Розділ 3. ПерспективИ розвитку економіки китаю в контексті співпраці з україною

3.1. Пріоритетні напрями розвитку економіки Китаю та прогноз масштабів експансії країни на світові ринки

Китай стоїть на позиції підтримання поліцентричної концепції світоустрою. В якості головної мети встановлення такої моделі порядку Китай вбачає оптимізацію свого місця в багатополюсному світі, надійне гарантування безпеки країни, мінімізацію зовнішнього втручання та здобуття лідерських позицій у Східній Азії. Усвідомлюючи, що подальше зростання китайської економіки вимагає мирної інтеграції у світову економічну систему, Китай у відносинах із провідними країнами Заходу і США продовжує слідувати моделі партнерства із “центрами сили”, а не протидіяти їм. Співробітництво з провідними країнами, або принаймні суперництво, яке б не виходило за межі торговельних спорів, є основним завданням сучасного зовнішньополітичного курсу КНР.

Однак у здійсненні своєї зовнішньополітичної стратегії офіційний Пекін, природно, стикається з протидією визнаних світових гравців, в основі якої лежать їх побоювання щодо КНР як конкурента. Відбиттям таких побоювань стала поява різноманітних теорій антикитайської спрямованості. Зокрема “китайської загрози” та “Пекінського консенсусу”. Перша вбачає в посиленні китайської могутності й зміцненні міжнародних позицій Китаю загрозу ринковим демократіям з боку “недемократичного Китаю”, а також зростаючим “гігантським споживанням світових енергетичних і сировинних ресурсів та, як наслідок, руйнування глобального довкілля. Друга – за аналогією з неоліберальною концепцією “Вашингтонського консенсусу” зводиться до того, що офіційний Пекін пропонує світові власний варіант ринкового розвитку – без демократичних свобод (у західному трактуванні) і що надалі КНР впроваджуватиме цей варіант в якості “рецепту для “третього світу”.

Відповіддю Китаю на дані концепції в ідеологічному плані й стала теорія “мирного піднесення Китаю” (згодом переформульована в теорію “гармонійного миру”), спрямована на доведення того, що розвиток КНР і її міжнародна активність не несуть загрози світовому розвиткові. При цьому визначальну роль мають два фактори: активне відкриття Китаю зовнішньому світові й послідовні його зусилля для захисту автономії на міжнародній арені.

В цілому “велика стратегія” Китаю робить акцент на мирному зростанні держави, спрямованому проти політики сили, гегемонізму і залякування китайською загрозою, на підтримку багатополярності, а також відповідальності КНР перед світовою спільнотою. Крім того, концепція “зростання” КНР передбачає економізацію зовнішньої політики, що позитивно відбивається на постійному зростанні торговельно-економічного співробітництва країни з державами світу [62].

На шляху Китаю до оновлення своєї економіки до нової версії “фабрики світу” китайський уряд повинен здійснити ряд перетворень. Створення нових конкурентних переваг повинно дати Китаю нові можливості. Уряду слід забезпечити умови, які допомагатимуть розвитку людського капіталу. Наприклад, уряд може збільшити рівень освіта та професійної підготовки, а також знизити витрати населення на освіту. Уряд повинен встановлювати правила на ринку праці, щоб правильно передбачити майбутні вимоги для трудових навичок.

Згідно з низкою прогнозів, у найближче десятиліття в результаті прискореного економічного розвитку найбільших азіатських держав спостерігатиметься зміна структури глобальної економіки. За окремими прогнозами, частка ВВП КНР у світовій економіці до 2020 р. зросте до 20%, що зробить КНР найбільшою економікою світу [66].

Провідна аудиторська і консалтингова фірма Deloitte на основі своїх досліджень, проведених у 2012 р., зробила наступні висновки: найбільш конкурентоспроможними країнами за виробництвом у світі у 2017 р. стануть Китай, Індія та Бразилія (табл.3.1). Протягом 2012-2017 рр. такі лідери за конкурентоспроможністю виробництва, як США, Німеччина і Японія будуть втрачати свої конкурентні переваги у порівнянні з країнами, що розвиваються, такими як Китай, Індія і Бразилія.

Таблиця 3.1

Рейтинг країн за глобальним індексом конкурентоспроможності виробництва, 2017 р.

Рейтинг у 2012р.	Країни	Індекс, 1-10	Рейтинг у 2017р.	Країни	Індекс, 1-10
1	Китай	10,00	1	Китай	10,00
2	Німеччина	7,98	2	Індія	8,49
3	США	7,84	3	Бразилія	7,89
4	Індія	7,65	4	Німеччина	7,82
5	Південна Корея	7,59	5	США	7,69
6	Тайвань	7,57	6	Південна Корея	7,63
7	Канада	7,24	7	Тайвань	7,18
8	Бразилія	7,13	8	Канада	6,99
9	Сінгапур	6,64	9	Сінгапур	6,64
10	Японія	6,60	10	В'єтнам	6,50
11	Таїланд	6,21	11	Індонезія	6,49
12	Мехіко	6,17	12	Японія	6,46
13	Малайзія	5,94	13	Мехіко	6,38
14	Польща	5,87	14	Малайзія	6,31
15	Великобританія	5,81	15	Таїланд	6,24
16	Австралія	5,75	16	Туреччина	5,99
17	Індонезія	5,75	17	Австралія	5,73
18	В'єтнам	5,73	18	Польща	5,69
19	Чеська Респу́бліка	5,71	19	Великобританія	5,59
20	Туреччина	5,61	20	Швейцарія	5,42

*Складено автором на основі доповіді аудиторської і консалтингової фірми Deloitte

Автори доповіді висловили стурбованість погіршенням інфраструктури США, дорогою енергетичною політикою, а також нестабільною ситуацією в сфері оподаткування, що спричинить, в майбутній перспективі, погіршення конкурентоспроможної ситуації країни у порівнянні з Китаєм. На рахунок китайської конкурентоспроможності, то аналітики акцентують свою увагу на подальшій перевазі країни у талановитих працівниках [54].

На рис. 3.1 наочно відображено рейтинг країн світу за глобальним індексом конкурентоспроможності виробництва який прогнозує компанія Deloitte на 2017 р. Прогнозується, що Китай все-таки залишиться абсолютним лідером в цьому списку.

Рис. 3.1. Індекс глобальної конкурентоспроможності виробництва країн світу на 2017 р., індекс від 1-10

(Складено автором на основі доповіді аудиторської і консалтингової фірми Deloitte)

Підприємства повинні просувати інноваційні технології та дослідження, щоб оновлювати свої продукти та будувати сильні та конкурентоспроможні бренди. Крім того, розвиток електронного бізнесу може також заощадити на трансакційних витратах. Нарешті, компанії повинні будувати міжнародні канали розподілу і виходити на зарубіжні ринки шляхом угод злиття і поглинання [63].

За прогнозами дослідників The Conference Board Global Economic Outlook за 2013 р. очікується, що у 2025 р. розподіл світового виробництва виглядатиме наступним чином: 47,8% всього виробництва припадатиме на високо розвинені країни, а 52,2% – на розвинені країни та країни, що розвиваються (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Ріст ВВП Китаю у % (2010-2012 рр. – поточний ріст, 2013-2025 – очікування)

	Поточний ріст			Середній ріст			Оптимістичний прогноз			Песимістичний прогноз
	2010	2011	2012	2013-2018	2019-2025	2013-2018		2019-2025	2013-2018		2019-2025
Китай	10,4	9,2	7,8	5,8	3,7	8,0		4,9	3,7		2,5
Японія	4,7	-0,6	0,6	0,9	0,9	1,3		1,2	0,5		0,7
Індія	8,4	6,5	5,5	4,7	3,8	5,7		4,5	3,6		3,2
Німеччина	4,2	3,0	0,7	1,6	1,3	2,3		1,9	1,0		0,6
Росія	4,3	4,3	3,7	2,1	1,3	3,3		2,1	0,8		0,6
Великоб-ританія	1,8	0,8	-0,3	0,8	0,8	1,0		1,0	0,6		0,6
США	2,4	1,8	2,2	2,3	2,0	2,5		2,4	2,1		1,6

Джерело: The Conference Board Global Economic Outlook 2013

При цьому, частка виробництва Китаю, за прогнозами, буде найбільшою в світі та становитиме 22,7% від всього світового виробництва. Далі – США (18,3%) та Європа (17,4%), причому на єврозону припадатиме 12,0% всього виробництва. Тому, зважаючи на думку аналітиків, слід очікувати подальшого піднесення економіки Китаю та глобальне поширення впливу країни на світ [73].

Багато аналітиків погоджуються, що дванадцятий п’ятирічний план Китаю і його націленість на сім стратегічно важливих галузей промисловості (наприклад, енергозбереження та охорона навколишнього середовища, нові покоління ІТ-технології, біотехнології, високоякісне обладнання для виробництва, нова енергія, нові матеріали, нові енергетичні транспортні засоби), а також багато з поточної політики Китаю, рухається в правильному напрямку і має важливе значення для заходів з пожвавлення економіки. На сьогодні в Китаї гостро стоїть питання енергетичних та екологічних проблем, починаючи від вартості енергії до здатності країни до забезпечення чистих і стійких джерел енергії [64].

Спеціалісти Всесвітнього економічного форуму вважають, що наступний набір рекомендацій дозволить розширити можливості та потенціал виробництва для Китаю. Так, першим кроком, який пропонують спеціалісти, є розробка основи диференціації переходу виробництва з низькою вартістю до високої якості виробництва. Майже всі аналітики рекомендують Китаю перейти від недорогого, трудомісткого виробництва до технологічно передового виробництва з високим кінцевим рівнем. Вони погодилися, що Китай не може відмовитися від своєї основної компетенції в низькій вартості виробництва, але порадили політикам країни знайти інші альтернативи, наприклад, технології та інновації.

Другим кроком повинна стати розробка енергоефективного та стійкого виробничого середовища. Дослідники ВЕФ передбачають, що екологічно чисте та енергоефективне виробництво стане основною вимогою для всіх країн у майбутньому. Оскільки сьогодні поточні умови виробництва в Китаї вважаються шкідливими для навколишнього середовища, то китайська політика повинна бути спрямована на те, щоб залишатися привабливим виробничим майданчиком в майбутньому. Так, інвестиції в енергетичну галузь можуть допомогти зменшити забруднення навколишнього середовища в даний час, що матиме позитивний вплив на майбутню ситуацію в Китаї.

Ще одним пріоритетним напрямом розвитку Китаю, на думку укладачів доповіді ВЕФ, є поліпшення політики захисту інтелектуальної власності для вітчизняних і зарубіжних виробників задля покращення умов ведення бізнесу в Китаї, а також продовження зусиль з навчання високо талановитих працівників, створення політики та програм з поліпшення інноваційного потенціалу та операційної досконалості, розробка стимулів для залучення і підвищення ефективності застосування дослідження і розвитку інвестицій в Китаї, забезпечення більш сприятливої податкової політики, покращення фінансової політики для стимулювання розвитку китайської промисловості [50].

Фахівці Групи Світового банку, для підтримки мети гармонійного суспільства Китаю, зосереджуються подальшу співпрацю з країною на трьох основних напрямках взаємодії:

- підтримка “зеленого” зростання Китаю, допомагаючи у переході до більш стійкої моделі розвитку енергетики, розширення міських екологічних послуг, заохочення низьковуглецевого міського транспорту; сприяння екологічним методам ведення сільського господарства; заохочення ефективного використання природних підходів до управління ресурсами; запобігання забрудненню навколишнього середовища;

- забезпечення більш сприятливого розвитку суспільства, шляхом розширення доступу до якісного медичного обслуговування та соціального захисту, зміцнення програм підвищення кваліфікації, в тому числі для робітників-мігрантів, розширення можливостей у сільських районах і малих містах, а також поліпшення транспортного зв’язку для більш збалансованого регіонального розвитку;

- просування взаємовигідних відносин зі світом, шляхом підтримки ролі Китаю в якості партнера світового масштабу [64].

Внаслідок напруженої ситуації в Європі у 2012 р. китайські фірми почали втілювати в життя план з придбання стратегічних активів по всій території Європі, скориставшись своїми заощадженнями, а також і нагальною потребою європейців в грошах.

Таким чином Китай прагне диверсифікувати свої міжнародні інвестиції, позбутися перешкод у доступі на європейський ринок і отримати технології, яких йому так не вистачає. Однією з найгучніших операцій, зокрема, було вторгнення китайських державних корпорацій у дві перлини португальського електроенергетичного сектора - в Energías de Portugal і Redes Energéticas Nacionales, в яких вони тепер володіють 21,3% і 25% акцій відповідно. Або, наприклад, оренда китайською державною компанією Cosco грецького порту Пірей строком на 35 років за 3,4 млрд. євро.

Серед усього іншого, азіатського гіганта цікавлять і інші грецькі порти, і він також увійшов у виноробний сектор в Бордо і вступив в запеклу сутичку з Німеччиною, купляючи компанії, чиї технології дозволять йому кинути виклик її світової гегемонії в секторах з високою доданою вартістю. Прикладом цього є придбання китайською компанією Sany свого суперника Putzmeister, що дозволило китайському концерну стати світовим лідером в області виробництва обладнання для перекачування і укладання бетону. 

Проте, це лише верхівка айсберга: дані процеси неспинні, і вони будуть нарощувати темп у наступні кілька місяців. За інформацією фонду "Спадщина", сумарні інвестиції Китаю в Європі зросли з 36,7 млрд. дол. США у 2010 р. до 52,1 млрд. дол. США в 2011 р., і ці цифри швидко зростуть більш ніж на 30 млрд. дол. США, вкладених Пекіном в суверенний фонд Китайської інвестиційної корпорації (CIC), яка присвячує свою діяльність виключно здійснення закупівель в Старому Світі.

Звичайно, незважаючи на те, що за багатьма китайськими вкладеннями стоять приватні компанії, які не мають, принаймні в теорії, прямих зв'язків з китайським урядом, саме державні підприємства як і раніше є реальним тараном китайської міжнародної експансії. Дані корпорації, які отримують різного роду субсидії у прихованій і відкритій формі, а також пільгові кредити з боку держави, і вступлять в майбутньому в конкуренцію – хоч і несправедливу – з європейськими фірмами. Варто особливо відзначити існування перешкод, з якими стикаються іноземні компанії в Китаї: у той час як європейці наштовхуються на непереборні бар’єри при проникненні на китайський ринок, КНР користується повною свободою дій у розгортанні своєї експансії на європейському ринку [65].

На нашу думку, протягом 2013-2018 рр. Китай нарощуватиме обсяги експорту, хоча і повільнішими темпами, аніж протягом 2002-2008 рр., що пов’язано із напруженою ситуацією в Європі та США та зменшенням попиту на китайські товари (рис. 3.2). Таким чином, варто очікувати, що по відношенню до ВВП експорт зростатиме від 32% до 35% у 2018 р.

Рис. 3.2. Прогноз росту частки експорту та імпорту у ВВП Китаю, у % до попереднього року

(Розраховано автором на основі даних Світового Банку)

Згідно лінії тренду, що відображено на рис. 3.2, прогнозується, що відношення імпорту до ВВП також зростатиме близько на 28-30%. Проте, зважаючи на політику Китаю щодо зменшення імпорту, варто очікувати подальше зменшення відношення імпорту до ВВП на рівні 26-27%.

За сумарним показником частка трьох найбільших азіатських економік (китайської, індійської та японської) станом на 2020 р. складатиме 32% світового ВВП [67], а загальна частка Азії зросте до понад 40% світового ВВП [68].

Китай стане найбільшою економікою у світі, випередивши США в 2016 р., свідчить дослідження Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) “Погляд на 2060 рік: глобальне бачення довгострокового зростання”. Звіт заснований на паритеті купівельної спроможності країн за станом на 2005 р.

Згідно з даними дослідження, Китай обжене єврозону вже через рік або трохи пізніше. Індія випередить Японію через рік-два, а єврозону – через 20 років, говориться в доповіді. Прогнозовані показники росту китайської економіки продемонстровані у табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Китай: прогнозовані показники зростання за умови стійких реформи та несуттєвих змін в економіці

Індикатори	1995-2010	2011–2015	2016–2020	2021–2025	2026–2030
Ріст ВВП (у % до попереднього року)	9,9	8,6	7,0	5,9	5,0
Ріст праці	0,9	0,3	-0,2	-0,2	-0,4
Ріст продуктивності праці	8,9	8,3	7,1	6,2	5,5
Частка зайнятих у сільському господарстві	36,7	30,0	23,7	18,2	12,5
Частка зайнятих у сфері послуг	34,6	42,0	47,6	52,9	59,0

*Складено автором на основі джерела: [69]

Говорячи про довгострокову перспективу, дослідники ОЕСР, вважають, що до 2026-2030 рр. продуктивність праці в Китаї знизиться з 8,3% у 2011 р. до 5,5% у 2030 р. Частка зайнятих у сільському господарстві знизиться від 30% (у 2011 р.) до 2,5% (на 2030 р.). Проте, очікується, що частка зайнятих у сфері послуг зросте із 42% (станом на 2011 р.) до 59% (до 2030 р.).

Експерти ОЕСР чекають, що до 2015 р. сукупний ВВП Китаю і Індії перевищить сумарний об’єм економік країн G7 (Франція, Німеччина, Італія, Японія, Великобританія, США і Канада), а до 2060 р. китайська та індійська економіки будуть більші за економіки “великої сімки” в 1,5 рази. Для порівняння, в 2010 р. ВВП Китаю і Індії складали тільки половину ВВП “великої сімки”. До 2060 р. сумарний ВВП цих двох країн перевищить сукупний об’єм економік ОЕСР, тоді як зараз ВВП Китаю і Індії складає тільки третину від ВВП ОЕСР, в яку входять 34 держави.

Глобальна економічна і фінансова криза, що вибухнула в 2007 р. віддзеркалилась на китайському експорті, але вжиття термінових стратегічних заходів та пом’якшення впливу на економіку призвело до того, що середній ріст залишився вище 9% в 2008-2010 рр. (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Прогнозні показники розвитку китайської економіки на 2013-2014 рр.

Показник	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013*	2014*
	Зміна у % до попереднього року
Реальний ВВП	14,20	9,60	9,20	10,40	9,30	7,80	8,50	8,90
Споживання (домогосподарства та уряд)	10,80	8,40	9,20	9,00	10,50	8,20	8,50	8,70
Інвестиції	14,30	10,60	18,90	11,80	9,60	8,30	8,50	8,90
Сукупний внутрішній попит	12,30	9,40	13,60	10,30	10,10	8,20	9,00	9,80
Експорт	19,80	8,50	-10,20	27,60	8,10	5,10	9,40	10,90
Імпорт	13,70	4,00	4,50	20,60	8,80	6,30	10,40	11,50

*- прогноз росту спеціалістів Організації економічного співробітництва і розвитку

Згідно табл. 3.4 внутрішнє споживання, після 2012 р., за прогнозами зростатиме на 8,5% і 8,7% у 2013-2014 рр. відповідно. Імпорт зросте до 11,5% до 2014 р., а експорт – 10,9%.

Після відновлення китайської економіки після кризи у 2011 р. відбулось зростання реального ВВП на 7,8% в 2012 р. і встановлений імпульс на майбутнє його зростання у 2013-2014 рр. Так, ріст реального ВВП Китаю на 2013-2014 рр. спеціалісти ОЕСР прогнозують на рівні 8,5% у 2013 р. та 8,9% – у 2014 р. (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Динаміка реального ВВП Китаю та прогнозований ріст у 2013‑2014 рр., зміна до попереднього року у %

(Складено автором на основі даних Організації економічного співробітництва і розвитку)

Аналітики відмічають, що, незважаючи на зміну структури світового ВВП, істотні відмінності в життєвих стандартах між розвиненими економіками, що розвиваються, збережуться. За їх даними, протягом найближчих 50 років ВВП на душу населення в країнах, що не входять в ОЕСР, ростиме на 3% щорічно, тоді як в країнах ОЕСР – тільки на 1,7%. В результаті ВВП на душу населення в бідних економіках за цей час виросте в чотири рази, а в розвинених країнах – в два рази, говориться в дослідженні ОЕСР. В Китаї й Індії до 2060 р. станеться семикратне збільшення показників, виходячи з матеріалів ОЕСР, Китай обжене США по ВВП на душу населення на 25%, вважають аналітики ОЕСР [70].

Як відображено на рис. 3.4, до 2017 р. валовий внутрішній продукт Китаю, що розраховується на основі паритету купівельної спроможності (ПКС), займе найбільшу частку, як вважають спеціалісти МВФ, – 18,82% від світового ВВП, перегнавши при цьому США, які займатимуть у 2017 р. 18,4% від світового ВВП. Варто відмітити, що у 2012 р. Китай був другою країною світу за величиною ВВП із часткою 16,82%, в той час як США, із часткою 21,35%, займали лідируючу позицію за участю у світовому ВВП.

Рис. 3.4. Прогнозована зміна частки країн світу у сукупному світовому ВВП, 2017* р.

*- прогноз дослідників МВФ

В доповіді МВФ “World Economic Outlook 2013”, аналітики прогнозують, що зростання Китаю у 2013 р. прискориться до 8%, що свідчить про подальший стійкий внутрішній попит як споживання, так і інвестицій і знову ж таки зовнішній попит. Інфляція, на думку дослідників, буде незначною, в середньому до 3% у 2013 р. [71].

Проте, на початку 2013 р. Міжнародний валютний фонд знизив прогноз по зростанню економіки Китаю в 2013 р. з 8% до 7,75% (рис. 3.5). Причиною для зниження прогнозу стала нестійка ситуація в світовій економіці і зниження попиту на товари китайського експорту.

Рис. 3.5. Прогноз динаміки реального ВВП в окремих країнах Азії, щорічна зміна у %

*- прогноз дослідників МВФ

У тому випадку, якщо уповільнення економіки КНР виявиться сильнішим, ніж прогнозують у МВФ, експерти фонду радять Пекіну простимулювати зростання ВВП зниженням податків. Однією з основних проблем, яку відзначили експерти, стане проблема зростання регіонального боргу, який вже досяг 50% від ВВП. Крім цього, в доповіді МВФ наголошується, що зростання економіки Китаю залежить не тільки від темпів зростання інвестицій, а й від їх якості.

Найбільші інвестиційні банки також знизили свої прогнози росту китайської економіки: Bank of America-Merrill Lynch до 7,6% з 8%, Standard Chartered до 7,7% з 8,3%, ING до 7,7% з 9%. Офіційний прогноз китайської влади щодо зростання економіки в 2013 р. становить 7,5%, проте аналітики звикли до того, що урядові економісти схильні занижувати оцінки зростання [72].

Щодо зростаючого світового впливу Китаю у зовнішній торгівлі, то у західних аналітиків, наприклад, агентства Goldman Sachs Group, воно викликає побоювання, оскільки “може зірвати регіональні торговельні блоки”. Вони вважають, що дуже багато країн останнім часом стають залежними від торгівлі з Китаєм [37].

Згідно з емпіричним аналізом, проведеним Вівеком Аророю та Атанасіосом Вамвакідісом, щодо впливу економічного зростання Китаю на решту світу, було отримано емпіричні результати, за якими економічне зростання Китаю відіграє значну роль у поясненні коливань обсягу виробництва в інших країнах, і, що вона значно збільшилася в останні десятиріччя. До цих результатів відносять ефекти за період від одного до п’яти років, що асоціюють з економічним циклом, а також за триваліший термін.

Отож, результати Арора та Вамвакідіса показують, що в коротко- і середньотерміновій перспективі шок для темпів зростання ВВП Китаю в 1-відсотковий пункт викликає сукупну відповідну реакцію з боку темпів зростання інших країн у розмірі 0,2-відсоткового пункту через три роки і 0,4-відсоткового пункту через п’ять років (табл. 3.5) [74, с. 11–13].

За припущенням, спочатку цей вплив майже повністю здійснювався через канали зовнішньої торгівлі. Однак з часом зростає вплив і через неторговельні канали. Вважається, що за повний п’ятирічний період приблизно 60 відсотків впливу зростання Китаю передається через канали зовнішньої торгівлі, а 40% – через інші канали, а саме: рух капіталу, туризм, ділові поїздки, споживчу та підприємницьку впевненість.

Таблиця 3.5

Оцінка впливу Китаю на світ протягом 5 років, відсоткові пункти

Роки	2 роки	3 роки	4 роки	5 років
Вплив на решту світу	0,03	0,15	0,29	0,35
Вплив на решту світу без урахування впливу на торгівлю	0,01	0,04	0,11	0,15

*Cкладено автором за даними [75]

Таким чином, результати робочого документа МВФ 10/165, які базуються на даних за останні два десятиріччя, свідчать про те, що зміна темпу зростання Китаю на 1-відсотковий пункт, що триває протягом п’яти років, пов’язано зі зміною темпу зростання в іншому світі на 0,4-відсоткового пункту. Крім того, аналіз за триваліший період часу (1963–2007 роки) показує, що вторинні ефекти економічного зростання Китаю з часом зросли. Географічна віддаленість, мабуть, теж впливає на силу цих вторинних ефектів: чим ближче країна до Китаю, тим сильнішим є вплив. Але оцінки свідчать про те, що роль відстані з часом зменшується [74].

Отож, в результаті прогнозів різних міжнародних організацій, а також і самого китайського уряду, на найближчу перспективу відбуватиметься посилення ролі Китаю на світовій арені. Хоча, у 2012 р. Китай став лідером за експортом у світі, прогнозується нарощення експортних поставок, а також подальше залучення інвесторів в економіку країни. Із нарощенням могутності китайської економіки, присутня все більша залежність країн світу від країни. За деякими прогнозами, до 2020 р. Китай стане найбільшою економіко світу, а, разом із іншими країнами Азії наздожене країни Європи. Так, за офіційними прогнозами уряду, китайська економіка зросте лише на 7,5%. Загалом, для Китаю вважається мінімальним щорічний ріст економіки на рівні 7-8%, тому не варто очікувати на майбутню перспективу стрімкого обвалу китайської економіки.