34. Метафізика статі Розанов

Стать як якась космічна величина, у якій беруть свій початок люд. іст, різні види релігій, стан сім'ї й суспільства.«У світі неясного й невирішеного» Ключем до відкриття таємниці статі, сім'ї, народження стало вивчення прадавніх релігій — від єгипетської до еллінської й іудейської.Живий світ пронизаний статтю. У людини стать— це початок особистості, він і проявляється найбільше в тих частинах тіла, де виражений особистісний початок: долоня, ступня ,сама особа й та «крапка статі», яка визначає все: «Фігура людини, « по образуБожиму, по подобі», має у собі як би внутр. ввернутість і зовн. вивернутість — у двох розбіжних напрямках. Одна утворює в ній феноменальна особа, звернене по цю сторону, у світі «явищ»; інша утворює особу Ноуменальну, що йде в «той» світ.Стать , таким чином, це споконвічний зв'язок— зв'язок людей, тіла й духу, люд. зі світобудовою, джерелом життя, творчості: сам акт зачаття є акт, що творить, тобто акт «по образу й подобі. « глибини, щонароджують,людину дійсно мають трансцендентну,містичну, релігійнуприроду^».шлюб—космогонічний. Оскільки зачаття й народження відбуваються при «Божій співучасті», шлюб в основі своїй релігійний. Більше того, шлюб — це є порятунок. Адже падіння людини — не у факті сполучення, але в тому, що ввона почала почувати сором: «...сором і гріх — ідентичні; перший є оболонка другого»². Кожна дитина безгрішна, не знає сорому. І кожна людина проходить через переломний момент у житті, коли починає зв'язувати стать із соромом. «...Саме в статі— і полягає спадковість гріха. «Сором своєї статі» є якийсь надлам у ньому, перелом у нашому до нього відношенні;...» людина — через народження дітей — відпадає й від смерті, «проклін якої так таємниче пов'язане із гріхом.

35. Світорозуміння Розанова.

Проблеми, що займали думки Розанова, пов'язані з морально-етичними, релігійно-ідейними

опозиціями - метафізика і християнство, еротика і метафізика, православ'я і нігілізм, етичний нігілізм і апологія сім'ї. У кожній з них Розанов шукав шляхи до зняття протиріч, до такої схеми їх взаємодій, при якій окремі частини опозиції стають різними проявами одних і тих же проблем в існуванні людини. Цікава одна з інтерпретацій філософії, а саме як філософії «маленької релігійної людини». Предметом його дослідж. стають перипетії «маленького релігійної людини» наодинці з релігією, така безліч матеріалу, що вказує на серйозність питань віри, на їх складність. Церква не піддається критичній оцінці. Люд. залишається наодинці з самим собою, минаючи інститути та встановлення, які об'єднують людей, дають їм спільні завдання. Коли так ставиться питання, то проблема народжується сама собою, без додаткової участі мислителя. Релігія за визначенням - об'єднання, збирання разом і т. д. Однак поняття «індивідуальна релігія» приводить до суперечності. Втім, якщо його витлумачити таким чином, що в рамках своєї індивідуальності релігійна людина шукає свій спосіб зв'язку і об'єднання з іншими, тоді все встає на потрібні місця, все набуває сенс і потенціал для дослідження.