Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Seminari_Istoriya_Ukrayini.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
276.61 Кб
Скачать
  1. Дисидентський рух. Особливості

Суспільна значимість дисидентського руху попри всі спроби інформаційної блокади з боку держави зростала з року в рік. Тим більше, що інформаційна блокада була відносною. Наприкінці 60-х pp. на СРСР вели радіопередачі 35 станцій із загальним обсягом програм близько 200 годин на добу. Сім радіостанцій транслювали свої програми українською мовою: "Голос Америки", "Свобода", "Рома" (Рим), "Ватикан", станції Канади, Іспанії, Монте-Карло.

У серпні-вересні 1965 р. були заарештовані десятки людей за звинуваченням в анти радянській діяльності. Судові процеси над ними почалися з січня 1966 р. Перший з них відбувся у Луцьку, де у відкритому засіданні обласний суд розглянув справу В.Мороза і Д.Іващенка, звинувачених у проведенні націоналістичної агітації і пропаганди. В лютому 1966 р. в Івано-Франківську відбувся процес над учителем М.Озерним, котрого на суді примусили покаятися фактично в тому, що він прищеплював учням любов до рідної мови і культури. Процес над художником П.Заливахою в Івано-Франківську уперше відбувався як закритий: організатори гірко розчарувалися і у свідках, і у присутніх на попередніх процесах журналістах. Для аналізу вилученої у митця літератури було створено експертну комісію з львівських вчених. Один з надрукованих на машинці текстів вона кваліфікувала як "антирадянський націоналістичний твір невідомого автора". П.Заливаха пояснив суду, що йшлося про вірш Т.Шевченка "Доля". Тим не менш за сукупністю зібраного "криміналу" суд відправив його на п'ять років у табори суворого режиму. У березні 1966 р. відбулися процеси в Києві і Львові.

У березні 1966 р. на адресу XXII1 з'їзду КПРС надійшов меморандум "Українського національного фронту" з вимогами припинити русифікацію України і переслідування української інтелігенції. Однак лише через рік чекістам вдалося натрапити на слід цієї підпільної організації і заарештувати вісім осіб, які входили до її складу. Виявилося, що в активі УНФ перебувало близько 200 осіб з Львівської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Донецької та інших областей. Метою УНФ була агітація за вихід України з СРСР і утворення самостійної демократичної держави. До складу УНФ входило чимало колишніх підпільників: З.Красівський, М.Мелень, І.Губка, Г.Прокопович, М.Качур, Тільницький та ін. Незважаючи на те, що УНФ провадив виключно агітаційну діяльність, уникав збройної боротьби з режимом, керівники організації дістали по максимуму: Дмитро Квецко 20 років, Зіновій Красівський та Михайло Дяк - 17 років тюрми, таборів і заслання (в сукупності). Ярослав Лесів і Василь Кулинин були засуджені до шести років ув'язнення у таборах суворого режиму.

Заняття 2.

  1. Український самвидав

В.Чорновіл написав книгу "Правосуддя чи рецидиви терору?", в якій аналізувалися результати судових процесів перших місяців 1966 р. Книга стала одним із перших зразків українського "самвидаву". Вона була розіслана автором по багатьох адресах - П.Шелесту, В.Нікітченку, Ф.Глуху, голові Верховного суду УРСР В.Зайчуку, а також впливовим діячам культури - О.Гончару, А.Малишку, М.Стельмаху та ін. Російський переклад книги, виконаний в Інституті мовознавства АН УРСР з ініціативи 3.Франко, був надісланий у ЦК КПРС і московським дисидентам. Під назвою "Я нічого у Вас не прошу" книга була надрукована у періодичних виданнях української діаспори, а в 1968 р. вийшла окремим виданням у Торонто. Судові процеси показали, що суспільство залякати не вдається. Кожний процес породжував нових протестуючих, лави дисидентів множилися.

У січні 1970 р. український "самвидав" поповнився першим неперіодичним виданням журнального типу - "Український вісник". Його ініціатором і головним редактором став В.Чорновіл. До редакції входили також М. Косі в і Я.Кендзьор. У випуску перших двох номерів "УВ" взяв активну участь В.Мороз. Зі Львова в Київ журнал перевозив Я .Дашкевич, поширювали його номери у Києві З.Франко, І.Світличний, В .Лісовий та ін. Своїх кореспондентів журнал мав у багатьох обласних містах України. Протягом 1970-1971 рр. вийшло п'ять номерів "УВ", з них чотири були переправлені за кордон, розтиражовані і використані у радіопередачах на Україну.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]