25. Гуманізм як ціннісна основа культури Відродження.

Гуманíзм — визнання людини найвищою цінністю в світі, повага до гідності та розуму людини; течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження, право на щастя в житті, і вільний вияв природних почуттів і здібностей.Гуманізм це ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; людяність. Поняття «гуманізм» (лат. humanism — людяний, людський) у філософській літературі вживається у двох значеннях. В широкому — це система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність, у більш вузькому — це прогресивна течія західноєвропейської культури епохи Відродження, спрямована на утвердження поваги до гідності і розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.Носіями нового світогляду були люди різного соціального стану, насамперед городяни, які вивчали філософію, а також поети, художники. Об'єктом їхнього вивчення стала людина, усе людське. Звідси і назва цих діячів — гуманісти.Античність позначилася на формуванні провідної ідейної течії доби Відродження — ренесансного гуманізму. Його журливість (печаль) можна визначити як прояв пристрасного інтересу до земного життя.Між гуманізмом і неоплатонізмом Ренесансу існувала не тільки єдність, а й тотожність. Зачинателем гуманістичного руху вважається італійський громадський діяч і демократ Колюччо Салютаті (1331—1404). 29. Титани європейського Відродження.Відродження або Ренеса́нс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, який заснований на ідеалах гуманізму та античності.

Періоди епохи Відродження:

1.Пртеренесанс (ост. Чв.. 13- поч14 ст)

2. Раннє Відродження (сер. 14 – кін. 15)

3.Високе Відродження (кін 15 ст – 40 роки 16ст)

4.Пізнє Відродження ( 50-ті роки 16 ст. – поч.. 17 ст)

Представники:

Італ.Леонардо до Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Тіцеан, Франческо Петрарка, Джовані Бокачо.

Фран.Француа Рабле, Француа Клуе

Англ.Вільям Шекспір

Ісп.Лопе де Вега, Сервантос, Дюрер

НідерландиПітер Брейгель, Ян Ван Ейк

Укр. Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський.

29.Писанкарство. Різьба поддереву.

Чисте гладкофарбоване або оздоблене візерунками яйце набуло символічного релігійно-обрядового значення ще задовго до християнства. У багатьох народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла і тепла, навіть зародком усього Всесвіту.. Найбільша філігранність орнаментальних мотивів притаманна гуцульським писанкам, виконаним писачком з конусоподібною трубочкою. Писанки виготовляли навесні, перед Паскою, сільські дівчата і жінки, монастирські ченці й іконописці, міські панночки, пекарі та ін. Тому й техніка декорування' різнилася. На селі яйця фарбували в один колір, інколи продряпували візерунки, орнаментували воском і фарбували у кілька кольорів, тоді як у місті вдавалися до різних штучних способів — наклеювали шматки кольорового паперу, фольги, тканини, нитки тощо. Писанки переважно виготовляли для себе і лише зрідка для продажу на ярмарку. Колись із писанками чинили магічні дії. У 60-х роках у зв'язку з посиленням інтересу до народного мистецтва й національної культури відновилося й писанкарство. У Косові, Коломиї та Вижниці навесні, перед Великодніми святами, народні майстри продавали писанки на ярмарках. Так стихійно виник писанкарський промисел, проте спочатку він не сягав далі Прикарпаття. У 70—80-х роках писанки як твори народного мистецтва експонувалися на виставках. З'явилися приватні колекції писанок. Різьблення по дереву— вид декоративно-прикладного мистецтва (також різьблення є одним з видів художньої обробки дерева поряд з випилюванням, токарною обробкою)Різьблення по дереву й до наших днів залишається одним з національних видів прикладного мистецтва народів нашої країни.Не всяка деревина гарна для різьблення. Найкраще підходить деревина липи, клена, вільхи, горіха, бука, груші, берези, дуба. Перевага віддається липі, її деревина піддається всім видам різьблення. Грузла, однорідна за структурою волокон, м'яка, вона однаково добре ріжеться уздовж і поперек волокон, піддається обробці практично будь-яким способом. Традиційно для росіян матеріалом для різьблення є й береза — з деревиною однорідного білого кольору, досить твердої й пружної. Для різьблення з великим малюнком гарна деревина дуба.Розрізняють наступні основні види різьблення по дереву: плоска, ажурна, рельєфна й скульптурна.

Чіткої класифікації немає, оскільки в одному і тому ж виробі можуть поєднуватися різні види різьблення.

Умовно можна виділити три основні типи:

-Наскрізна (ажурна) різьба (сюди відноситься пропилювання і прорізна різьба).

-Глуха різьба (всі підвиди рельєфної і плоскої різьби).

-Скульптурна різьба.

Будинкова різьба (є окремим напрямком, оскільки може поєднувати в собі всі три перерахованих вище типу).

30. Кераміка. Вироби зі скла.Скляна́ промисло́вість, галузь промисловості, що виробляє будів.-техн. (віконне скло, скляні блоки й труби), тарне (пляшки, консервну й парфюмерну скляну тару тощо), хім.-лабораторне та приладобудів., госп.-побутове (посуд, дзеркала тощо), електро-техн. і вакуумне, мед., оптичне й ін. види скла, скловолокно, мист. вироби зі скла і кришталю, до сер. 19 ст. скло вироблялося на невеличких гутах; тепер скло відіграє щораз більше значення в будівництві й в ін. ділянках промисловості, і тому збільшується його продукція й асортимент виробів.

Сировиною для С. п. є насамперед різпозернисті кварцові піски, які повинні містити в собі не менше 85 — 90% кремнозему. Заг. запаси скляних пісків в УРСР (всіх категорій) бл. 110 млн т. Вони розміщені гол. на Донбасі й у ліс. смузі; найбільші родовища: Авдіївське (Донецька область), Новоселівське (Харківська), Рокитянське (Рівненська), Глібівське (Чернігівська), Львівське. Щорічний видобуток скляних пісків в Україні понад 2 млн т; частину його експортують за межі України. Україна має також ін. високовартісну сировину для С. п.: соду, крейду, гіпс, поташ та ін.