- •1)Становлення і розвиток людського суспільства на території України. Трипільська культура.
- •2) Походження словян та їх розселення на території України
- •3) Формування централізованої держави на чолі з Києвом. Перші князі, їх зовнішня і внутрішня політика.
- •4) Піднесення та розквіт Київської Русі . Володимир Великий та Ярослав Мудрий. Та 5)Запровадження християнства на Русі та його значення.
- •6)Русь-Україна у період політичної роздробленості:причини і наслідки.
- •7)Боротьба Русі-України з монголо-татарською навалою.
- •8) Утворення Галицько-Волинського князівства. Князь Роман Мстиславич.
- •9) Королівство Русі Данила Галицького
- •10) Галицько-Волинська держава в останній третині хііі- у першій половині хіVст
- •11)Литовсько-Руська держава: формування, устрій , суспільно-політичні відносини.
- •12) Польська експансія на українські землі в другій половині 14 ст – у середині 17ст. Люблінська унія.
- •13)Національно-культурний рух в Україні середини 14ст першої половини17 ст.
- •14) Берестейська унія, її причини та наслідки.
- •15)Зародження українського козацтва , причини та сутність.
- •16) Українське козацтво в боротьбі з турецько-татарською експансією. Петро Сагайдачний.
- •17)Народнівиступи проти Речі Посполитої під проводом Криштофа Косинського та Северина Наливайка. Казацько-селянські повстання першої половини хviIст.
- •18) Причини та передумови національно-визвольних змагань українського народу під проводом Богдана Хмельницького.
- •19) Воєнні дії між Україною і Польщею в 1650-1653 рр. Білоцерківський договір. Битва під Батогом.
- •20) Українсько-московська угода 1654р., її причини та наслідки.
- •22) Загострення кризи української державності у 1657-1663 рр. Гетьманування Івана Виговського та Юрка Хмельницького.
- •23) Поділ України на Лівобережну та Правобережну. Павло Тетеря та Іван Брюховецький
- •24) Боротьба гетьмана Петра Дорошенка за незалежність і територіальну цілісність Української держави.
- •26) Гетьманування Івана Мазепи . Полтавська катастрофа
- •27) Гетьман Пилип Орлик та його Конституція
- •28) Обмеження політичної автономної України в першій половині xviiIст.
- •29) Остаточна ліквідація автономного устрою України в другій половині xviiIст.
- •30) Правобережні та західноукраїнські землі в другій половині XVII-xviiIст. Гайдамацький і опришківський рух.
- •31)Політика російського царизму на українських землях в першій половині хіх
- •32) Поділи Речі Посполитої та інтеграція українських земель до Російської та Австрійської імперій.
- •34) Поширення декабристського руху в Україні. Повстання Чернігівського полку
- •35) Кирило-Мефодіївське братство. Програмні документи товариства.
- •36) Адміністративно-територіальний устрій та населення західноукраїнських земель наприкінці XVIII у першій половині XIX ст.
- •37) Українське національне відродження в західноукраїнських землях наприкінці хviii у першій половині XIX ст.
- •38) Демократично-просвітницький гурток « Руська Трійця» . Альманах « Русалка Дністрова».
- •39) Революція 1848- 1849 рр. В Австрійській імперії та український національно-визвольний рух.
- •40) Скасування кріпосної залежності селян і панщини в Західній Україні
- •41) Українська культура в першій половині XIX ст
- •42) Скасування кріпосного права в Наддніпрянській Україні. Основні законодавчі акти реформи
- •43) Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років хіХст
- •16. Реформи адміністративного управління 60-70-х років
- •44) Суспільно- політичне життя в Україні у другій половині хіХст
- •45) Національна політика російського царизму щодо України. Русифікація системи державного управління, суду, школи, науки.
- •46) Виникнення українських громад та їхня культурно-освітня діяльність наприкінці 50-70-х років.
- •47) Діяльність м. Драгоманова
- •48) Розвиток народницького руху в Україні
- •49) «Братство тарасівців»
- •50) Західноукраїнські землі в другій половині хіх ст. Москофіли, народовці
- •51) Суспільно- політичне життя та національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у другій половині хіх ст.
- •52) Створення та діяльність українських політичних партій в Австро –Угорщині
- •53) Українська культура в другій половині хіх ст.
- •54) Створення і діяльність українських політичних партій – руп, унп, урд, урп, усдс, усдрп
- •55) Україна в роки революції 1905- 1907 рр.
- •56) Земельна реформа Столипіна та її вплив на Україну
- •57) Український рух Австро-Угорщині на початку хх ст.
- •58) Україна в Першій світовій війні
- •59) Воєнні дії на території України в 1914 р
- •60) Бойовий шлях легіону усс
- •61) Початок Української революції. Утворення Української Центральної Ради, її партійний склад і політична програма м.С. Грушевський.
- •62) Універсали Центральної Ради
- •63) Перший радянський уряд України та його діяльність
- •64) Гетьман п.Скоропадський. Внутрішня та зовнішня політика Української держави.
- •66) Проголошення зунр. «Акт злуки» унр і зунр
- •68) Запровадження нової економічної політики (непу) в Україні. Причини та масштаби голоду 1921-1922 рр.
- •69) Входження усрр до складу срср
- •70) Українізація
- •71) Колективізація сільського господарства Радянської України. Голодомор 1932-1933 рр. В Україні
- •72) Сталінські репресії 30-х років в Україні
- •73) Західноукраїнські землі в 1921- 1939 рр.
- •74) Радянсько- німецькі договори 1939 р і західноукраїнські землі
- •75) Напад фашистської Німеччини на срср. Оборонні бої літа- осені 1941 р.
- •76) Німецький окупаційний режим в Україні в період Другої світової війни.
- •77) Радянський партизанський рух на окупованій території України.
- •78) Збройна боротьба оун- упа
- •79) Україна на завершальному етапі війни ( 1944-1945 рр.)
- •80) Втрати України в роки війні
15)Зародження українського козацтва , причини та сутність.
Центральним явищем історії України XVI— ХVIII ст. було козацтво, яке втілило в собі кращі національні риси українського народу. Воно виступало оборонцем рідного краю від зовнішніх ворогів, чинило активний опір соціальному та національно-релігійному гнобленню, стало творцем нової форми державності на українських землях. Зародження українського козацтва було зумовлене: природним прагненням українців до волі, посиленням соціального та національно-релігійного гноблення, необхідністю захисту краю від татарських набігів. Необхідною передумовою козацької ґенези була наявність вільних земель на південному порубіжжі України. Незаселені південні території мали великі природні багатства, які вражали сучасників. Тому не дивно, що кожної весни сюди вирушали ватаги промисловців на "уходи" — полювати диких звірів, ловити, в'ялити й солити рибу, збирати мед диких бджіл, добувати сіль та селітру. На зиму більшість Уходників поверталася додому, де збували здобич. Спочатку уходництвом займалися а основному мешканці Придніпров'я. Однак із посиленням феодального визиску та національно-релігійного переслідування до них почали приєднуватися втікачі від панської неволі й з інших українських земель.що були захоплені Польщею, — Галичини, Західної Волині, Західного Поділля.
Угодницький промисел давав непогані прибутки, але водночас потребував великого завзяття, витривалості й відваги. життя у степу було пов'язане з багатьма небезпеками, насамперед татарськими набігами. Доводилося постійно бути насторожі. З часом озброєні загони уходників не тільки успішно захищалися від нападів татар, а й самі при нагоді громили їхні улуси, захоплюючи здобич те визволяючи бранців. Саме це військово-промислове населення, об'єднуючи вихідців із селян, міщан, дрібної шляхти, й утворило основу окремої соціальної групи, яка під іменем "козаків" починає відігравати дедалі помітнішу роль на прикордонні зі Степом. Основною діяльністю козаків були землеробство і промисли, помітне місце посідали ремісництво й торгівля.На новоколонізованих землях сформувався самобутній козацький лад, цілком спрямований проти феодальних порядків. Козаки об'єднувалися у самоврядні громади, які одночасно були військовими осередками. Всі важливі питання вирішували на радах, тут же обирали старшину. Кожний, хто прибув на козацькі землі, вважався вільною людиною і мав право брати участь у радах, користуватися землею, рибалити, полювати. Водночас кожен повинен був зі зброєю в руках охороняти поселення, виступати в похід тощо. Значна частина козацтва — т.зв. городові, або міські, козаки — проживала "на волості", насамперед у таких містах, як Чигирин, Канів, Корсунь, Черкаси. Вони займалися торгівлею та промислами, але відмовлялися підпорядковуватися магістратам і не виконували повинностей. Зростання чисельності козацтва викликало занепокоєння серед правлячих кіл Польщі й Литви, що розглядали його як де стабілізаційний фактор внутрішнього життя й водночас побоювалися, що козацькі походи на татар і турків спровокують загострення зовнішньополітичних відносин. Для приборкання непокірної козацької вольниці, було вирішено взяти частину козаків на державну службу та надати їм певні привілеї. Таким чином уряд планував, з одного боку, зміцнити свої збройні сили на українсько-татарському прикордонні, а з іншого — розколоти козацький рух, протиставивши офіційно визнану частину решті козацтва. В 1572 р. за наказом короля 300 козаків було прийнято на державну службу і записано в окремий реєстр (список), від чого вони й отримали назву реєстрових козаків. Так було покладено початок реєстровому козацькому війську, основними завданнями якого були охорона кордонів та контроль за нереєстровим козацтвом.Прагнучи ліквідувати суверенність українського козацтва, перевести його з категорії численної соціально-економічної верстви з державними тенденціями в суто військову, уряд все ж був змушений зберегти реєстровому війську елементи автономії, а також легалізувати й офіційно визнати козацьку військову та політичну організацію. Реєстровці звільнялися від будь-яких податків і поборів, одержували землю на правах рангового володіння, військово-адміністративну незалежність від місцевого керівництва, судовий імунітет, що полягав у принципі "де три козаки, там два третього судять". Вони підлягали владі й судові лише власної козацької старшини, отримали військові клейноди. У 1625 р. уряд офіційно затвердив військово-адміністративний устрій реєстрового війська, за яким воно поділялося на 6 полків по 1000 осіб у кожному. Залежно від розквартирування полки йменувалися за назвою найбільшого міста. Кожний полк поділявся на сотні, центрами яких ставали невеликі міста на полковій території. Очолював реєстрове військо та судову владу в ньому "старший", або гетьман, якого спочатку призначав король, а згодом обирали самі козаки.Становище реєстрового війська ускладнювалося тим, що, з одного боку, воно мусило коритися уряду й виконувати його накази, а з іншого — не могло стояти осторонь тих проблем, які стосувалися всієї України. Як показало майбутнє, переважили національні інтереси. Мрії поляків про розкол і міжусобиці козаків, за великим рахунком, не збулися: у вирішальні моменти реєстровці виступали спільно з нереєстровим козацтвом та іншими верствами українського народу проти соціального та національно-релігійного гноблення.