3.2. Інтереси та потенційні можливості зовнішньоекономічних зв’язків України у відносинах з Китаєм
Пріоритетним вектором українських зовнішньоекономічних зв’язків в останні роки стає азійський напрямок. Країни Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР) набуваю важливого стратегічного значення для української сторони, адже вони, а особливо Китай, демонструючи швидкі темпи економічного зростання, нині відіграють важливу роль у світовому господарстві.
Країни АТР з огляду на розвиток основних галузей вітчизняної промисловості, наукової співпраці та експорту новітніх технологій становлять значний інтерес для України. Адже у цьому регіоні проживає більш ніж половина людства, виробляється понад 50% товарної продукції світу, концентрується 40% обсягу світової торгівлі [76].
Економічна вага Китаю у світовій економіці не може залишитись непоміченою. Враховуючи такий факт, слід відмітити, що китайський ринок є перспективним для України, в той час як і вітчизняний ринок є цікавим для КНР. Важливим є і те, що правильно налагоджена співпраця Києва з Пекіном може суттєво посилити позиції України на міжнародній арені. Також, не може залишитись без уваги той факт, що для України є важливим досвід Китаю з реформування економічної системи та створення привабливого інвестиційного клімату.
Відновлення діалогу на вищому рівні з Китаєм під час візиту Президента України до КНР у вересні 2010 р. засвідчило взаємну зацікавленість сторін у комплексному розвитку двосторонніх відносин, максимальному використанні існуючого потенціалу співробітництва, поглибленні стратегічного партнерства. Підвищення рівня відносин між двома країнами актуалізується з огляду на широкі перспективи розширення співробітництва в торговельно-економічній, інвестиційній, транспортно- інфраструктурній, агропромисловій та інших сферах.
Стратегічний характер партнерства України з КНР має, насамперед, економічне підгрунтя. Стратегічно важливим питанням для КНР є оптимізація міжнародних транспортних потоків та розвиток транскордонної транспортної інфраструктури, зокрема реалізації проекту відродження “шовкового шляху”. Розвиток української транспортної мережі в контексті трансконтинентальних перевезень цілком відповідає китайським інтересам щодо розширення торгівлі з Європою.
Існує зацікавленість КНР щодо розвитку співробітництва з Україною у технологічних сферах – машинобудуванні, космічній галузі, авіа-, судно- та двигунобудуванні, атомній та альтернативній енергетиці. Тільки через спільне виробництво високотехнологічної продукції з Китаєм, іншими новими центрами зростання, Україна зможе забезпечити собі гідне місце на світових ринках [77].
Як Китай, так і Україна зацікавлені у розвитку співпраці між своїми державами. В першу чергу це проявляється у збільшенні зовнішньої торгівлі між країнами, починаючи з 2009 р. (рис. 3.6).
Рис. 3.6. Прогноз росту зовнішньої торгівлі між Україною та Китаєм, млн. дол. США
(Розраховано автором на основі даних Державного комітету статистики України)
Стратегічні наміри щодо розвитку виробничої кооперації та залучення китайських інвестицій перетворює Китай на важливе джерело модернізаційного розвитку України. Створення індустріальних парків, зон технологічного розвитку не тільки забезпечить Україну новими робочими місцями, але й сприятиме технічному та технологічному прогресу нашої економіки. В свою чергу, Китай при реалізації стратегії просування своєї сучасної продукції на європейські ринки враховує можливості використанням транзитного потенціалу України [77].
Згідно рис.3.7, який показує питому вагу Китаю у зовнішній торгівлі України, можна спостерігати нарощення співпраці України з Китаєм. Тобто, лінія тренду, в даному випадку показує зростаючу тенденцію як для імпорту товарів та послуг з КНР, так і для експорту української продукції в Китай.
Рис. 3.7. Питома вага Китаю у зовнішній торгівлі України, %
(Розраховано автором на основі даних Державного комітету статистики України)
Зважаючи на таку тенденцію, можна припустити, що протягом найближчої перспективи, тобто 2013-2017 рр. щорічно експорт з України в Китай зростатиме на 3-3,5%, в той час як імпорт з КНР збільшуватиметься на 9,5-10% щорічно.
Реалізація досягнутих на найвищому рівні українсько-китайських домовленостей, наповнення відносин стратегічного партнерства між обома країнами практичним економічним змістом, вимагають від України напрацювання комплексної і послідовної політики, яка б враховувала політичну, економічну й фінансову вагу Китаю у сучасному світі.
Необхідно скористатися нинішнім сприятливим моментом для регулювання структури двосторонньої торгівлі між Китаєм та Україною та зміни моделі її зростання, докласти зусиль для збільшення обсягів торгівлі машино-технічною та високотехнологічною продукцією, упорядкувати торгівлю, побудувати сучасні логістичні та торговельні майданчики, активізувати обмін та співпрацю у сфері захисту прав інтелектуальної власності, прискорити реалізацію масштабних двосторонніх проектів з метою створення умов для здорового і стабільного розвитку українсько-китайського торговельно-економічного співробітництва.
Серед пріоритетних галузей українсько-китайського співробітництва, що обговорюються на найвищому рівні, слід зазначити нафтогазову сферу та ядерну енергетику, будівництво енергетичних об’єктів, науково-технічну та інноваційну сфери, спільні дослідження в базових та високотехнологічних галузях, стимулювання промислового освоєння результатів наукових досліджень.
Окремо слід зазначити інвестиційний потенціал українсько-китайського співробітництва. Китай має найбільший у світі золотовалютний резерв (понад 2 трлн. дол. США, з яких третина номінована в цінних паперах США). Станом на 2012 р., прямі іноземні інвестиції з України в Китай становили 0,9 млн. дол. США, в той час як інвестиції з Китаю в Україну надійшли на суму 15,3 млн. дол. США (рис. 3.8).
Зважаючи на позитивну динаміку росту прямих іноземних інвестицій протягом минулих 2006-2012 рр., варто сказати, що це свідчить про майбутнє нарощення прямих іноземних інвестицій як з України в Китай, так і з Китаю в Україну. Так, до 2017 р., на нашу думку, прогнозується ріст прямих іноземних інвестицій з Китаю в Україну до 25,73 млн. дол. США, проте інвестиції з України в Китай досягнуть рівня – 1,47 млн. дол. США.
Рис. 3.8. Прогнозований ріст прямих іноземних інвестиції з України в Китай та з Китаю в Україну, млн. дол. США
*- прогнозоване зростання інвестицій, у млн. дол. США до попереднього року
(Розраховано автором на основі даних Державного комітету статистики України)
Останніми роками Китай вкладає значні фінансові ресурси у потенційно цікаві для китайської економіки зарубіжні проекти. Саме з огляду на довгострокову перспективу слід розглядати участь китайських корпорацій у розвідці та розробці корисних копалин українського чорноморського шельфу.
Не менш важливим для Китаю є створення іноземних продовольчих баз, особливо на тлі загострення світової продовольчої кризи та співвідношення частки родючих земель й відсотка населення. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва у Китаї дуже висока, що дозволяє йому не тільки вирішувати продовольчу проблему всередині країни, але й експортувати велику кількість продовольчих товарів. Втім, у довгостроковій перспективі можливості китайського сільського господарства все ж значно обмежені природними чинниками, що привертає увагу китайського бізнесу до українського чорнозему.
Роль найбільшого експортера у світі вимагає від КНР уваги до оптимізації міжнародних транспортних потоків та розвитку світової транспортної інфраструктури. Відродження “шовкового шляху”, до якого уряд КНР активно залучає всі зацікавлені країни та міжнародні організації, має у першу чергу економічне підґрунтя. Таким чином, розвиток української транспортної мережі в контексті трансконтинентальних перевезень цілком відповідає стратегічним інтересам китайського експорту до Європи і, відповідно, має інвестиційну привабливість для китайського бізнесу.
Серед поточних чинників, що сприяють залученню китайських можливостей до розв’язання нагальних українських проблем слід зазначити певну “перегрітість” китайського внутрішнього будівельного ринку. Уряд КНР всіляко заохочує будівельні корпорації Китаю до міжнародної співпраці та використання китайських потужностей для зведення зарубіжних об’єктів, що має велике значення для України [66].
Український президент Віктор Янукович і його китайський колега Ху Цзіньтао уклали угоду про стратегічне партнерство в Києві 20 червня 2011 року. Китай пообіцяв великих кредитів Україні, так як країна стикається із зростанням тиску з боку Росії на імпортні витрати газу.
10 грудня уряд України оголосив, що її національна газова компанія “Нафтогаз” отримала кредитну лінію в сумі 3,65 млрд. дол. США від китайського державного Банку, щоб допомогти замінити газ вугіллям. 15-річний кредит виплачуватиметься, починаючи з 2016 р. Китай може допомогти Україні зменшити свою залежність від російського газу навіть більше, ніж припускають деякі аналітики.
Едвард Чоу, старший науковий співробітник відділу енергетичної та національної безпеки Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні, заявив, що Китай повинен знати, що подібний кредит можна розглядати як втручання у відношення Росії і України в плані ціноутворення на російський газ і цінову політику. Розрахунки з боку Китаю можуть бути і строго фінансовими, незважаючи на ризик дратувати Росію, яка також намагається укласти угоду для експорту газу до Китаю з 2006 р.
Китай в даний час шукає економічного співробітництва з Україною. У вересні 2013 р. Україна планує розпочати поставки 3 млн. тонн зерна на рік в Китай за умовами 3-мільярдної кредитної угоди з експортно-імпортним банком країни. Україна зі свого боку покладає великі надії на угоду з Китаєм на перетворення своєї вугільної технології, які заплановані для впровадження кількох регіональних ТЕЦ [78].
До недавнього часу експансія Китаю була в основному спрямована на Центральну Азію і процес виявився досить ефективним. Тепер, мабуть, прийшла черга Білорусії, Молдови та Україні. У випадку України, обсяг співпраці набагато більший та торкається не лише фінансової сфери. Це, безумовно, стосується і військово-технічного співробітництва між країнами.
Китай прваоявляє великий інтерес до значного потенціалу українських суднобудівних і судноремонтних компаній, насамперед у плані оснащення китайського авіаносця Shi Lang (колишній український Варяг). Україна може розраховувати на контракти з обслуговування потужності судна завод та інші технічні роботи. Спільні проекти будівництва бойових літаків тривають вже протягом декількох років [79].
В 2012 р. Україна зобов’язалася закупити китайські товари за китайський кредит. Наприкінці жовтня 2012 р. Державна продовольчо-зернова корпорація України і Китайська національна корпорація машинної промисловості (ССЕС) підписали договір, який передбачає поставку українського зерна на китайський ринок. Як повідомляє Forbes.ua, він передбачає щорічний експорт 4-6 млн. тонн кукурудзи та інших зернових протягом 15 років. Очікуваний загальний обсяг складе 80 млн. тонн. Щорічна сума закупівель – від 1,2 млрд. дол. США до 1,8 млрд. дол. США.
В якості оплати ССЕС відкриє в Ексімбанку Китаю безвідкличні акредитиви (грошові зобов’язання) на відповідну суму. Зернові повинні бути українськими, відповідати стандартам якості міжнародної зернової асоціації GAFTA і не містити ГМО. ССЕС матиме право реекспорту зернових в треті країни. У свою чергу Україна зобов’язалася закупити у ССЕС китайських товарів (засобів захисту рослин, добрив, сільгосптехніки, насіння та ін.) на 1,5 млрд. дол. США протягом п’ятьох років. Куплятись вони повинні за рахунок кредиту Ексімбанку Китаю. Загальна сума договору між Україною і Китаєм становить 24,2-28,05 млрд. дол. США [80].
Підсумовуючи вище сказане, необхідно відмітити позитивні потенційні можливості та прогнози, які стосуються зовнішньоекономічних зв’язків України з Китаєм на майбутню перспективу. Виходячи з проведеного аналізу, можна сказати, що в наступні роки прогнозується зростання як зовнішньої торгівлі між країнами, так і взаємного нарощення інвестицій, а також і співпраця в інших пріоритетних галузях обох країн.