Тема 4. Організаційні форми виховної роботи.

І. Позакласна і позашкільна виховна робота.

Позакласною – називається різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, її організовує з учнями в позаурочний час педагогічний колектив школи.

Позашкільною - називають освітньо-виховну діяльність позашкільних закладів для дітей і юнацтва.

Мета позакласної і позашкільної роботи – розвиток інтересів, схильностей, здібностей учнів і розумна організація вільного часу.

Завдання:

• закріплення, збагачення і поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці;

• розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування у них наукового світогляду, вироблення умінь і навичок самоосвіти;

• формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту;

• організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумових розваг;

• поширення виховного впливу на учнів у різних напрямках виховання.

Принципи організації позакласної і позашкільної виховної роботи:

• добровільна участь учнів;

• суспільна спрямованість;

• ініціатива і самодіяльність учнів;

• розвиток винахідливості, дитячої технічної художньої творчості;

• взаємодія різних форм і видів.

Основні напрямки позакласної і позашкільної роботи:

• суспільно-корисна робота;

• заняття освітнього і дослідницького характеру;

• краєзнавча робота;

• технічна творчість;

• заняття різноманітними видами мистецтва;

• фізкультурно-спортивна робота;

• організація відпочинку учнів.

Критерії ефективності:

• задоволення і радість учнів;

• інтелектуальний і емоційний розвиток;

• реальні наслідки;

• кількісне охоплення;

• активність в громадській роботі;

• позитивний вплив на навчання.

ІІ. Основні позашкільні установи.

Позашкільні виховні заклади:

• літні табори та оздоровчі комплекси;

• дитячі залізниці;

• дитячі бібліотеки;

• дитячі театри;

• центри творчості дітей та юнацтва;

• музичні художні школи;

• дитячі спортивні школи.

ІІІ. Форми позакласної виховної роботи.

Масові:

• тематичні вечори;

• вечори запитань і відповідей;

• олімпіади;

• фестивалі;

• читацькі конференції;

• конкурси;

• тижні з різних предметів;

• виставки.

Групові:

• гуртки;

• походи;

• екскурсії;

• класні години;

• спортивні секції.

Індивідуальні:

• колекціонування;

• читання художньої літератури;

• вишивання;

• гра на музичних інструментах;

• філателія;

• нумізматика;

• малювання.

Тема 5. Розумове виховання.

Розумове виховання – це цілеспрямована діяльність педагогів із розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм здібностей до розумової праці.

Завдання:

• озброєння учнів знаннями основ наук;

• формування наукового світогляду та національної самосвідомості;

• оволодіння основними мислиннєвими операціями (аналіз, синтез);

• формування умінь, навичок розумової праці;

• вміння раціонально організовувати режим розумової праці, здатність усе робити точно і охайно, тримати в порядку робоче місце, матеріали і т.п.

Культура розумової праці:

• вміння зосереджено і уважно працювати;

• вміння долати труднощі;

• розвиток пам’яті і використання різних її видів (моторної, зорової, логічної);

• уміння вести спостереження і записи;

• володіння раціональними способами розумових дій;

• уміння контролювати себе.

Науковий світогляд – це цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, етичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до оточуючої дійсності і самої себе.

Підсистеми світогляду:

• найбільш загальні знання як основа формування поглядів і переконань;

• світоглядні уміння (розумові операції, уміння робити висновки і т.д.);

• сукупність почуттів, в яких виражається позиція особистості;

• вирішення світоглядних проблем на основі вольових якостей (цілеспрямованість, рішучість, самовладання, принциповість).

Шляхи формування наукового світогляду:

• у процесі вивчення шкільних навчальних дисциплін;

• у позаурочній виховній роботі (виховні заходи, залучення учнів до різноманітних видів діяльності, корекція помилкових світоглядних понять, поглядів);

• соціальна і професійна позиція педагога і її значення для формування світогляду підопічних.