75. Форвардні операції на міжнародному валютному ринку. Розрахунок форвардного курсу.

Одним із найсуттєвіших елементів фінансів є світовий валютний ринок. Валютні операції у широкому розумінні є конкретною формою прояву валютних відносин у народногосподарській практиці. Валютні операції — це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності; використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію країни та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Форвардні валютні операції — це контракти з обміну валют, які відбуватимуться у майбутньому, але за курсом, зафіксованим на поточну дату. Укладаються, як правило, на строк до одного року, але в окремих випадках, коли йдеться про ринок стабільних валют (наприклад, долар СПІД щодо англійського фунта стерлінгів, німецької марки чи японської єни), можливе оформлення угод на п'ять або більше років наперед.

Прогнозування валютних курсів — досить складна проблема, особливо останнім часом, коли непередбачуваність і мінливість стали основними характеристиками міжнародних фінансових ринків. За нормальних умов розвитку економіки, коли ринки не зазнають впливу грошово-кредитних чи політичних потрясінь, рівні процентних ставок можна вважати незалежними величинами, які відображають реальний та очікуваний рівні інфляції. Форвардні валютні курси є похідними (залежними) величинами від процентних ставок. Отже, тільки однакові темпи інфляції в обох країнах походження валют можуть стабілізувати валютний курс протягом значного періоду часу.

Форвард-курс (форвардний курс) визначає очікувану вартість валюти через певний період часу і є ціною, за якою дана валюта

продається або купується за умови її поставки на певну дату в майбутньому.

32. Міжнародний кредит: джерела, принципи та функції.

Міжнародний кредит — це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаний із наданням у тим­часове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн ін­шим на умовах платності, строковості, повернення. Джерелами міжнародного кредиту є:

тимчасово вивільнена у підприємств у процесі кругообігу час­тина капіталу в грошовій формі;

грошові накопичення держави, мобілізовані банком;

грошові заощадження індивідуального сектору, мобілізовані банком.

Основні принципи міжнародного кредиту такі:

повернення — відображає необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових ресурсів після завершення їх вико­ристання позичальником. Якщо отримані кошти не повертаються, то має місце безповоротне передання грошового капіталу, тобто фінансування;

строковість — передбачає необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в чітко визначений строк, зафіксований у кредитній угоді;

платність — означає необхідність не тільки прямого повернен­ня позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, а й про-илати права їх використання;

забезпеченість-передбачає необхіднісіь забезпечення захисту майнових інтересів кредитора у разі порушення позичальником узя­тих на себе зобов'язань і відображається у таких формах кредитуван­ня, як позики під заставу чи під фінансові гарантії;

цільовий характер — притаманний більшості кредитів і відображає необхідність цільового використання коштів, які отримані від кредитора;

диференційований характер (не завжди виділяється, хоча за су­часних умов, на наш погляд, дуже важливий) — визначає диферен­ційований підхід з боку кредитної організації до різних категорій по­тенційних позичальників залежно від інтересів як банку, так і країни, В якій розташований банк-кредитор.

Принципи міжнародного кредиту виражають його зв'язок з еко­номічними законами ринку і використовуються для досягнення по­точних і стратегічних завдань суб'єктами ринку і держави.

Важливе значення для поняття сутності міжнародного кредиту має чітке визначення його об´єктів та суб´єктів. Суб´єктами кредитування зазвичай виступають: банки, приватні фірми, урядові кредитні установи, міжнародні кредитні установи та міжнародні організації, транснаціональні корпорації, страхові компанії. Подекуди суб´єктами кредитування виступають змішані установи або організації.

До об´єктів міжнародного кредиту належать грошові кошти та товари, а також види підприємницької діяльності та послуг. В сучасних умовах міжнародний кредит виконує такі функції: • забезпечення перерозподілу фінансових та матеріальних ресурсів між країнами; • сприяння більш ефективному використанню фінансових та товарних ресурсів; • сприяння накопиченню фінансових та матеріальних засобів та їх раціональне використання; • прискорення процесу реалізації товарів, розширення сфери і напрямків міжнародної торгівлі; • забезпечення сприяння удосконалення методів конкурентної боротьби на світовому ринку; • сприяння вирішенню програм структурної перебудови економіки окремих країн; • зниження платоспроможності країн-постачальників та підвищення рівня їхньої заборгованості кредиторам.

40. Міжнародні фондові біржі та форми організації їх діяльності. Фондова біржа - організаційно оформлень, Постійно Діючий ринок, на якому здійснюється торгівля ціннімі паперами; акціонерне товариство, Яке зосереджує Попит и пропозіцію цінніх паперів, спріяє формуваннь їх біржового курсу та здійснює свою ДІЯЛЬНІСТЬ відповідно до чинного законодавства, статуту и ​​правил фондової біржі. Тут торгують цінними паперами.: Акції, державні казначейські зобов'язання, облігації та інші, більш складні, фінансові інструменти. На чолі біржі знаходиться Біржовий комітет, який допускає до продажу цінні папери після їх перевірки і визначає правила торгівлі ними. Безпосередньо всі операції на біржі здійснюють особливі посередники - маклери або брокери, які спеціалізуються на певних операціях, мають інформацію про укладаються угоди, курсах акцій і т.п. За статутом фондових бірж посередники звичайно не мають права здійснювати власні операції, але на ділі це правило рідко дотримується. У деяких країнах біржові посередники є державними чиновниками (наприклад, у Франції), в інших - представниками приватних фірм (наприклад, в США, Великобританії). Найбільші Міжнародні фондові біржі: Нью-Йоркської, Токійська, Лондонська, Паризький, Франкфуртська, Амстердамська. Нью-йоркська фондова біржа - головна фондова біржа світу, члени якої за дорученням інвесторів всього світу ведуть торгівлю акцій провідних компаній світу. Її завдання - забезпечення ефективного ринку, на якому можна купувати і продавати акції найбільших корпорацій

Класифікація. (1)За принципом організації (ролі держави у створенні бірж) виділяють 3 типи бірж: -публічно-правові (державні біржі) контролюються державою та створюються на основі Закону про біржі. Членом публічно-правової біржі може стати будь-який підприємець даного району, що занесений у торговельний реєстр та має оборот певного розміру. Особи, що не є членами біржі, за разовими квитками можуть також бути допущені до здійснення угод. Біржі даного типу були здебільшого поширені в Європі (Франція, Бельгія, Нідерланди); -приватно-правові (приватні біржі) Біржі такого типу, як правило, є пайовими товариствами, а число їх членів обмежено. Уставний фонд бірж ділиться на певну кількість паїв (сертифікатів), і кожний член біржі має бути власником принаймні одного паю (сертифікату). Це дає йому право укладати угоди в приміщенні біржі. Приклади – Англія та США; -змішані біржі характерним є те, що держава володіє частиною акцій біржі (якщо вона є акціонерним товариством). Це дає їй право контролювати діяльність біржі шляхом направлення в органи її управління представників виконавчої влади. Біржі змішаного типу були поширені у континентальній Європі (Віденська фондова біржа).(2)За формою участі відвідувачів у біржових торгах розрізнюють: -закриті біржі у торгах беруть участь її члени, що виконують роль біржових посередників. Іншим особам (безпосеред­нім покупцям та продавцям) доступ до біржового залу заборонено. Саме з появою бірж закритого типу виникла потреба у створенні системи збору та обробки замовлень від клієнтів на здійснення операцій. Яскравими представниками закритих фондових бірж були Нью-Йоркська та Лондонська біржі. -відкриті біржі окрім постійних її членів та біржових посередників, у торгах можуть брати участь і відвідувачі, учасники господарських відносин. При цьому виділяють два типи відкритих бірж: 1.«ідеально» відкрита біржа, де контрагентів не зобов’язують користуватися послугами посередників; 2.відкрита біржа змішаного типу, де з покупцями та продавцями угоди можуть укладати дві групи посередників: брокери та дилери. До відкритих бірж належать, зокрема, біржі Німеччини (Берлін, Гамбург), Паризька біржа, Віденська біржа. Серед найвідоміших бірж світу можна назвати такі: Італійська фондова, Австралійська фондова біржа, Стокгольмську фондову біржу, Лондонська фондова біржа, Біржа Осло, Euronext, Німецька біржа, Віденську фондову біржу, NASDAQ.

41. Наднаціональна координація міжнародних валютно-фінансових відносин

Наднаціональна координація міжнародних фінансів здійснюється міжнар та регіональними вал-фін організаціями, які створюються на базі багатосторонніх угод між державами. Їхня мета – сприяння розвитку зовн торгівлі й міжнар та регіонального вал-фін співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них, регулювання курсів їхніх валют, надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордоном. Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який сьогодні є головною установою Світового банку. Окрім МБРР до структури Світового банку входять: Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС). МВФ — міжнар вал-кред ор­г-ія, метою якої є сприяння розвитку міжнар торгівлі і вал співроб-ва шляхом установлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх додержанням, удосконалення багатостор системи платежів, надання державам-членам коштів в іноземній валюті для вирівнювання плат балансів. МБРР — міждерж інвестиційний інститут, метою якого є сприяння країнам-учасницям у роз­витку їх економіки шляхом надання довгостр позик. МАР була створена в 1960 р. як філія МБРР з метою надання фін підтримки найменш розвинутим країнам на більш ліберальних засадах, ніж ті, які пропонував МБРР. МФК була створена в 1956 р. з метою сприяння ек зростанню країн, що розвиваються, шляхом заохо­чення приватного бізнесу у виробничій сфері. БАГІ засновано у 1988 р. з метою сприяння надходженню інвестицій у країни, що розви­ваються. МЦІВС створений у 1966 р., має на меті стимулювання приватних інвестицій шляхом улагодження конфліктів між іноз інвесторами та місцевими підпр-ми, установами, урядами.

50. Паритет як елемент світової валютної системи.

Валютна система (СВС) – це сукупність вал-грош, розр-кред зв’язків у світогосп сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності нац. госп-в. Розрізняють національну, світову і міжнародні ( регіональні ) валютні системи. Нац ВС – це форма організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнар розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави. Міжнародна ВС – це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн. Світова ВС — це форма організації та регулювання валютних відносин, які закріплені в міжнар угодах та обслуговують міжнар рух товарів і факторів вир-ва. Основні елементи світової ВС: Yміжнар валютна ліквідність — це здатність певної країни забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань. Міжнародні ліквідні ресурси включають такі елементи, як золотовалютні резерви, резервні кредити в МВФ і розрахунки в СПЗ та євро;Yрезервні валюти (золото й національні валюти провідних розвинутих країн світу, євро та СПЗ), міжнародні розрахункові одиниці (євро та СПЗ); Yуніфікований режим валютних паритетів; Yрегламентація режимів валютних курсів; Yсвітовий грошовий товар; Yміждержавне регулювання валютних обмежень; Yуніфікація правил використання міжнар кред засобів обігу; Yрежим світових валютних ринків і ринків золота; Yміжнародні організації, які здійснюють міждерж валютне регулювання.

З’єднуючою ланкою між національними валютними системами виступають валютний паритет і валютний курс. Валютний паритет — це співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо, а валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни. Валютний паритет — співвідношення валют різних країн, вимірюване співвідношенням їхнього золотого вмісту.Валютний паритет – це співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо. Валютні паритети знаходяться в основі валютних курсів, які інколи відхиляються від паритетів. Якщо при «золотому стандарті» валютні паритети визначалися шляхом співвідношення кількостей грошового металу, яким відповідали грошові одиниці, а за Бреттон-Вудською системою – ще й і співвідношення із доларом, то з 1978 року валютні паритети встановлюються на базі спеціальних прав запозичень (СПЗ). СПЗ являють собою міжнародні резервні кошти, які призначаються для регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів і розрахунків з Міжнародним валютним фондом.В УКРАЇНІ валютний паритет не встановлюється.

59. Роль ТНК у формуванні сучасного міжнародного фінансового середовища.

ТНК – це 1) підп-ва, що обєднує юр особи будь-яких орг.-правових форм і видів дія-ті у 2 чи більше країнах, проводить координуючу політику і втілює в життя заг стратегію через 1 або більше центрів прийняття рішень. 2) група компаній прив, держ, зміш форм власності, що знах в різних країнах. При цьому одні чи більш з цих компаній може суттєво впливати на дія-ть інших, особливо в сфері обміну знаннями і ресурсами. Отже, це компанії, що володіють або контролюють виробничі активи в двох або більше країнах шляхом здійснення прямих іноземних інвестицій або внаслідок створення стратегічного альянсу з іноземними фірмами. Так, ТНК контролюють 70-90% ринків товарів, послуг, технологій; виступають гол експортерами капіталу і контрол 90% прямих зар інв-й. Транснаціоналізація- переміщення нац.-го за кордон. Фінанси ТНК є важливою складовою св. фін системи.ТНК у своїй дія-ті викор усі інструменти, що обертаються на всіх сегментах св фін рику. Обслуг-ня дія-сті ТНК банками на міжн фін ринках – одне зосн джерел прибутків ТНК. У ТНК існує два типи виробництва:1) Багатонац-не - у компанії існує окрема стратегія щодо кожної країни. Вона конкурує з місцевими підпр-ми.2) Глобальне - міжнкомпанії конкурують між собою в усьому світі. Особливості ТНК:1. Міжн діяльність грає для ТНК не менше, а часто і більш важливе значення, ніж вн операції.2. ТНК мають у своєму розпорядженні широку промислову базу за рубежем.3. ТНК, як правило, займаються всіма доступними видами міжн бізнесу.Позитивні наслідки діяльності ТНК:1. Зміцнення ресурсної і виробничої бази країн, що приймають.2. Розширення експортних можливостей.3. Сприяння реструктуризації ек-ки країн-реципієнтів.4. Поширення передової технології.5. Поглиблення МПП. 6. Посилення процесів інтернаціоналізації і глобалізації. Негативні наслідки діяльності ТНК: 1. ТНК передають слаборозвиненим країнам не відповідні їхньому рівню розвитку технології з жорсткими обмеженнями на продаж. 2. Централізація і контроль осн функцій ТНК із країн приналежності закріплюють неоколоніальну залежність слаборозв країн. 3. Якщо країна намагається жорстко регулювати діяльність ТНК, останні просто покидають її і переміщаються туди, де рег-ня м’якіше. 4. Важлива інф-я про різні країни поширюється на міжн рівні глоб розвідувальними мережами ТНК. 5. ТНК зневажають інтересами місцевих робітників, оскільки їхня діяльність носить глоб хар-р. 6. ТНК уникають сплати податків шляхом вн переливу капіталу в країни з нижчим рівнем оподатковування. 7. Встановлюючи штучні ціни, ТНК підривають спроби країн управляти власною ек-кою.

65. Світовий валютний ринок. Спот ринок як складова міжнародного валютного ринку; його операції та звичаї.

Світовий валютний ринок (СВР) — це сфера екон відносин, які проявляються в здійсненні операцій з купівлі-продажу іноз валюти та розміщення тимчасово вільних валютних коштів, а також операцій з інвестування валютного капіталу. Передумови виникнення СВР: -розвиток міжнар екон зв’язків; -створення світ вал системи; -широке поширення кред засобів у між нар розрахунках; -посилення концентрації та централізації банк капіталу; -вдосконалення засобів зв’язку і передачі інформації; -розвиток інф технологій. Мета сучасного СВР: 1)забезп обміну інвестиціями, 2)спекуляціх, 3)хеджування, 4)обмін нац валют на іноз. Функції СВР: (1)обслуговування товарообігу, обігу капіталів і послуг; (2)формування вал курсу, що відбув під впливом попиту і пропозиції; (3)надання механізму захисту від вал ризиків; 4) інструмент держави для цілей грошово-кредитної й ек політики; 5) конвертування нац валюти в іноземну для використання її куп спроможності за кордоном; 6)здійсн міжн розрах 7) диверсиф вал резервів 8) хеджування вал ризиків. Субєкти СВР: 1)держ установи (центр банки, казначейства); 2)юр особи (фін посер, фірми, компанії, корпорації, ТНК,ТНБ); 3)фіз. Особи (домогосп-ва); 4)дилери і брокери; 5)інвестори і емітенти на фін ринку; 6)ігроки вал ринку – фіз. та юр особи, що працюють на фін ринку для отримання надприбутків; 7)вал біржі – вал відділи товарних і фондових бірж. Структура ВР: -за суб’єктами: міжбанківські, брокерські; -за терміновістю операції: спот, своп, форвардний; -за функціями: ринок обслуговування міжнар торгівлі; ринок торгівлі деривативами; -за вал обмеженнями: обмежений, вільний; -за застосуванням вал курсів: з одним режимом; з кількома режимами; -за обсягом і геогр. ознакою: внутрішній; міжнародний (регіональний); світовий (глобальний); -за типами угод відповідно до строків: поточних операцій, строкових операцій. Особливості СВР: -інтернаціональність, -безперервність проведення операцій, -уніфікована система між нар розрахунків, що здійсн на основі коресп відносин, -нестабільність валют, -проведення арбітражних операцій, -існування спекуляцій. Спот ринок - це ринок негайної поставки валюти. Осн учасники – комерц банки. Валютна операція спот – куп-продаж валюти на умовах її поставки протягом 2 роб днів від дня укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді (термінова). Особливості (звичаї) спот ринку: 1) Здійснення платежів протягом 2 роб банк днів без нарахування відсоткової ставки на суму поставленої валюти 2) Операції здійсн на базі комп”ютерної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наст роб дня. 3)Існування обов”язкових вал курсів: якщо дилер великого банку цікавиться котируванням іншого банку, повідомлені йому валютні курси є обов”язковими для виконання операції з купівлі – продажу валюти. Ці звичаї не зафіксовані у спеціальних міжнародних конвенціях, але їм точно слідують всі учасники цього ринку. Торгівля на СПОТ-ринку здійсн на базі встановлення вал курсу, що встановлюється на основі котирування.

66. Строкові валютні операції на міжнародному валютному ринку. Порівняльна характеристика ф’ючерсних та форвардних операцій.

Згідно ЗУ «Про ЗЕД» Валютна операція у широкому розумінні — це конкретна форма прояву валютних відносин у народногосп практиці, у вузькому розумінні — операції, пов’язані з переходом права власності на вал цінності, використанням вал цінностей як засобу платежу в міжнар обороті, увезенням, вивезенням, переказуванням на територію країни та за її межі вал цінностей.

Види вал. операцій: 1. за терміном здійснення платежу з куп-продажу валюти:- касові, або операції з негайною поставкою; – строкові. 2. за механізмом здійснення операцій:- операції спот; – форвардні операції; – ф ‘ючерсні операції; – опціонні операції. Строкові вал операції – куп-продаж вал цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Ці операції підрозділяються на: форвардні, ф’ючерсні, опціонні та їх похідні. Хар-на особ-ть: оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юр силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об’єктом куп-продажу на вал ринках. Документи – валютні деривативи. До них належать передусім форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони. Строкові операції на вал ринках з’явилися відносно недавно (в 70-80-ті роки XX ст.) і розвив дуже швидко. Це обумовлено насамперед частими і значними коливаннями вал курсів і пов’язаними з ними суттєвими вал ризиками. Строкові операції дають можливість, з одного боку, застрахуватися від валютних ризиків, а з іншого – одержати додатковий дохід спекулятивними діями. Ф’ючерсний контракт — це зобов’язання купити або продати визначену кількість фінансових інструментів або товару за узгодженою сторонами угоди ціною на строковій біржі. Основними міжнар центрами здійснення таких операцій служать такі фондові біржі: Чиказька; Нью-Йоркська; Лондонська; Паризька. Для здійснення таких угод вимагається внесення гарантійного депозиту, розмір якого становить близько 6 % суми контракту. Після здійснення операції депозит повертається оператору. Форвардний контракт — це угода купівлі-продажу товару, іноз валюти або фін інструменту з поставкою та розрахунком у майбутньому. Він укладається на гнучких умовах. Тут може бути встановлено будь-які терміни та суми операцій і не потребується внесення гарантованого депозиту. Форвардні контракти дозволяють страхувати не тільки валютні, а й кредитні ризики.

Порівняльна характеристика:

67. Строкові операції на міжнародному валютному ринку. Операції своп.

Світовий вал ринок - це 1) сфера ек відносин, які пов’язані із здійсн-м операцій куп-прод іноз вал і ц.п. в іноз вал-ті і проведення операцій щодо інцест-ня іноз капіталу 2) сук комерц і інвест банків, брокерських фірм і ТНК 3) Офіц центри, де здійсн операції куппрод іноз вал за нац. курсом, який ств-ся на підставі дій закону попи пропю. 4)суч засоби телекомунікацій і зв’язку. Інструменти валютного ринку:1)валютні операції; 2) деривативи. Валютні операції поділяють на: 1)валютні операції спот; 2) форвардні валютні операції. До вал операції також належать валютні своп-операції. Своп-операція — вал операція, що поєднує куппродаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контроперацією на визначений строк з тими валютами. Не створюють відкритої позиції та тимчасово забезп валютою без ризику, пов’язаного зі зміною курсу. Строки: від 1 дня до 6 місяців, рідко зі строком виконання до 5 років. Здійсн між: комерц банками; комерц й центральними банками; центр банками країн.

Способи застосування: 1) Як інструмент для придбання іноз валюти на обмежений період за фіксованим обмінним курсом (на основі схеми «своп» — спот проти форварду). 2) Для швидкого реагування на зміни в очікуваних вхідних та вихідних валютн потоках скороченням чи подовженням строків своп-контрактів, які вже було укладено (на основі схеми «своп» — спот форвард проти форварду). Нині отримали поширення комбінації з процентною ставкою, опціоном, золотом, цінними паперами, кредитами, депозитами. Типи свопів:¦ процентні;¦ валютн;¦ валютно-процентні; ¦ диференційні. Валютн свопи — операції з обміну валюти з фіксованим вал курсом на валюту з плаваючим вал курсом. Процентні свопи — операцій з обміну валюти з фіксованою проц ставкою проти плав ставки або ж із плаваючою ставкою проти плав, але в іншому режимі. Валютно-процентні свопи – комбінації згаданих свопів. Диференційні свопи – свопи з нетто-платежем однієї сторони на користь іншої під час укладання угоди. Класичні свопи, зал від послідовності виконання операцій «спот» та «форвард», поділяються на репорт та депорт. Реторт — це продаж валюти на умовах «спот» і одночасно купівля на умовах «форвард». Депорт — купівля валюти на умовах «спот» і продаж на умовах «форвард». Види свопів: звичайні (операції репорту та депорту);• тижневі — своп s/w (spot-week swap), коли перша угода виконується на умовах «спот», а друга — на умовах тижневого споту;• одноденні — своп t/n (tomorrow-next swap), коли перша операція здійснюється з датою валютування «завтра», а зворотна — на умовах «спот»; • форвардні (форвард—форвард). Для класичних своп-угод (репорт і депорт) використовуються два валютн курси — спот і аутрайт. Останній визначається за стандартною методикою: курс спот плюс (мінус) форвардна маржа (премія або дисконт). Структура контракту на укладення своп-угод: • предмет контракту;• умови анулювання свопу;• умови кредитування;• відповідальність сторін;• інші умови. Свопи з’явилися для хеджування ризиків. Для цього вони мають більшу гнучкість, ніж ф’ючерси та опціони.

1. Акредитив як форма міжнародних розрахунків ( схема).

2. Валютна система та її види. Основні елементи світової валютної системи.

3. Валютний курс як елемент світової валютної системи. Методи котирування

4. Валютний опціон: поняття, види, стилі, ціна опціону.

5. Валютні кліринги та їх форми.

6. Валютні операції на міжнародному валютному ринку : поняття та їх класифікація.

7. Фінанси ТНК. Валютні ризики потенційних збитків в діяльності ТНК.

8. Вплив сучасної світової фінансової кризи на діяльність ТНБ.

9. Діяльність інституційних інвесторів на міжнародному фондовому ринку.

10. Еволюція світової валютної системи.

11. Європейська валютна система та її характеристика.

12. Європейський валютний союз. «Критерії конвергенції».

13. Європейський валютно-економічний союз та етапи його формування.

14. Європейський економічний і валютний союз. План «Делора» та «Маастрихтська Угода».

15. Зовнішний борг: показники та можливі наслідки його існування для країн.

16. Зовнішній борг та його структура. Сучасний зовнішній борг України.

17. Зовнішній борг, його структура та шляхи його реструктуризації.

18. Зовнішній борг, показники та традиційні методи його реструктуризації.

19. Інкасо як форма міжнародних розрахунків ( схема).

20. Інституційні інвестори міжнародного фондового ринку та особливості їх діяльності.

21. Інструменти міжнародного ринку банківських кредитів. Синдикований кредит , процес синдикації та його етапи.

22. Історія розвитку світової валютної системи.

23. Криза світової заборгованості: її характеристика , стадії та сучасний стан.

24. Міжнародна банківська справа та її сучасні тенденції розвитку.

25. Міжнародна фінансова політика та її форми. Особливості формування міжнародної фінансової політики в Україні.

26. Міжнародне кредитування . Міжнародне кредитування України.

27. Міжнародне кредитування, його ризики та методи їх регулювання.

28. Міжнародне кредитування. Порівняльна характеристика форфейтингу та факторингу як методів кредитування зовнішньої торгівлі.

29. Міжнародний валютний ринок. Арбітраж та його  види.

30. Міжнародний валютний ринок: передумови, функції, структура , суб’єкти та обсяги.

31. Міжнародний кредит як економічна категорія та його роль в процесі відтворення.

32. Міжнародний кредит: джерела, принципи та функції.

33. Міжнародний лізинг як альтернативна форма міжнародного кредитування.

34. Міжнародний ринок банківських кредитів та його сучасні тенденції розвитку.

35. Міжнародний ринок боргових цінних паперів, його структура та інструменти.

36. Міжнародний ринок фінансових деривативів та його сучасні тенденції розвитку.

37. Міжнародний ринок титулів власності: характеристика та основні інструменти.

38. Міжнародні фінансові активи та їх властивості.

39. Міжнародні фінансові центри , основні елементи та основні умови існування.

40. Міжнародні фондові біржі та форми організації їх діяльності.

41. Наднаціональна координація міжнародних валютно-фінансових відносин.

42. Оподаткування міжнародної діяльності ТНК, його види.

43. Організація міжнародних розрахунків.

44. Основні елементи світової валютної системи. Конвертованість валют та її види.

45. Основні міжнародні фінансові центри та особливості їх розвитку.

46. Основні поняття здійснення валютних операцій.: валютна позиція та її види; методи котирування.

47. Основні ринки акцій та сучасні особливості їх функціонування.

48. Особливості функціонування  світового ринку золота у сучасному світовому фінансовому середовищі.

49. Особливості функціонування офшорних центрів, їх типи та види

50. Паритет як елемент світової валютної системи.

51. Платіжний баланс , його рівновага та її види.

52. Платіжний баланс :структура та основні сфери його застосування.

53. Платіжний баланс та методи оцінки позицій платіжного балансу. Платіжний баланс України та оцінка його позицій.

54. Платіжний баланс, його структура та методи регулювання.

55. Пряме зарубіжне інвестування ТНК та його мотивація.

56. Ринки акцій країн, що розвиваються, та їх типи.

57. Роль золота у міжнародних валютних відносинах.

58. Роль міжнародних фінансових організацій в регулюванні зовнішнього боргу. Паризький та Лондонський клуби.

59. Роль ТНК у формуванні сучасного міжнародного фінансового середовища.

60. Світова фінансова криза. Фінансова криза як складова економічної кризи.

61. Світовий фінансовий ринок .Євроринок як сегмент світового фінансового ринку.

62. Світовий фінансовий ринок, його структура та сучасні тенденції розвитку.

63. Світові фінанси , їх основні складові та функції.

64. Синдикований кредит на міжнародному ринку банківських кредитів. Процес синдикації та його етапи.

65. Світовий валютний ринок. Спот ринок як складова міжнародного валютного ринку; його операції та звичаї.

66. Строкові валютні операції на міжнародному валютному ринку. Порівняльна характеристика ф’ючерсних та форвардних операцій.

67. Строкові операції на міжнародному валютному ринку. Операції своп.

68. Сучасна характеристика середовища функціонування міжнародної банківської справи.

69. Сучасні тенденції розвитку міжнародного ринку титулів власності.

70. Транснаціональні банки , їх структурні підрозділи та сучасні особливості діяльності.

71. Транснаціональні банки як основні суб’єкти міжнародної банківської справи.

72. Фінанси ТНК. Міжнародна система управління готівкою.

73. Фінансова глобалізація як складова економічної глобалізації.

74. Фінансова глобалізація. Ключові аспекти фінансової революції.

75. Форвардні операції на міжнародному валютному ринку. Розрахунок форвардного курсу.