2.1 Природа людських здібностей і інтелекту

Природа людських здібностей до сих пір визиває достатньо бурхливі суперечки серед учених. Одна з найбільш розповсюджених точок зору веде свою історію від Платона. Автори, притримуючись цієї точки зору , стверджують , що здібності біологічно обумовлені і їх прояв цілком залежить від успадкованих характеристик. Навчання і виховання може лиш змінити швидкість їх прояву, але вони завжди проявляться тим або іншим способом. В якості доказів даної точки зору використовуються факти індивідуальних відмінностей, які відмічаються у дитячому віці, коли вплив навчання і виховання, вважалося би, іще не могло бути визначаючім. Так, наприклад, музикальна обдарованість Моцарта з’ясувалась в три роки, Гайдна - в чотири. Талант у живопису та в скульптурі проявляється декілька пізніше : у Рафаеля – у вісім років, у Ван Дейка – в десять.

Спадковість має велике значення у розвитку здібностей. Особливо вражає історія сім’ї Бахів. Вперше великі музикальні здібності в ній проявились в 1550 році. Родоначальником сім’ї був булочник В.Бах, як відмічав Т. Рібо у своєму труді «Спадковість душевних здібностей», «лікував душу» після роботи музикою і співами. У нього було два сини, з них і починається нерозривний ряд музикантів, відомих у Німечині протягом двох віків. У сім’ї Бахів було близько 60 музикантів, з них більш ніж 20 - видатних. Встановлено так же, що прабаба Л. Толстого – Ольга Трубецька, і прабаба О.Пушкіна Євдокія Трубецька, були рідними сестрами. П’ять видатних представників німецької культури – поети Шиллер і Гьолдерлін, філософи Шеллінг і Гєгєль, а також фізик Макс Планк були родичами: у них був загальний предок – Іоганн Кант, живший у 15 сторіччі.[1,c 75-76]

Сучасні досліди, які проводяться з допомогою близнюкового метода, дозволяють точніше оцінити роль середовища і спадковості у розвитку здібностей. В дослідах порівнювались між собою показники здібностей одно яйцевих близнюків і просто братів і сестер. Дані досліди дозволили стверджувати , що здібності, або по крайній мірі задатки, самим тісним образом пов’язані зі спадковістю.

Досліди А. Басса і Р. Плоуміна гомозиготних близнюків (близнюків які мають ідентичну спадковість), які жили і виховувались у різних сім’ях, показує, що їх індивідуальні психологічні і поведінкові різниці від цього не збільшуються , а частіше всього залишаються такими ж, як у дітей вирослих у одній і тій же сім’ї. Інколи діти-близнюки в результаті роздільного виховання становляться більш схожими один на одного, ніж у тому випадку, якщо їх виховують разом.

На користь спадкової природи здібностей також засвідчують багато чисельні династії артистів, художників, моряків, лікарів, педагогів. Але скоріш за все, у більшості випадків слід говорити не тільки про біологічну а і соціальну спадковість. Дитина іде шляхом батьків не тільки з-за спадкових нахилів, але і тому, що з дитинства дізнався і закохався у цю професію.

Таким чином, спадковість має велике значення для розвитку здібностей, оскільки особливості анатомо-фізіологічної будови нервової системи людини в значній мірі вирізнять його задатки. Але розвиток здібностей залежить від чисельних соціальних умов. До яких слід віднести особливості виховання, особливості системи освіти та ін. [3,c. 54-55].