36.Містичний реалізм Мережковського

Для Мережковського була характерна своєрідна «схематична» діалектика: він усюди бачив протилежності, тріади, які вибудовував (іноді чисто зовні, словесно) у схеми «теза - антитеза - синтез». Історія філософії поставала у нього, наприклад, як «догматичний матеріалізму» (теза) і «догматичний ідеалізм» (антитеза), синтезом яких має стати «містичний матеріалізм». Те саме - в антропософії і філософії культури: плоть - теза, дух - антитеза, синтезом повинна стати «духовна плоть». Він сподівався на розсування часових меж людства, на продовження історичного часу в разі релігійної революції. У творчості Мережковського найдивовижнішим чином поєднувалися відчуття приреченості історичного шляху людства і надія, що «нове релігійне свідомість» стане чудодійними ліками від усіх захворювань людської цивілізації.

            Революція мала привести, по думці Мережковського, до повного розриву релігії і держави, до з'єднання народу та інтелігенції і, в кінцевому підсумку, до встановлення християнської бездержавної громадськості. У відкритому листі М. Бердяєва Мережковський так сформулював своє анархічне кредо: «Християнство є релігія Боголюдства; в основі якої державності закладена більш-менш свідома релігія человекобожества. Церква - не стара, історична, завжди підкоряються державі або перетворювана в державу, - а нова, вічна, істинна вселенська Церква так само протилежна державі, як абсолютна істина протилежна абсолютній брехні ... »преображення світу через духовне перетворення людини, але, якщо Мережковские розуміли під цим релігійну революцію.Еслі ж релігійного відновлення не відбудеться, - весь світ, і Росію в тому числі, чекає «Грядущий Хам».

37.Витоки євразійства

Євразійство - філософсько-політичний рух, що одержав свою назву за ряд особливих положень, пов'язаних з історією Євразії - унікального континенту, що виник на території "центрального" простору Євразійського континенту. Євразійський рух розквітнув в середовищі російської еміграції в 1920-1930-і рр.., У євразійство Росії, як особливому етнографічним світу, відводиться "серединна" місце між Європою та Азією.

Ідеї, близькі за духом до євразійства, в неявній формі були присутні в працях російських мислителів вже в XIX ст. Але якщо тоді ми виявляємо лише віддалені аспекти майбутніх євразійських побудов (С. С. Уваров, Н. М. Карамзін), то в кінці XIX - початку XX в. виникає ряд протоєвразійских теорій, породжуючи своєрідне «світовідчуття» і «умонастрій» у представників російської інтелігенції.

Підтвердженням глибинних витоків Евразійства є виявлення «елементів» євразійства, «євразійського підтексту» в роботах ряду мислителів, письменників, вчених, дослідників природи, істориків, філософів. Вони були виражені, головним чином, у трьох взаємопов'язаних ідеях:

1) «багатонаціонального» суб'єкта російської історії та його цілісність; 2) глибокий взаємозв'язок життя народу і держави з природними умовами займаної території, 3) бачення генезису російської державності в імперії Чінгісхана.

«Євразійці» розглядали колишню територію Російської имперії та Радянський Союз як окремий географічний регіон, що має особливі власні риси, які відособлюють його від Європи і Азії. Виходячи із «специфіки Росії» вони пропонували свою, окрему модель економічного розвитку та систему господарства Росії, що передбачала співіснування приватної та державної власності.У сфері зовнішньої політики вони робили наголос на необхідність «азіатської» орієнтації. Вцілому «євразійці» стверджували, що Росія культурно ближче до Азії ніж до Європи.