32

1. Особливості інтелектуального розвитку в 14-16 ст.

1. 14-16 ст. – епоха надзвичайно суперечлива та сповнена різними політичними подіями.

2. Укріплення єдинодержавності у поглядах, які стосувалися Церкви.

3. Поява ісихазму та вплив ісихазму на формування російської та слов’янської філософії.

4. Світоглядні суперечки нестяжателів та іосифлян.

З другої половини XIV і особливо в XV ст. відбувається зростання кількості монастирів, які в той час виконували роль навчальних закладів. Міста і монастирі були центрами зосередження інтелектуальних сил і новітніх культурних досягнень. Тут же зберігалися духовні і матеріальні цінності минулого.. У працях давньоруських мислителів позначився інтерес до життя і традицій народів інших країн. Період піднесення Москви, що завершився створенням централізованої держави, увійшов в історію як час великих змін, трагічних потрясінь і нових ідейно-культурних пошуків. Починаючи з XV ст. в писемність все частіше проникали аргументи «здорового глузду». У культурі вперше позначилися елементи секуляризації (відділення від богослов'я). Спостерігається відмова від чорно-білого сприйняття дійсності. Розвивається особистісне емоційне начало у творчості. З'явилися цілком світські форми соціально-політичної прози, які обслуговували ідеологічні і практичні потреби держави. Широке поширення отримала позарелігійним публіцистика, націлена на розробку історичних концепцій та державних програм (Єрмолай-Еразм, Іван Пересвіту). При обгрунтуванні проектів соціального облаштування суспільства в XVI ст. стали широко використовуватися категорії правди, порядку та справедливості.

2. Зовнішні ідейно-філософські впливи

В епоху Московської Русі філософська проблематика характеризувалась в основному перекладною літературою.

Єресь ожидовілих кінця XV—поч.. XVI ст., а також єретицтво Феодосія Ко­сого і Матвія Башкіна — перше суворе випробування автокефальної російської церкви. Зародження єретицтва означало, що на зміну проблемам, існуючим по лінії «православ’я - язичництво», прийшли інші проблеми, які провокувались зовнішніми впливами.

З усієї єретичної літератури найбільшу увагу привертав астрономічний трактат «Шестокрил», який містив календарн розрахунки(таблицю)для визначенні місця небесних світил. Його ідеї розходились з православним вченням про божественний замисел. Одночасно з «Шестокрилом» з’являється «Космографія», яка яка доповнює математичні його розрахунки про затемнення поясненням небесної механіки руху світил.

В XIV ст.,на противагу православ’ю відроджується дохристиянська патріархальна.

В 14-15ст. на Русі з’являються «Ареопагитики» — це яскравий зразок релігійної по формі і філософської за змістом літератури. Основні з них – чотири трактати: «Про божественні імена», «Про таємне богослов’я», («Про містичну теологію»); «Про небесну ієрархію» («Про небесні священнопочатки») і «Про церковну ієрархію». В їх списках містяться детальні богословсько-філософські коментарі відомого візантійського релігійного мислителя Максима Ісповідника, який своє ортодоксальне богослов’я виводив з ідей Арістотеля і неоплатоніків.

В 15 ст. крім єресей ожидовлих з’являються в давньоруській писемності переклади арабо-єврейських текстів – «Логіки ожидовілих» і книги «Арістотелеві ворота» (чи «Таємниця таємниць»), які містили середньовічну інтерпретацію арістотелевої концепції і знайомили з деякими природничо-науковими знаннями античності.

В цей час при дворах московських правителів з’являються іноземні спеціалісти, які посилюють вплив європейської культури.

З’являється й ісихазм (Гр. Палама).