2.3 Діти індиго як носії надзвичайних здібностей

Наприкінці 80-х років минулого століття американські психологи Лі Керролл і Джен Тоубер, які вивчають дітей, що відстають у розвитку, наштовхнулися на сенсаційне відкриття — частина дітей, розвиток яких оцінюється системою освіти як низький, насправді виявляються дуже талановитими і переважають тих, кого система визначає як кращих. У 1982 році в Штатах наробила галасу книга езотерика Ненсі Енн Тепп, яка стверджувала, що бачить нову групу людей з аурою кольору індиго. Новий термін «діти-індиго», як символ нового покоління дітей, виник саме з цієї книги. В інтерв’ю психологам Ненсі Тепп стверджувала, що 90% дітей молодші 10 років належать до групи «індиго». З огляду на, що слова ці відносяться до 1999 року, як мінімум 90% людей у віці до 16 років нині — це діти-індиго.

Діти індиго — це люди, які від народження мають особливі здібності, наприклад, можуть бачити енергетичне поле людини, так звану ауру, володіють даром передбачення, їм дуже легко даються іноземні мови, вони надзвичайно талановиті — співають, малюють, пишуть вірші, танцюють, підбирають мелодії на музичних інструментах та багато всього іншого. Більше того, люди, які вірять у те, що діти індиго справді існують, а не є новітнім міфом сучасного світу, кажуть, що в деяких з цих дітей змінено генний код. При цьому діти зі зміненим кодом мають імунітет проти раку, СНІДу та інших важких та практично невиліковних на сьогодні хвороб. Олена Мазур, голова правління Київського просвітницько-миротворчого цетру, стверджує, що, за даними досліджень іноземних спеціалістів, людей зі зміненим генетичним кодом зараз є близько одного відсотка від усього населення землі. І їх число постiйно збільшується.

Мрія кожного батька чи матері мати талановиту, чутливу та надзвичайно розумну дитину. І особливо приємно, якщо син чи дочка має імунітет проти найстрашніших хвороб сучасності. Молоді батьки зараз можуть сподiватися, що в них народиться саме така надзвичайна дитина. Адже дослідники проблеми дітей індиго кажуть, що такі люди почали «приходити в цей світ» ще у 70-х роках ХХ століття, а зараз серед новонароджених близько 90 відсотків малюків мають паранормальні здібності. Важливо лише ці здібності побачити та не «ламати дитину через коліно», даючи непотрібні їй знання.

Були припущення, що особлива психологічна чутливість дітей пов'язана з сьогоднішнім перенасиченням світу інформацією. Так діти змалечку чують радіо, бачать передачі по телевізору, а у деяких сім'ях iз малих років мають доступ до комп'ютера та інтернету. Відомо, що мозок дитини особливо чутливий до інформації. У однорічних канал сприйняття світу цілком відкритий, трирічні дуже здібні до вивчення мов, малювання, співів, танців. А з часом можливість сприйняття зменшується. І вже дорослі використовують переважно ті знання про світ, які отримали в дитинстві. Відомо також, що ми використовуємо свій мозок на мізерний вiдсоток від його можливостей, даних людству від природи чи від Бога. Отже, були припущення, що діти індиго — це звичайні діти, з якими просто більше «займалися» дорослі. Були й припущення, що особливі здібності дітей пов'язанi з погіршенням екології на планеті, в тому числі з радіацією.

Із загальної кількості відмінних рис дітей нової формації фахівці, які працюють над темою, виділяють такі — вони не за віком мудро міркують, швидко знаходять спільну мову з технікою, легко встановлюють контакт із тваринами. Крім того, свідомо усамітнюються, ніби занурюючись у себе. У них висока самооцінка, самостійність у судженнях. Діти-індиго не терплять фальші, вимагають щирості. Рішення приймають інтуїтивно. Володіють екстрасенсорними здібностями. Вони довіряють тільки аргументованим висловлюванням. Намагаються проявити свої численні таланти. Через «несхожість» на своїх однолітків індиго часто вважають дітьми з психічними відхиленнями, згадуючи про аутизм. До речі, у корпорації МюгозоН існує цілий відділ молодих програмістів, яких вважають аутистами. Він, між іншим, найуспішніший.

В обговоренні психічних особливостей дітей-індиго також часто випливають терміни «гіперактивність» і «дефіцит уваги». Вчені виділяють такі критерії, за якими батьки і педагоги можуть виявити наявність цих особливостей у своїх дітей. Симптоми повинні зберігатися, щонайменше, 6 місяців.

Дефіцит уваги. Дитина часто не здатна приділити увагу деталям або через недбайливість допускає помилки в шкільних завданнях. Часто відчуває труднощі зі збереженням уваги при виконанні завдань або в грі, не слухає, коли звертаються безпосередньо до неї. Не здатна встежити за поясненнями або завершити шкільні завдання, повсякденну роботу. Уникає участі у виконанні завдань, які вимагають тривалих розумових зусиль. Губить предмети, необхідні для виконання завдань або ігрової діяльності (наприклад, іграшки, домашні завдання, олівці, книги або інструменти). Легко відволікається сторонніми зовнішніми стимулами, часто неуважний.

Гіперактивність. Дитина робить судомні рухи руками або ногами, крутиться на місці. Трапляється, що залишає своє місце в класі або за інших ситуацій, в яких необхідно перебувати сидячому положенні. Бігає туди-сюди або постійно на що-небудь залазить тоді, коли така поведінка неприпустима. Перебуває в постійному русі або поводиться як заведена, занадто багато розмовляє. Може дати відповідь раніше, ніж було повністю задано запитання. Відчуває труднощі з очікуванням своєї черги. Може переривати інших або втручається в їхні дії (наприклад, у розмови або ігри).

Проаналізувавши поведінку своєї дитини, батьки можуть побачити в ній не «нестерпного» і «несамовитого», а майбутнього генія. Проте з невизнаного генія може вирости й руйнівник суспільних устоїв. Така «некомфортність» для навколишніх і змушує уряди багатьох країн займатися проблемою індиго і навіть перебудовувати систему освіти. Але крім вищевказаних «мінусів», маленькі «індижата» можуть стати і великою радістю для тих батьків і педагогів, які щиро готові їх слухати. Тільки подумайте, з кінця минулого століття в нас народжуються діти, які буквально з першої секунди свідомо дивляться на світ, а їхній погляд більше не затягнутий туманною завісою. Ми стали свідками еволюції людства.

ВИСНОВОК

Ми вже знаємо, що з готовими здібностями діти не народжуються. Вони народжуються лише з внутрішніми передумовами до розвитку здібностей — з задатками. Здібності завжди є продуктом розвитку дитини, продуктом її навчання і виховання. Будучи складними психічними властивостями, здібності по¬чинають розвиватись не зразу. Щоб у дитини в тій чи іншій галузі діяльності виявились здібності, для цього потрібні певний рівень фізичного та психічного розвитку, певні знання і життєвий досвід. В окремих випадках здібності виявляються досить рано. Так, рано виявились здібності до музики у таких видатних музикантів, як Моцарт, Мендельсон, Прокоф'єв, Шостакович. У наших видатних вітчизняних художників — Рєпіна, Сєрова, Сурикова здібності до малювання почали виявлятися вже в три-чотири роки. Так само досить рано у деяких дітей виявляються поетичні здібності, здібності до конструювання, до математики і т. д., хоч і пізніше, ніж до музики і малювання. Спостереження показують, що рано виявляються здібності в галузі художніх форм діяльності, пізніше — в галузі технічній, математичній тощо. Це пояснюється, очевидно, тим, що для виявлення здібностей у цих останніх галузях потрібно мати більше спеціальних знань і життєвого досвіду, а також більш розвинене мислення. Здібності дітей виявляються в допитливості, в їх інтересах і нахилах до тих чи інших форм діяльності. Великою допитливістю в юні роки відзначались геній російської науки М. В. Ломоносов, наш великий поет і письменник, революціонер-демократ Т. Г. Шевченко. Талановитий наш полководець О.В. Суворов уже з юних років почав виявляти нахил до військової справи. Проте, хоч би як рано виявлялися здібності, вищі ступені їх розвитку завжди падають на пізніші роки життя дітей. Перехід дітей від початкового виявлення здібностей до вищих ступенів їх розвитку має своєю передумовою загальний розвиток дітей, дальше зміцнення їх фізичних та розумових сил і засвоєння ними знань з різних галузей. Засвоєння дітьми знань з мови, літератури, природознавства, математики, історії, фізики, хімії і т. д. є необхідною основою для вдосконалення та розвитку їх початкових поетичних, математичних, технічних і інших здіб¬ностей. Розвиток здібностей дітей вимагає від них також спеціальних знань, умінь та навичок, які набуваються тривалими вправами в тих чи інших спеціальних галузях діяльності. Щоб розвивати музичні здібності, дитині треба вчитися грати на яко¬мусь музичному інструменті або вчитися співати; щоб розвивати здібності до живопису, їй треба вчитись малювати і т. д. Без цих спеціальних занять і вправ ніякі здібності розвиватись не можуть. Без правильно побудованого навчання, без наполегливої праці над собою навіть «вундеркінди», тобто діти з рано виявленими визначними здібностями, стають пустоцвітами. Розвитком здібностей треба систематично керувати. До завдань цього керівництва входить, по-перше, виявлення здібностей у дітей. Уже з раннього віку треба придивлятися до дітей, помічати, до чого вони виявляють найбільше допитливості, в яких напрямах розвиваються їхні інтереси та нахили, до чого вони з найбільшою охотою беруться, у чому вони виявляють найбільшу спритність і вміння до завдань керівництва входить, по-друге, організація всіх тих умов, при яких розвиваються здібності. Головне тут полягає в тому, щоб озброїти дітей відповідними знаннями, прищепити їм любов до праці і вміння працювати, організувати ту їх діяльність, до якої вони найбіль¬ше здатні, виробити в них спеціальні вміння та навички. В Україні створені всі умови для розвитку здібностей дітей. Запровадження загальної середньої освіти, залучення дітей до роботи в різноманітних гуртках, кабінетах, майстернях, лабораторіях, палацах і будинках піонерів, технічних і агробіологічних станціях, до участі в художній самодіяльності — все це забезпечує всебічний розвиток здібностей радянських дітей. У нас створені всі умови для того, щоб кожна дитина спробувала свої сили в найрізноманітніших галузях діяльності А це має важливе значення як для виявлення, так і для розвитку здібностей у дітей.