Також досягнення мікроклімату досягається використанням сучасних технологій опалювальної техніки і кондиціонуванням повітря у приміщеннях, або рекуперація повітря у приміщенні.
Існує багато видів поверхонь опалення, від звичайних чавунних радіаторів, які опалюють приміщення, нагріваючи повітря в ньому, і до цілих стін, що одночасно являються і поверхнями, які випромінюють тепло (або холод).
Існуючі системи опалення поділяються на конвекційні та випромінюючі.
Конвекційне тепло (передається через рух повітря і часто саме через рух повітря створює відчуття протягу) не створює такого відчуття комфорту, як випромінюване тепло. Тепло від сонця, печі, каміну чи від стіни сприймається верхнім шаром людської шкіри, воно нагадує найприродніше для людини джерело тепла — сонце[21, с. 28].
Останнім часом провітрювання набуває характеру дедалі більш контрольованого процесу, під час якого не просто холодне і часто забруднене або занадто вологе чи сухе повітря привноситься у приміщення, а повітря очищається, підігрівається (за рахунок рекуперації тепла) та зволожується або осушується. Таким чином провітрювання працює не «проти» опалювання (підвищуючи цим витрати теплової енергії), а сукупно з ним.
Контрольоване провітрювання створює умови, коли тепле «використане» повітря не випускається просто через вікно в атмосферу, а проходить по спеціальному обладнанню і через так званий «рекуператор» (тобто теплообмінник) віддає своє тепло свіжому повітрю. Тож, по-перше, тепле повітря не потрапляє в атмосферу і не долучається до потепління клімату, а по-друге, свіже повітря потрапляє в приміщення вже попередньо нагрітим, чим забезпечує відсутність неприємних для людини процесів — протягів
Озеленення та зимові сади
Благоустрій і озеленення населених пунктів – це комплекс робіт зі створення та використання зелених насаджень населених пунктах. У містобудуванні благоустрій і озеленення є складовою частиною спільного комплексу заходів із плануванні, забудові населення. Вона має важливе значення у житті, дуже впливає на довкілля. Особливо цей вплив помітно проявляється у містах.
Зелені насадження є головними елементами художнього оформлення населених пунктів. Об'єктами озеленення називають земельну ділянку, у якій складові ландшафту (рельєф, водойми, рослини) й будівельні споруди взаємозв'язані й призначені для задоволення потреб у відпочинку на свіжому повітрі.
Основа системи озеленення сучасного міста – насадження на житлових територіях (в обійстях при групах будинків, у дитсадках житловими районами і мікрорайонів), у тих ділянках шкіл, дитячих установ. До них додано насадження загальноміського і районного значення парках культури та відпочинку, дитячих, спортивних та інших спеціалізованих парках, в скверах і бульварах, на промислових, коммунально-складских територіях, шпальтах відводу земель для транспортної комунікації, і навіть заповідники. Озеленення проводиться по науково обгрунтованим принципам і нормативам. Передбачається рівномірне розміщення серед забудов садів, парків та інших великих зелених масивів, пов'язаних бульварами, набережними, озелененними смугами між собою - і пов'язані з приміськими лісами і водоймами на єдину і безперервну систему. Також для будівництва треба пильнувати за збереженням максимальної кількості існуючих насаджень
Благоустрій і озеленення допомагають підкреслити стрункість архітектурних конструкцій, слугує прекрасним тлом для малих архітектурних форм садово-паркових скульптур, лаштунками зелених театрів, і танцмайданчиків, використовують у ролі живої огорожі, розділювальних смуг, зелених парканців, що є досить красивим рішенням озеленення даного ділянки.
Зелені насадження мають необмежене різноманіття колірних відтінків, які змінюються в часі та просторі. Дерева, чагарники, квіти прикрашають довкілля. Сучасний рівень цивілізації віддалив людину від природи, тому людина постійно шукає зелений куток для релаксації .
Зелень завжди приємна для очей, вона оживляє,надихає людину на позитивне мислення, а це є головним на сьогодні. При правильному доборі асортименту дерев і чагарників, кучерявих рослин, кольорів та газону можна штучно створити різні колірні гами, так скажімо малюнок на землі[10, с. 15].
Зимовий сад - це конструкція озеленення приміщення: веранди, балкони, окремої кімнати, прибудови до будинку, або зовсім окремої будівлі. Організація зимового саду повинна відповідати багатьом вимогам: безпеки споруди, захищеність рослин від перегріву і переохолодження, стійкість до атмосферних факторів, ну і звичайно повинна включати красу і благоустрій
Прямий зв'язок з житловими приміщеннями є у наш час визначальною функціональною ознакою зимового саду. Тобто зимовий сад безпосередньо включається в житлове середовище будинку. Зимовий сад - це, в принципі, одна з кімнат, але особлива кімната: напівбудинок - напівсад. Головним є включення людиною в свій будинок буферної, проміжної зони між замкнутим простором будинку і відкритим природним простором.
У цьому полягає відмінність зимових садів від оранжерей, які не є частиною житлових просторів, а лише спорудами для вирощування рослин.
Формальною ознакою зимових садів є наявність максимальної площі скління захищаючої конструкції з усіх боків, звернених до природи.
Мабуть озеленення приміщень це важливий пункт оформлення інтер’єрів, тому до таких ситуації люди переважно завантажують приміщення різними видами рослин , яких лише собі забагають. Але для того щоб підбирати правильність озеленення до інтер’єру необхідно бути знавцем своєї праці, переважно цим займаються фітодизайнери які вміло використають весь простір інтер’єру в озелененні.
Освітлення приміщень природне і штучне
Природне освітлення має важливе значення для працюючих, відпочиваючих а також проживаючих осіб в приміщенні. Воно позитивно впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб. Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям.
Природному освітленню властиві й недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення, при перебільшенні сонячного проміння попаданні в приміщення негативно впливає на організм людини.
На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники:
світловий клімат; - площа та орієнтація світлових отворів;
ступінь чистоти скла в світлових отворах;
пофарбування стін та стелі приміщення;
глибина приміщення;
наявність предметів, що заступають вікно як із середини, так і ззовні приміщення.
Нормовані значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) визначаються ДБН. В основу визначення КПО покладено розмір об'єкта розпізнавання, під яким розуміють предмет, що розглядається, або ж його частину, а також дефект, який потрібно виявити.
Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) відповідного до нормованого значення КПО.
Розрахунок площі вікон при боковому освітленні здійснюється за допомогою наступного співвідношення:
1) де Sв площа вікон; Sп- площа підлоги приміщення; ея- нормоване значення КПО; Л, коефіцієнт запасу; п,- світлова характеристика вікон; - коефіцієнт, що враховує затінення вікон протилежними будівлями; т - загальний коефіцієнт світлопропускання;
2) коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки світлу, відбитому від поверхонь приміщення та поверхневого шару, що прилягає до будівлі (земля, трава тощо)
Штучне освітлення може бути загальним і комбінованим. Використання тільки місцевого освітлення неприпустимо, оскільки різкий контраст між яскраво освітленими і неосвітленими ділянками стомлює очі, уповільнює процес роботи і може послужити причиною нещасних випадків і аварій.
За функціональним призначеннямштучне освітлення поділяється на робоче, чергове, аварійне.
Робоче освітлення обов'язково у всіхприміщеннях і на освітлюваних територіях для забезпечення нормальної роботи людейі руху транспорту.
Чергове освітлення включається упозаробочий час.
Аварійне освітлення передбачаєтьсядля забезпечення мінімальної освітленості у виробничому приміщенні на випадокраптового відключення робочого освітлення.
Розрахунок штучного освітлення полягає у визначенні числа і потужності джерела світла, що забезпечують нормовану з урахуванням коефіцієнтів запасу освітленості, або у визначенні за задумом розміщенню світильників та потужності джерел світла, що використовуються в них, створюваної ними освітленості на зазначених у нормах робочих поверхнях.
Освітленість Ер.п. на робочій поверхні створюється світловим потоком, що надходить безпосередньо від світильників пряма складова освітленості Еп.с. і відбитим, падаючим на розрахункову поверхню в результаті багаторазових відбиттів від стін, стелі, підлоги, обладнання (відображена складова освітленості Ео.с.):
Ер.п. = Еп.с. + Ео.с.,
Пряма складова освітленості розраховується на основі кривої сили світла світильника і розташування світильників відносно обраної точки на робочій поверхні і тому її значення на окремих ділянках робочої поверхні можуть бути різними.
Відображена складова освітленості визначається світловим потоком, падаючим на відображають поверхні безпосередньо від світильників, тобто визначається світлорозподілом світильників, відбивають властивостями огороджувальних поверхонь, а також співвідношенням розмірів освітлюваного приміщення.
Методика розрахунку прямої складової освітленості вибирається залежно від застосовуваних, надалі іменованих як випромінювачі, що світять елементів проектованої освітлювальної установки. Залежно від співвідношення розмірів випромінювачів і відстаней їх до освітлюваної поверхні всі різновиди випромінювачів можна розділити на три групи: точкові, лінійні і поверхневі.
Точечность світиться елемента визначається його відносними розмірами по відношенню до відстані до освітлюваної точки простору. Практично прийнято вважати що світить тіло точковим, якщо його розміри не перевищують 0,2 відстані до освітлюваної точки[49, с. 74].
У практиці розрахунку точковий світильник приймається за крапку, що світиться з умовно обраним світловим центром, що характеризується силою світла по всемнаправленіям в просторі .
До точкових світив елементів відносяться прожектори, світильники з ЛН і газорозрядними лампами типів ДРЛ, ДРІ, НЛВД, НЛНД і т.п.
У повному обсязі теорія світлотехнічних розрахунків досить складна і включає завдання, які вирішуються на основі спеціальних розділів математики.
Кольорографія середовища
Не для кого не секрет, що колір – має потужний вплив на психіку людини. Від нього залежать самопочуття і настрій, працездатність і навіть особисте життя. За допомогою одного лише кольору можна створити в приміщенні атмосферу затишку чи дискомфорту, візуально зменшити чи збільшити простір, внести динаміку або спокій. Психологи зазначають, як важливо відчувати приємні відчуття від перебування вдома, а це можливо лише в гармонійному інтер'єрі, що відповідає емоційному стану.
Кольорове сприйняття залежить не тільки від власних емоцій характеристик кожного кольору, але і від сприйняття різних ситуацій людини. Також колір нам грунтує тлумачення кожного з них в навколишньому середовищі на психіку свідомості.
Активними кольорами є:
червоний;
помаранчевий;
жовтий.
Такі кольори є завжди актуальними серед багатьох людей, багато вже хто знає, що ці кольори і їх відтінки означають , з чим порівнюють, такі кольори є улюбленими серед активних життєрадісних людей і не тільки.
Пасивними кольорами є:
синій;
блакитний;
фіолетовий;
зелений.
Холодний тон цих кольорів виконує заспокійливу функцію. Якщо ви багато працюєте, сильно нервуєте та перевтомлюєтесь, а вдома хочеться спокою й тиші, то ці кольори найкраще допоможуть створити затишок в інтер'єрі, де нічого не буде відволікати і дратувати.
Колір визначає не тільки стиль і загальний настрій інтер'єрів, також він неймовірно важливий і в ландшафтному дизайні, колір може, як підкреслити всі достоїнства, якщо правильно його використовувати, так і виділити всі недоліки, якщо дизайнер користується кольором неграмотно. Процес вибору кольору можна порівняти з процесом вибору спецій для приготування страви, надлишок спецій перекриває смак їжі і робить її непридатною для вживання.
Психологічний вплив кольору
Вплив кольорів добре відомо і визнається більшістю людей. Воно часто досліджувалося в серйозних наукових експериментах. Але цей вплив до кінця не вивчено.
Говорячи про психологічний вплив кольору важливо враховувати той факт, що в різних суспільствах існують різні точки зору. Навіть незалежні результати досліджень впливу кольору часом несуть відбиток приналежності до певної культурної групі людей, чия думка формувалося протягом століть.
Чому неможливо дотримуватися об'єктивних сторін при вивченні цього питання? Частково тому, що досить складно відокремити психологію кольору від його символіки.
Тому, який колір ми бажаємо в той чи інший момент часу, яким кольором хочемо оточити себе в інтер'єрі, все це може багато розповісти про нас.
Колірні переваги залежать від багатьох причин. Серед них можна назвати вік, стать, культурний рівень, освіта, особливості темпераменту і характеру та ін Так, наприклад, чисті яскраві кольори предпочитаются людьми зі здоровою психікою, серед них - діти, молодь, а також відкриті прямі натури.
Змішані, складні кольори викликають неоднозначні емоції. Ці кольори відносяться найчастіше людьми з тонкою нервовою організацією, часом з досить стомленої нервовою системою.
Зонування приміщень
При проектуванні великих громадських будівель доцільно проводити функціональне зонування, тобто розбивку на зони однорідних груп приміщень, виходячи зі спільності їх функціонального призначення й внутрішніх взаємозв'язків.
Розрізняють два види функціонального зонування: горизонтальне й вертикальне. У першому випадку всі внутрішні простори розташовуються, як правило, у горизонтальній площині й поєднуються в основному горизонтальними комунікаціями: коридорами або галереями. У другому - внутрішні простори розташовуються за рівнями і зв'язуються між собою, як правило, вертикальними комунікаціями: сходами, ліфтами, ескалаторами
Основні планувальні елементи громадських будинків
Організація громадського будинку визначається розташуванням і взаємозв'язком головною планувальним приміщенням
До структурних вузлів громадських будинків відносять:
вхідні групи (тамбури, вестибюлі, гардероби);
групи основних приміщень (різні зали, класи, аудиторії, кабінети);
групи підсобних і допоміжних приміщень (санвузли, комори, вентиляційні);
горизонтальні комунікації (коридори, галереї, холи, фойє);
вертикальні комунікації (сходи, ліфти, ескалатори).
Вхідні пройоми бувають головні, службові й допоміжні. Головні входи включають комплекс приміщень: вестибюль із тамбурами, гардеробні, а також ряд допоміжних приміщень (довідкове бюро, різні кіоски), які розміщуються в безпосередньому зв'язку з вертикальними комунікаціями. Як правило, у будинках влаштовується один головний вхід, але в будинках великої місткості влаштовується кілька головних входів і вестибюлів. Архітектурно-просторове рішення вестибюля залежить від призначення будинку, його місткості й загальної планувальної структури[11, с. 64].
Об'ємно-планувальні рішення клубних будівель загального профілю визначаються містобудівною ситуацією і функціонально-технологічними умовами, що впливають на взаємозв'язок і склад приміщеннь, які умовно поділяють на частини: видовищні, клубні та адміністративно-госпо дарські.
Приміщення видовищною частині в основному призначаються для проведення масових видовищних заходів, перегляду кінофільмів та вистав, проведення зустрічів і урочистих вечорів. Вони складаються з глядацького та демонстраційних комплексів.
До складу глядацького залу входять приміщення, передбачені для перебування глядачів: касовий вестибюль з гардеробом, фойє з допоміжним приміщенням для меблів, санітарні вузли. Демонстраційний комплекс включає приміщення, призначені для постановки спектаклів, демонстрації кінофільмів і розміщення необхідної кіноапаратури; глядацький зал, ігрову площадку (естраду або сцену) і обслуговуючі її приміщення, а також кіно апаратної.
Приміщення клубної частини, що підрозділяються на три основні групи (гуртково-студійну, лекційно-інформаційну, групу відпочинку та розваг), служать для проведення занять гуртків, секцій та студій для відпочинку, настільних ігор.
Кількість санітарно-технічних приладів установлюють залежно від призначення будинку, відповідно до існуючих норм. Звичайний санітарний вузол складається із двох приміщень - шлюзу, де розміщуються умивальники, і вбиральні, де розташовуються окремі кабіни з унітазами, а в чоловічих убиральнях - кабіни й пісуари. Двері кабін повинні відкриватися назовні, розміри кабін у чистоті приймаються 1,2х0,85м. Висота перегородок кабінповинно бути не менше 1,8м.