16. Зовнішній борг та його структура. Сучасний зовнішній борг України.

Зовнішній борг(зовнішня заборгованість): Офіційний (державний) — частина боргу, яку повинна виплатити держава за зарубіжні позики або за позики приватних банків, фірм і місцевих органів влади, за які вона давала гарантії по оплаті боргу. Приватний — борг приватних компаній, банків і місцевих органів влади, не гаранто­ваний державою.

Державний зовнішній борг являє собою заборгованість за кредитами (позиками), залученими з іноземних джерел. Він виступає у вигляді зовнішніх фінансових зобов'язань держави перед нерезидентами. Тобто держава виконує роль позичальника або гаранта погашення цих кредитів (позик) іншими позичальниками. Отже, до складу державного зовнішнього боргу входять: 1) прямий державний зовнішній борг, що формується через залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик. Обслуговування цієї частини зовнішнього державного боргу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету; 2) умовний державний зовнішній борг, який формується за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії (гарантований державою борг).

Державний зовнішній борг разом з приватним негарантованим державою зовнішнім боргом створюють валовий зовнішній борг країни.

На кінець 2010 року обсяг валового зовнішнього боргу України сягнув 117.3 млрд. дол. США (85.7% від ВВП), збільшившись протягом звітного року на 13.9 млрд. дол. США (на 13.5%). Динаміка зовнішнього боргу України у 2010 році визначалася: • значними обсягами чистих зовнішніх залучень Уряду (7.1 млрд. дол. США) та довгострокових залучень реального сектору економіки (3.5 млрд. дол. США); • суттєвим накопиченням короткострокового боргу інших секторів за торговими кредитами і простроченною заборгованістю (4.5 млрд. дол. США); • скороченням довгострокових зобов’язань українських банків перед нерезидентами (2.5 млрд. дол. США). Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення протягом року збільшився на 8.5 млрд.дол.США та на кінець 2010 року становив 47.3 млрд. дол. США. Рівень його покриття міжнародними резервами на кінець року зріс до 73% (на

початку року він становив 68%).

17. (+16) Зовнішній борг, його структура та шляхи його реструктуризації. (+рис17)

Реструктуризація боргу — одна з форм реорганізації умов боргу, у процесі якої боржники та кредитори домовляються про відстрочення виплат заборгованостей за основною сумою кредиту та за процентами, сплата яких повинна настати у певний час, а також про новий графік таких платежів. Світовий досвід має різні варіанти реструктуризації заборгованості, яка утворюється залежно від договірних домовленостей між кредиторами і позичальниками капіталу. Серед них вирізняються: списання боргу, викуп боргу, сек’юритизація боргу (securities – цінні папери); різні свопи (swap обмін, угода): борг/борг, борг/акції, борг/ресурси. Списання боргу застосовується лише в крайньому випадку. Такий випадок виникає лише тоді, коли іноземні зобов’язання перевищують платоспроможність певної країни. У такій ситуації держава-позичальник змушена відволікати частину власного ВВП, необхідного для національного господарського розвитку, на погашення зовнішньої заборгованості, яка, по суті, стає додатковим податком на громадян даної країни. Така ситуація не стимулює економічного зростання, і додатковий «борговий навіс» знижує доходи громадян і гальмує національні інвестиції. Наступним шляхом реструктуризації зовнішньої заборгованості є викуп боргу, що являє собою купівлю країною-позичальником своїх боргових зобов’язань на відкритому ринку зі значним дисконтом. Третьою схемою регулювання проблеми іноземного боргу є сек’юритизація боргів. Сек’юритизація являє собою механізм емісії дебітором нових зобов’язань у вигляді облігацій, які або обмінюються на старий борг, або продаються на відкритому ринку. Четверта схема реструктуризації зовнішнього боргу — конверсія. Конверсія боргу являє собою перетворення боргових зобов’язань, за якими не виплачуються відсотки (або занадто обтяжливих боргових зобов’язань) у нові зобов’язання, які поліпшують стан позичальника або у фінансовому відношенні, або з точки зору перспективи.

Апріорі одного “найзручнішого” способу реструктуризації заборгованості не існує. Необхідність урахування національних умов при виборі конкретних варіантів є визначальною. Але свопи і сек’юритизація є прийнятнішими при укладанні справді партнерських угод, ніж списання боргу.

За підтримки Міжнародних фінансових організацій реструктуризація зовнішньої заборгованості відбувається в рамках Лондонського чи Паризького клубів кредиторів, які є не офіційними міжнародними організаціями, а швидше неформальними утвореннями без чітко визначеного юридичного статусу.

18. (+16,17) Зовнішній борг, показники та традиційні методи його реструктуризації.

Традиційним методом зменшення боргу є його реструктуризація. При реструктуризації боргу умови його обслуговування ( процент, сума, строки сплати) переглядаються. Найпоширенішою є реструктуризація офіційного боргу, яка відбувається в рамках «Паризького клубу». Найбіднішим країнам-боржникам з метою полегшення боргового тягаря пропонується вибір одного із варіантів допомоги з боку урядів-кредиторів, які є членами «Паризького клубу». Офіційні кредитори надають такі види допомоги: часткове анулювання боргу; подальше продовження термінів дії боргових зобов’язань; зниження відсотків за обслуговування боргу. Зараз загальноприйнятим методом скорочення зовнішнього боргу є конверсія боргу(борговий своп), яка може набирати таких форм: Викуп боргу – надання країні-боржникові можливості викупити власні боргові забов’язання на вторинному ринку боргів. Викуп боргів здійснюється за грошові кошти зі знижкою з їх номінальної ціни. Капіталізація боргу, тобто обмін зовнішнього боргу на власність (акціонерний капітал) зі знижкою. Капіталізація боргу передбачає надання іноземним банка можливості обмінювати боргові забов’язання даної країни на акції її промислових, торговельних та інших корпорацій. Іноземні небанківські організації отримують можливість купувати ці боргові забов’язання на вторинному ринку цінних паперів зі знижкою для фінансування прямих інвестицій чи купівлі вітчизняних фінансових активів. Конверсія «борг-борг», тобто заміна існуючих боргових забов’язань новими борговими забов’язаннями. У даному випадку змінюються умови боргових забов’язань: відсоток доходу за новими цінними паперами може бути нижчим, ніж за старими, при збереженні номінальної вартості облігацій; номінальна вартість нових забов’язань може бути встановлена з дисконтом до номіналу старих боргових забов’язань; може змінитися валюта боргу тощо. Капіталізація боргу і заміна існуючих боргових забов’язань новими є інструментами оптимізації структури зовнішньої заборгованості держави. Викуп боргу країною-боржником означає остаточне погашення її забов’язань перед кредиторами. Втім, зазначені методи зменшення боргового тягаря мають певні недоліки, що пов’язані насамперед зі скороченням валютних резервів країни-боржника та з інфляційним тиском конверсійних операцій.