46.Кабінет Міністрів України

Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни — вищий орган у системі

органів виконавчої влади України. Кабінет Міністрів

України відповідальний перед Президентом України,

підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у

межах, передбачених Конституцією України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується

Конституцією та законами України, а також указами

Президента України та постановами Верховної Ради

України. До складу Кабінету Міністрів України

входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-

прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.

Діяльність Кабінету Міністрів України забезпечує

Секретаріат Кабінету Міністрів України. Кабінет

Міністрів України є вищим органом у системі органів

виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед

Президентом України та підконтрольний і підзвітний

Верховній Раді України у межах, передбачених у

статтях 85, 87 Конституції України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується

Конституцією і законами України, актами Президента

України.

До складу Кабінету Міністрів України входять

Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-

міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.

Прем'єр-міністр України призначається Президентом

України за згодою більше ніж половини від

конституційного складу Верховної Ради України.

Персональний склад Кабінету Міністрів України

призначається Президентом України за поданням

Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету

Міністрів України, спрямовує її на виконання

Програми діяльності Кабінету Міністрів України,

схваленої Верховною Радою України.

Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну

самостійність України, здійснення внутрішньої і

зовнішньої політики держави, виконання Конституції і

законів України, актів Президента України;

2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод

людини і громадянина;

3) забезпечує проведення фінансової, цінової,

інвестиційної та податкової політики; політики у

сферах праці й зайнятості населення, соціального

захисту, освіти, науки і культури, охорони природи,

екологічної безпеки і природокористування;

4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми

економічного, науково-технічного, соціального і

культурного розвитку України;

5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм

власності; здійснює управління об'єктами державної

власності відповідно до закону;

6) розробляє проект закону про Державний бюджет

України і забезпечує виконання затвердженого

Верховною Радою України Державного бюджету

України, подає Верховній Раді України звіт про його

виконання;

7) здійснює заходи щодо забезпечення

обороноздатності і національної безпеки України,

громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

8) організовує і забезпечує здійснення

зовнішньоекономічної діяльності України, митної

справи;

9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших

органів виконавчої влади;

10) виконує інші функції, визначені Конституцією та

законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції

видає постанови і розпорядження, які є

обов'язковими до виконання.

Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-

міністр України.

Міністри України очолюють міністерства,

забезпечують формування і проведення державної

політики у доручених їм сферах, а також несуть

політичну відповідальність перед Президентом і

Верховною Радою України за виконання покладених

на них завдань і повноважень. Вони не можуть діяти

всупереч офіційній позиції Кабінету Міністрів.

Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто

відповідає за розроблення і реалізацію державної

політики, спрямовує і координує здійснення

центральними органами виконавчої влади заходів з

питань, віднесених до його відання, приймає рішення

щодо розподілу відповідних бюджетних коштів за

поданням державного секретаря міністерства.

Прийняття актів Кабінету Міністрів України та

утворених ним органів, внесення проектів законів та

актів Президента України з таких питань без

погодження з відповідним міністром не допускається.

Міністр на виконання вимог законодавства в межах

наданих повноважень визначає політичні пріоритети

та стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи

досягнення поставлених цілей.

Прем’єр-міністр, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-

прем’єр-міністри, міністри представляють Україну в

міжнародних і міждержавних організаціях, ведуть

міжнародні переговори, беруть участь в інших

міжнародних заходах, підписують в установленому

порядку міжнародні договори України. Прем’єр-

міністр і Міністр закордонних справ мають право

вести переговори і підписувати міжнародні договори

України без спеціальних повноважень.

Повноваження на ведення переговорів і підписання

міжнародних договорів, які укладаються від імені

Кабінету Міністрів, іншим членам Кабінету Міністрів

надаються розпорядженням Кабінету Міністрів або

за його дорученням - актом Міністерства

закордонних справ.

Члени Кабінету Міністрів здійснюють інші функції та

повноваження, передбачені законами України,

актами Президента України та Кабінету Міністрів.

47Значний кількісний склад парламенту та розмаїття

політичних переконань народних депутатів вимагає

їх об’єднання у депутатські фракції та групи для

формування і висловлення колективної позиції з

питань порядку денного. Правовою основою

діяльності депутатських фракцій і груп є Регламент

Верховної Ради України.

Депутатські фракції – це об’єднання депутатів,

сформовані на основі партійної приналежності. До

складу депутатської фракції можуть входити й

позапартійні депутати, які підтримують програмні

документи відповідної партії.

Депутатські фракції формуються на першій сесії

Верховної Ради нового скликання до розгляду

питань про обрання Голови Верховної Ради

України, створення органів Верховної Ради. Якщо

цього не відбулося, головуючий на пленарному

засіданні оголошує перерву для їх формування.

Перед наступним пленарним засіданням Апарат

Верховної Ради надає народним депутатам

інформаційні матеріали, які були подані до Апарату

Верховної Ради за день до початку зазначеного

пленарного засідання, про сформовані відповідно

до вимог цього Регламенту депутатські фракції.

Принципи формування депутатських фракцій

1. Депутатські фракції формуються на партійній

основі народними депутатами, обраними за

списком політичних партій (виборчих блоків

політичних партій), які за результатами виборів

отримали депутатські мандати.

2. Політична партія (виборчий блок політичних

партій) має право формувати у Верховній Раді лише

одну депутатську фракцію.

Умови формування депутатських фракцій

1. Мінімальна кількість народних депутатів для

формування депутатської фракції має становити

не менше ніж 15 народних депутатів.

2. Народний депутат може входити до складу

лише однієї депутатської фракції політичної партії

(виборчого блоку політичних партій).

3. Голова Верховної Ради України, Перший

заступник та заступник Голови Верховної Ради

України не входять до складу депутатської фракції.

4. Народний депутат, якого виключено чи який

вийшов зі складу депутатської фракції, є

позафракційним.

Депутатська група

1. Позафракційні народні депутати можуть

об'єднуватися у депутатську групу народних

депутатів (далі - депутатська група). Мінімальна

кількість народних депутатів для формування

депутатської групи має становити не менше ніж

кількість, визначена частиною першою статті 59

Регламенту.

2. Народний депутат може входити до складу

лише однієї депутатської групи. Голова Верховної

Ради України, Перший заступник та заступник

Голови Верховної Ради України не входять до складу

депутатської групи.

3. Депутатська група реєструється в Апараті

Верховної Ради в порядку, встановленому статтею

60 цього Регламенту.

4. Зареєстрована депутатська група має права

депутатської фракції.

Порядок реєстрації та припинення діяльності

депутатських фракцій (депутатських груп)

1. Кожна депутатська фракція (депутатська група)

реєструється в Апараті Верховної Ради. Умовою

реєстрації є надходження до Апарату Верховної

Ради підписаного особисто кожним народним

депутатом, який увійшов до складу

депутатської фракції (депутатської групи),

письмового повідомлення про сформування

депутатської фракції (депутатської групи). У

письмовому повідомленні зазначаються повна (та,

за наявності, скорочена) назва депутатської фракції

(депутатської групи), її персональний склад та

партійна належність членів депутатської фракції

(депутатської групи), а також прізвища голови

депутатської фракції (депутатської групи) та

заступників голови депутатської фракції

(депутатської групи) з розрахунку не більше одного

на 15 членів депутатської фракції (депутатської

групи). Повна та скорочена назва депутатської

фракції має збігатися з назвою відповідної

політичної партії (виборчого блоку політичних

партій). Повна та скорочена назва депутатської

групи не повинна співпадати з назвами

зареєстрованих депутатських фракцій (депутатських

груп).

2. Після відповідного оформлення матеріалів про

утворення депутатської фракції (депутатської групи)

головуючий на пленарному засіданні інформує

народних депутатів про реєстрацію такої

депутатської фракції (депутатської групи), її

кількісний склад, голову депутатської фракції

(депутатської групи) та заступників голови

депутатської фракції (депутатської групи).

Інформаційні матеріали про депутатську фракцію

(депутатську групу) після її

реєстрації надаються народним депутатам. У

такому ж порядку повідомляється про зміни в

складі депутатської фракції (депутатської групи).

3. Про вступ, вихід зі складу зареєстрованої

депутатської фракції (депутатської групи) народний

депутат повідомляє письмово головуючого на

пленарному засіданні. Письмове повідомлення

народного депутата про входження до складу

тієї чи іншої депутатської фракції (депутатської

групи) погоджується з головою цієї депутатської

фракції (депутатської групи). Повідомлення про

виключення із складу депутатської фракції

(депутатської групи)

робить головуючий на пленарному засіданні за

поданням голови депутатської фракції (депутатської

групи).

4. Депутатська фракція (депутатська група), склад

якої стає меншим від необхідної мінімальної

кількості народних депутатів, визначеної частиною

першою статті 59 Регламенту, через 15 днів після

дня настання такого факту оголошується Головою

Верховної Ради України розпущеною.