Тема 7. Трудове виховання.

Трудове виховання – формування у людини любові до праці як природної потреби; забезпечення соціально-психологічних умов для розвитку і підтримання фізичного та психічного напруження особистості з метою утримання членів суспільства на достатньому рівні працездатності; формування умінь і навичок у певних видах продуктивної праці; виховування поваги до людей праці та бережливе ставлення до продуктів праці.

Завдання:

• сформувати в людині любов до праці як її природної потреби і необхідності активної життєдіяльності;

• забезпечити соціально-психологічні умови для підтримання і розвитку фізичного та психічного напруження особистості, аби підтримувати членів суспільства на достатньому рівні працездатності;

• сформувати у вихованців уміння і навички у певних видах продуктивної праці;

• виховати повагу до людей праці та бережливе ставлення до результатів такої праці.

Трудове навчання – спеціально організований процес, формування в учнів трудових навиків та прийомів трудової діяльності.

Система трудового виховання:

• навчальна праця як перший серйозний і важливий обов’язок учнів перед суспільством;

• реалізація принципу політехнізму у викладанні основ наук;

• трудове навчання;

• шкільні кооперативи;

• позакласна робота з трудового виховання школярів;

• літні трудові об’єднання школярів;

• праця в сім’ї.

ІІ. Професійна орієнтація молоді.

Професійна орієнтація – науково обґрунтована система соціально-економічних, психологічних заходів, спрямованих на самовизначення в учнів професії згідно з їх здібностними нахилами.  

Функції профорієнтації:

• соціальна;

• економічна;

• психолого-педагогічна;

• медико-фізіологічна.

Етапи:

• профінформація – колективна форма подачі загальних відомостей про професії згідно потреб реґіону;

• профдіагностика – спеціальний метод визначення придатності до бажаної професії (біологічна, фізична, психологічна);

• профконсультація – носить індивідуальний характер, подає додаткові відомості про спеціальність, відповіді на питання;

• профвідбір – виявлення й оцінка загальних і спеціальних здібностей, здатностей, інтересів, потреб і об’єктивних умов професійної підготовки і працевлаштування.

• профадаптація – пристосування молодих спеціалістів до умов виробництва.

Тема 8. Фізичне виховання.

Фізичне виховання – виховання, що передбачає створення оптимальних умов для забезпечення достатнього фізичного розвитку особистості, збереження її здоров’я, оволодіння знаннями про особливості організму людини, фізіологічні процеси, що протікають у ньому, набуття санітарно-гігієнічних умінь та навичок з догляду за власним тілом, підтримання і розвиток його потенціальних можливостей.

Фізична культура – частина культури суспільства, що містить систему фізичного виховання та сукупність спеціальних наукових знань і матеріальних засобів, необхідних для розвитку фізичних здібностей людини, зміцнення її здоров’я.

Здоровий спосіб життя – життєдіяльність людини з урахування особливостей і можливостей свого організму, забезпечення соціально-економічних і біологічних умов для його розвитку і збереження.

Завдання фізичного виховання:

• Створення умов для нормального фізичного розвитку, для збереження здоров’я.

• Оволодіння знаннями про організм людини.

• Набуття санітарно-гігієнічних вмінь та навичок.

• Підтримання потенційних можливостей організму.

Напрямки фізичного виховання:

• Життєдіяльність у сім’ї.

• Перебування у дитячому садку.

• Навчання в загальноосвігніх навчально-виховних закладах.

• Заняття в позашкільних виховних закладах.

• Навчання у професійних навчальних закладах.

• Участь у продуктивній виробничій діяльності.

Основні засоби фізичного виховання:

• Натуральні сили природи: сонце, повітря, вода.

• Організація правильного режиму харчування, праці і відпочинку.

• Гігієнічна гімнастика.

• Гігієна догляду за тілом.

• Гімнастика, спортивні ігри, туризм, праця.