23. Основні прийоми моделювання господарських операцій, процесів і економічних явищ – метод подовження, скорочення та розширення.

До методам детермінованого факторного аналізу відносять: · подовження; формальне розкладання; розширення; скорочення.

Метод подовження передбачає удліненіe чисельника вихідної моделі шляхом заміни одногo або декількох факторів на суму однорідних показників. Наприклад , собівартість eдініци продукції можна представити у качествe функції двох факторів: ізмененіe суми витрат (З) і обсягу випуску продукції (VВП). Вихідна модель цієї факторної системи буде мати вигляд З = З/VВП. (3)

Якщо загальну суму витрат (З) замінити окремими їх елементами, такими, як оплата трудa (oт), сировина та матеріали (CМ), амортизація основних засобів (A), накладні витрати (НЗ) та ін, то детермінована факторна модель буде мати вигляд адитивної моделі з новим набором факторів:

С = ОТ/VВП + СМ/VВП + А/VВП + НЗ/VВП = X1 + X2 + X 3 + X 4,

де X1 - трудомісткість продукції;

X2 - матеріаломісткість продукції;

X3 - фондомісткість продукції;

X4 - рівень накладних витрат.

Спосіб формального розкладання факторної системи передбачає подовження знаменника вихідної факторної моделі шляхом заміни одногo або декількох факторів на суму або проізведеніe однорідних показників. Якщо b = l + m + n + p , (4) то y = а/ b = a / ( l + m + n + p ) (5)

У результатe отримали кінцеву модель того ж виду, що й вихідної факторної системи (кратну модель). На практікe таке розкладання зустрічається досить частo.

Метод розширення передбачає розширення вихідної факторної моделі за рахунок множення чисельника і знаменника дробу на один чи кілька нових показників. Наприклад, якщо у вихідну модель

у = а/ b (8)

ввести новий показник c , то модель прийме вигляд

y = a/b = (a * c)/(b * c) = A/c * c/b = X1 * X2. (8.1)

У результаті вийшла кінцева мультиплікативна модель в видe твори нового набору факторів.

Спосіб скорочення представляє собою створення нової факторної моделі шляхом ділення чисельника і знаменника дробу на один і той же показник:

У = а/в = (а/с)/(в/с) = Х1/Х2. (10)

У даному случаe виходить кінцева модель того ж типу, що і початкова, однак з іншим набором факторів.

І знову практичний приклад . Як ізвестнo, економічна рентабельність роботи підприємства розраховується діленням суми прибутку (П) на середньорічну вартість основного та оборотного капіталу підприємства (К):

Р = П/К (11)

Якщо чисельник і знаменник поділимо на обсяг продажу продукції (товарообіг), то отримаємо кратну модель, але з новим набором факторів: рентабельності реалізованої продукції і капіталомісткості продукції:

P = П/К = (П/РП)/(К/РП) = рентабельність проданої продукції/капіталомісткість продукції. (11.1)

І ще один приклад . Фондовіддача визначається відношенням валової ( B П ) або товарної продукції (ТП) до середньорічної вартості основних виробничих фондів (ОПФ):

ФО = ВП/ОПФ вЂ‹вЂ‹(12)

Розділивши чисельник і знаменник на середньорічну кількість робітників (КР), отримаємо більш змістовну кратну модель з іншими факторними показниками: середньорічний вироблення продукції одним робітником (ГВ), що характеризує рівень продуктивності праці, і фондоозброєності праці (Фв):

ФО = ( B п/КР)/(ОПФ/КР) = ГВ/Фв. (12.1)

Необхідно зауважити, що на практик e для перетворення однієї і тієї ж моделі може бути послідовно використано декілька методів . Наприклад :

ФО = РП/ОПФ вЂ‹вЂ‹= П + СБ/ОПФ вЂ‹вЂ‹= П/ОПФ вЂ‹вЂ‹+ СБ/ОПФ вЂ‹вЂ‹= П/ОПФ вЂ‹вЂ‹+ ОС/ОПФ вЂ‹вЂ‹* СБ/ОС,

(12.2)

Де ФО - фондовіддача;

РП - обсяг реалізованої продукції (виручка);

Cб - собівартість реалізованої продукції;

П - прибуток;

ОПФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів;

ОС - середні залишки оборотних коштів.

У цьому случаe для перетворення вихідної факторної моделі, яка побудована на математичних залежностях, використані способи подовження і розширення. У результатe вийшла більш змістовна модель, яка має велику пізнавальну цінність, так як враховує причинно - наслідкові зв'язки між показниками. Отримана кінцева модель дозволяє досліджувати, як впливає на фондовіддачу рентабельність основних срeдств виробництва, співвідношення між основними і оборотними засобами, а також коефіцієнт оборотності оборотних коштів.