8. Порівняльна характеристика систем вищої освіти (на вибір: сша – Японія, Німеччина – Франція, Велика Британія – Україна).

Характеристика освітньої системи в США.

Система вищої освіти в США включає два сектори: приватний та державний. Більшість вузів – приватні, однак у них навчається лише 23% від загальної кількості студентів. До вищих, за американськими стандартами, відносять будь-яку форму післясередньої освіти: одно-, дво- та трирічні технічні інститути, дворічні коледжі гуманітарних наук, незалежні (автономні від університетів) професійні школи, учительські коледжі, школи мистецтв, семінарії тощо; університети, політехнічні та технологічні інститути. За рівнем освіти всі вони об'єднані у три категорії: І – дворічні коледжі; II – коледжі гуманітарних та природничих наук і професійні школи; III – аспірантські та вищі професійні школи коледжів та університетів.

Групи вузів, що визначають якісний рівень вищої школи США:

- найбільш престижні - великі наукові центри, які готують дослідників широкого профілю (близько 20): відомі у світі приватні університети Гарвардський, Єльський, Стенфордський, Прінстонський і близькі до них за організацією Каліфорнійський і Массачусетський технологічні інститути;

- багатогалузеві і технічні університети (Колорадський і Арізонський університети, Техаський університет сільського господарства і технічних наук; усього понад 40), які вважаються національними центрами підготовки фахівців, але з меншим, ніж у першій групі, обсягом науково-дослідних робіт. Дві ці групи готують основну частину докторів наук - викладачів вузів;

- третя група - понад 30 університетів та їхніх об’єднань - університетських систем штатів, що відрізняються значним числом студентів, які приїхали з інших штатів.

В США відсутні єдині вимоги до абітурієнтів. Все залежить віз типу вузу, його престижності. Одні навчальні заклади (дворічні коледжі) не вимагають вступних екзаменів, чотирирічні коледжі та університети, особливо престижні (Гарвард, Йель, Принстон, Стенфорд, Чикаго та деякі інші) проводять конкурсний відбір абітурієнтів.

Характеристика освітньої системи у Великобританії

В країні нараховується понад 850 вищих навчальних закладів (43 університети, 159 педагогічних коледжів, 30 політехнічних інститутів тощо). Найпрестижнішими серед університетів є Оксфорд (1168 рік засн.) та Кембрідж (1269), які разом іноді називають Оксбрідж. 65% їх студентів є випускниками паблік скулз.

Найбільшим університетом країни є Лондонський: в ньому навчається 45 тис. студентів на стаціонарі і 27 тис. студентів на заочному відділенні, що складає 16% всіх студентів країни.

Платня за навчання в університеті залежить від його престижу, від профілю факультету. Студенти-іноземці платять за навчання вдвічі більше, ніж студенти-англійці. Курс університетського навчання продовжується, як правило, 3 роки. Навчальний рік поділяється на 3 триместри. Британські університети надають три види вчених ступенів: бакалавра, магістра і доктора.

У середині 60-х років окремі коледжі були об’єднані в технологічні університети (Батський, Брадфордський, Сіті тощо).

Найважливіші університети – Оксфордський (11,7 тис. студентів), Кембріджський (11,6 тис. студентів), Лондонський (40,5 тис. студентів). Вартість навчання складає 8-10 тис. фунтів стерлінгів для гуманітарних спеціальностей, 1-13 тис. для фізичних і хімічних спеціальностей, 17-19 тис. для медичних спеціальностей.

В університетах склались дві системи навчання: основу першої складають лекції. Тьюторські заняття, семінари і групові заняття виконують додаткові функції. Ядро другої складають тьюторські заняття, лекції і семінари є додатковими формами навчання.

Велика увага приділяється б британських університетах самостійній роботі студентів. Вона спеціально планується і розглядається як справа надзвичайно важлива. Серед форм самостійної роботи домінує робота в бібліотеках, які відкриті і в канікулярний час. Взагалі канікули вважаються тут часом, призначеним не стільки для відпочину студентів, скільки для опрацювання літератури, написання рефератів. Деякі університети вимагають здати такі реферати за два тижня до закінчення канікул.

Характеристика освітньої системи у Німеччині

На вищому рівні у Німеччині існують два типи вищих шкіл:

1. Вищі професійні школи (Fachhochschulen), право вступу до яких має молодь після 12 років навчання і які готують випускників до практичного використання наукових знань (інженер, конструктор, економіст, юрист, соціальний працівник, педагог, психолог);

2. Університети, в яких навчання поєднується з проведенням досліджень. Студенти мають право вибору серед широкого переліку різноманітних навчальних програм, особливо в галузі гуманітарних наук. Диплом закінчення студій видається після 4-6 років навчання. Відсів є досить високим і процес навчання часто подовжується на декілька років.

Усі вузи з університетським статусом поділяються на:

• так звані старі університети з традиційними факультетами філософії, права, теології і медицини; структура всіх їхніх факультетів перебудована за сучасними галузями знання;

• спеціалізовані вузи, у тому числі технічні, а також вузи з медичним або економічним профілем;

• “нові університети” або вузи (виникли в 60-х роках).

Найбільші університети: Мюнхенський (заснований у 1471 р.), Вільний університет у Берліні (1948), Кельнський (1388), Мюнстерський (1780, сучасний статус з 1902 р.), Геттингенський (1737), Гейдельбергський (1386), Лейпцігський (1409), Гумбольдський у Берліні (1810), Технічний у Дрездені (1828).

Характеристика освітньої системи у Франції

У Франції вступ у державні університети безконкурсний, а тому 90% учнів, які отримали атестат про загальну середню освіту, продовжують навчання у вищих школах. В 1992 р. навчалося понад 1,8 млн. осіб, наприкінці 90-х років – майже 2 млн. Кількість студентів постійно зростає. 90% навчається в університетах, які у порівнянні з вищими професійними школами дають більш загальну освіту. Понад половину студентів становлять дівчата (крім природничих наук).

Невеликий сектор вищої освіти – так звані „Великі школи” (Grandes ecoles) – готує службовців і фахівців найвищого ґатунку, а тому відбирає лише кращих учнів (конкурси нерідко сягають 6-15 осіб на одне місце). Контингент їх вступників – еліта з еліт, оскільки більшість навчалася після ліцеїв два роки у суто репетиторських „підготовчих класах”, програма яких набагато складніша і важча від програми перших двох курсів університетів. У разі невдачі з „Великими школами”, випускники цих класів приходять на третій курс університетів. Саме вони надалі стають „окрасою” цих закладів.

У Франції вища освіта поділяється на:

• “коротку” - неповна вища освіта, яка готує протягом 2-х років фахівців середньої ланки для різних галузей виробництва і сфери обслуговування; дається в університетських інститутах технології і секціях вищих техніків;

• “тривала” - дають університети і спеціалізовані вузи, так звані великі школи.

Близько 90% студентів навчаються в університетах.

Всі університети - державні. Тільки вони мають право присвоювати вчені ступені і звання. Навчання в університетах безкоштовне, однак при вступі на перший курс абітурієнт вносить невелику суму. Частина студентів з малозабезпечених сімей одержує стипендії.

Характеристика освітньої системи в Японії

Вища освіта ділиться на три сектори: університети, технологічні та територіальні (місцеві) коледжі.

При зарахуванні в університети враховуються показники успішності за середню школу та результати вступного екзамену. Для отримання ступеня бакалавра навчаються 4-6 років в залежності від фаху, магістерського ступеню - подальші 2-3 річні студії, а докторського - 4-5-річні студії.

Місцеві коледжі почали виникати з 1950 р. в зв'язку з потребою розповсюдження в країні вищої освіти. Зараз нараховується 595 коледжів, в яких навчається 530 тис. студентів. Переважна більшість цих закладів є приватними. В них існують різні факультети, крім медичних та природничих. Навчання триває 2-3 роки.

Технологічні коледжі (перші з'явилися в 1962 р.) являють собою унікальну для розвинених країн форму отримання вищої освіти, оскільки до них приймають учнів без повної середньої освіти (випускників молодших класів середньої школи). Навчання триває 5 років. В Японії існують тільки 62 такі заклади, в яких навчаються 55 тис. студентів (1993).