Відповіді на питання ДЕК з МО 2013 р.

1. Організація як складова система та об’єкт управління

Організація – це соціальне утворення з визначеними межами, яке свідомо координується і функціонує на відносно постійній основі для досягнення загальної мети.

Система – це об’єднання окремих самостійних частин (елементів), кожна з яких обов’язково володіє хоча б однією властивістю, що забезпечує досягнення мети системи. Організації як системі притаманні такі ознаки:

• цілісність – передбачається, що система являє собою сукупність конкретних елементів із властивими тільки їм властивостями і характером взаємозв’язку;

• подільність – передбачається, що система допускає розподіл її на підсистеми й елементи, що, у свою чергу, мають системні властивості.

Функціонування системи як єдиного цілого забезпечується зв’язками між її елементами. Відомі три типи зв’язків:

• функціонально необхідні –

• синергетичні (спільної дії) –

• надлишкові – зайві чи суперечливі.

Загальні характеристики організації.

1. Будь-яка організація – це система, що може бути піддана аналізу, побудована і керована на основі загальних принципів.

2. Подібні системи є більшою мірою динамічні, аніж статичні, у зв’язку з чим варто враховувати їхню природу, що змінюється.

3. Елементи кожної системи функціонально об’єднані.

4. Будь-яка організація видає вихідну продукцію, що спрямована на досягнення мети системи.

Компоненти системи. У складі кожної системи можна вирізнити дві тісно взаємодіючі підсистеми – керуючу (суб’єкт управління)і керовану (об’єкт управління). Суб’єкт і об’єкт управління взаємодіють за допомогою каналів зв’язку, по яких проходять потоки інформації.

2. Системне управління організацією як процес поєднання

функціонального, процесного та ситуаційного підходів

Сутність функціонального підходу до менеджменту полягає в тому, що потреба розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для задоволення потреби. Після встановлення функцій створюються кілька альтернативних об’єктів для їх виконання і обирається той з них, що вимагає мінімум сукупних витрат за життєвий цикл об’єкта на одиницю його корисного ефекту.

При застосуванні функціонального підходу абстрагуються від об’єктів, що виконують подібні функції, начебто вони не існують, чи від майбутніх потреб.

Функціональний підхід, разом з іншими підходами, дозволяє провідним фірмам світу бути завжди попереду. Функціональний підхід реалізується в методах функціонально-вартісного аналізу (ФВА).

При процесному підході управління розглядається як процес, оскільки робота по досягненню цілей за допомогою інших – це серія неперервних взаємопов’язаних дій. Ці дії, кожна з яких також є процесом, називають управлінськими функціями. Сума всіх функцій є процесом управління.

Через ситуаційний підхід реалізується принцип адаптивності, що є основним принципом стратегічного управління. Його суть полягає в тому, що всі внутрішньоорганізаційні побудови (культура організації, оргструктура, система планування тощо) є реакцією організації на відповідні зміни в зовнішньому оточенні і деякі зміни у внутрішньому середовищі.