62. Світовий фінансовий ринок, його структура та сучасні тенденції розвитку.

Фінансові ресурси світу — це сукупність фінансових ресурсів усіх країн, міжнародних організацій та міжнародних фінансових центрів світу.

Можна виділити такі основні сегменти міжнародного фінансового ринку:

-міжнародний валютний ринок, де відбуваються операції виключно з валютою;

-міжнародний ринок банківських кредитів;

-міжнародний ринок цінних паперів (фондовий ринок), який, у свою чергу, поділяється на:

-міжнародний ринок боргових цінних паперів;

-міжнародний ринок титулів власності (ринок акцій та депозитарних розписок);

-міжнародний ринок похідних фінансових інструментів (деривативів) — ринок інструментів торгівлі фінансовим ризиком, ціни яких прив’язані до іншого фінансового чи реального активу (ціни товарів, ціни акцій, курсу валюти, процентної ставки);

-євроринок, який включає інструменти названих вище сегментів міжнародного фінансового ринку, виражені в євровалюті.

Загальною тенденцією на світових фінансових ринках є сек'юритизація, тобто підвищення ролі цінних паперів та відповідне скорочення питомої ваги банківських кредитів у міжнародному русі капіталів.

Наступною є дезінтермедіація (disintermediation). Дезінтермедіація-процес, при якому суб'єкти ринку не використовують традиційні послуги фінансових посередників, перш за все банків, які надаються за допомогою нестандартизованих фінансових інструментів (на основі кредитного, депозитного договору), а звертаються до ринку цінних паперів і його професійних учасників.

Універсалізація діяльності фінансових посередників характеризується розширенням переліку та видів послуг, що надаються професійними учасниками на фінансовому ринку.

Зростають масштаби глобального технічного переоснащення фінансових ринків, що сприяє встановленню безпосередніх зв'язків між постачальниками та отримувачами фінансових ресурсів незалежно від їхнього географічного розташування. Технологізація та комп'ютеризація призводять до згортання "паркетної" торгівлі і створення нових електронних торгових систем -це змінює традиційні форми торгівлі фінансовими інструментами, сприяє зниженню вартості послуг і збільшенню кількості суб'єктів фінансового ринку.

Посилюється глобалізація фінансового ринку в результаті створення зони євро та злиття провідних фондових бірж, скорочується кількість фондових бірж.

Спостерігається дематеріалізація фінансових інструментів і збільшення їх електронного обігу. Цінні папери, що були випущені в документарній формі, можуть бути переведені у бездокументарну (цей процес отримав в Україні назву - "знерухомлення цінних паперів").

Посилюється роль інституційних інвесторів, що характеризує процеси подальшої інституалізації інвестиційного бізнесу.

63. Світові фінанси , їх основні складові та функції.

Світові фінанси – це сукупність відносин, пов'язаних зі створенням і використанням грошових коштів, необхідних для здійснення зовнішньоекономічної діяльності державами, фірмами, іншими юридичними та фізичними особами

Міжнародні фінансові відносини виникають у зв’язку з рухом грошових потоків між національними суб’єктами різних країн:

між підприємствами; між урядами країн; між підприємствами й урядами; між громадянами й урядами.

Дві основні функції міжнародних фінансів: розподільну і контрольну.

1. Розподільна функція. Через механізм міжнародних фінансів здійснюється грошовий розподіл і перерозподіл світового продукту.

Розподіл та перерозподіл світового продукту визначається:

об’єктивними закономірностями:

капітал спрямований туди, де найбільша норма прибутку;

важливим чинником руху капіталу є ризики, пов’язані з отриманням прибутку;

рух капіталів відображає також дію закону пропорційного розвитку;

політикою (інтересами) суб’єктів міжнародних відносин.

Політика (інтереси) суб’єктів міжнародних відносин та об’єктивні закономірності можуть збігатися або суперечити одне одному.

2. Контрольна функція. Міжнародні фінанси, як зазначалося, відображають рух суспільного продукту у грошовій (універсальній, зіставній) формі. Це дає можливість здійснювати облік та аналіз руху світового суспільного продукту у грошовій формі у будь-який час, на будь-якому етапі.

Практична реалізація контрольної функції полягає в:

прийнятті подальших рішень щодо міжнародних фінансів;

розробленні поточної та стратегічної міжнародної фінансової політики.

залежить від:

ступеня розуміння можливості реалізації міжнародної фінансової політики;

політики держав;

характеру та рівня економічного розвитку держав;

технічного оснащення процесу збирання та обробки інформації.

64. Синдикований кредит на міжнародному ринку банківських кредитів. Процес синдикації та його етапи. (+21)

Міжнародний ринок банківських кредитів — сфера ринкових відносин, де здійснюється рух позикового капіталу між країнами на умовах повернення та платності, формується попит і пропозиція кредитних ресурсів та позикового капіталу. Рух кредитних ресурсів на міжнародному ринку боргових зобов'язань здійснюється на загальновідомих принципах: обов'язкового повернення коштів, терміновості, платності і забезпеченості.

Синдикований кредит – кредит, наданий декількома кредиторами одному позичальникові

У міжнародному кредитуванні широко застосовуються синдиковані кредити, які надаються переважно у формі єврокредитів міжнародними консорціумами (синдикатами) банків. Основними причинами, що зумовлюють об'єднання банків у синдикати, є: прагнення збільшити ресурсні фонди, розширити коло учасників за рахунок збільшення кількості банків, що розміщені в різних країнах, а головне — розподілити ризики між учасниками банківського консорціуму. Синдикований ринок єврокредитів характеризується високою активністю і низькою вартістю. Перший синдикований кредит був наданий Австрії наприкінці 1960-х років Банківським трастом (Bankers Trust).

На початку співпраці організатора і позичальника між ними, згідно зі світовою практикою, підписується попередній договір – Term Sheet. Цей документ містить найважливіші для обох сторін умови, на підставі яких згодом буде укладений кредитний договір.

Після підписання Term Sheet банк-організатор починає процес синдикування – створення групи кредиторів. Після визначення основних учасників синдикату починається активна робота над юридичним оформленням кредиту.

У процесі організації операції виникають два комплекси правовідносин: один – між кредиторами, другий – між синдикатом і позичальником. Вони закріплюються у двох договорах. Основним є кредитний договір: учасники синдикату укладають договір про участь, яка визначає їх відносини.

З погляду будь-якого кредитора синдикація залишається звичайною кредитною операцією. Особливістю синдикованого кредитування для банку-організатора є необхідність залучення банків-учасників і узгодження з ними другорядних умов договору.