Божого законів; висуває ідею про відмінності між працею примусовою і за покликанням. Звідси важливість самопізнання.

Соціальні погляди: держава виникає із усвідомлення людьми необхідності запровадити державні зв’язки з метою непорушності природнього закону, стримування пристрастей; найприйнятнішою є спадкова монархія в найбільш деспотичній формі, коли народ є тільки суб’єктом обов’язків; обстоював тезу про не підзвітність монаршої влади жодним законам, бо цар відповідальний лише перед Богом, і навіть якщо цар порушить закон Божий, то все одно не може бути осуджений людським судом, а лише Божим; монархічна влада має і природне, і божественне походження; монарх повинен піклуватись про загальне спільне благо,захищати від зовнішніх зазіхань, піклуватись про освіту.

6. «Корпускулярна філософія» м. В. Ломоносова

Природничо-наукові уявлення Ломоносова спираються на його «корпускулярну філософію», яка являла собою своєрідну деяку єдність філософських, методологічних і прогностичних ідей; вона розроблена в таких його творах« Розміркування про причину тепла і холоду ... »,« Слово про походження світла ... »,« Міркування про твердість і рідини тіл»

Атоми Ломоносов називав «нечуттєвими частками» і характеризував їх як матеріальні (речові), що володіють рухом і протяжністю. Він пропонував розрізняти якби «два рівні» цих частинок, дві їх форми: елементи - найдрібніші неділені першочастинки та корпускули - ділимі в силу того, що вони є ассоціаціями елементів.

Детерміністські орієнтації він прагне тримати і в своїй «корпускулярній фі лософії». Існування «нечутливих частинок», вважав він, описується відомими законами природи. Хоча елементи та корпускули недоступни зору, вони цілком пізнавані, оскільки проявляють себе у властивостях звичайних тіл, доступних вивченню. Властивості і якості різних речовин, на його думку, знаходяться в прямій залежності від характеру руху і від форми « нечуттєвих частинок», від їх розташування, порядку в речовині одного і того ж сорту. При цьому Ломоносов нерідко спирався на закони механіки.

Природу відчуттів Ломоносов пояснював, використовуючи свою атомістику. На основі руху і сполучення («суміщення») частинок виникають, на його думку, не тільки властивості матеріальних тіл, але і самі відчуття як результат взаємодії корпускул і елементів в організмі людини. Органи почуттів, по Ломоносову, лише наближають людину до природи. Сутність же її пізнається тільки тоді, коли почуття і розум, досвід і теорія йдуть в ногу, пов'язані один з одним в єдиному акті пізнання.