3. Зв’язок порівняльної педагогіки з іншими науками

Порівняльна педагогіка, вивчаючи педагогічну теорію і практику зарубіжних країн та можливості використання сучасного зарубіжного досвіду у вітчизняній педагогіці, передбачає аналіз стану і перспектив розвитку абсолютно всіх ланок системи освіти, починаючи від зіставного дослідження питань постановки дошкільної, шкільної, середньої спеціальної та професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти, й закінчуючи проблемами порівняльного аналізу національних систем виховання та освіти, специфіки управління закладами освіти. Все це передбачає широке використання при проведенні порівняльно-педагогічних досліджень даних зарубіжної та вітчизняної педагогіки, накопичених:

-по-перше, в межах її основних розділів – методології педагогіки, теорії навчання, теорії виховання, теорії управління педагогічними системами (педагогічного менеджменту); теорії педагогічної майстерності та організації праці педагога (професійного самоменеджменту);

-по-друге, в межах її провідних галузей знання – дошкільної педагогіки, педагогіки школи, професійно-технічної педагогіки, педагогіки вищої школи, виробничої педагогіки, соціальної педагогіки, педагогіки сім'ї, педагогіки дорослих, військової педагогіки, спеціальної педагогіки, приватних дидактик, історії педагогіки.

У порівняльно-педагогічних дослідженнях, що мають переважно міждисциплінарний або комплексний характер, еволюція освіти розглядається на тлі соціально-економічного, політичного і культурного розвитку країн і регіонів, котрі їх вивчають. Це вимагає звернення до відповідних наук, використання їх змістових даних та методологічного інструментарію. У сучасних умовах для зіставного аналізу соціально значимих проблем освіти все більшої значущості набувають:

- виявлення та характеристика економічних чинників розвитку освіти, що вимагає опертя на дані економічних наук, передусім економіки освіти;

- з’ясування ролі соціальних чинників, що виливають на освіту в тій чи іншій країні, що неможливе без звернення до матеріалів емпіричної соціології, яка має свої підрозділи – соціологію праці, соціологію науки, соціологію молоді, соціологію сім’ї, соціологію пізнання, соціологію освіти тощо;

- визначення особливостей еволюції народонаселення, що обумовлює необхідність використання даних демографії;

- характеристика історичних та культурологічних умов розвитку зарубіжних країн, що передбачає історичні екскурси, зокрема в історію педагогіки та культури;

- виявлення національних стереотипів педагогічної свідомості та специфіки суспільної психології, що передбачає вивчення зарубіжної психології та педагогіки, зокрема домінуючих психологічних концепцій особистості та педагогічних парадигм;

- виявлення та аналіз ідейних і гносеологічних принципів, а також світоглядних позицій, які складають методологічну основу освітньої політики будь-якої сучасної держави, що вимагає вивчення різних зарубіжних філософських течій та політичних концепцій, правничих норм міжнародного права та міжнародного освітнього права.

Однак порівняльна педагогіка в наш час досить чітко усвідомлюючи межі своєї компетенції і нерідко втручаючись в суміжні терени наукового знання, водночас не тільки запозичує дані інших наук. Реально має місце і зворотній процес: отримані порівняльною педагогікою нові знання широко використовуються філософами, соціологами, політологами, економістами, культурологами, істориками з метою більш глибокого розуміння своїх проблем.