Складання нормальних та зведених геолого-геофізичних розрізів

Для повноцінного використання даних геофізичних досліджень свердловин при вивченні родовищ корисних копалин необхідно погоджувати ці дані з геологією розрізу, що досліджується. Вихідним документом такого ув’язування є зведений геолого-геофізичний розріз – комплекс найбільш характерних діаграм геофізичних параметрів, який зіставлений зі стратиграфією та літологією відкладів, що досліджуються, у їх послідовному заляганні. Відсутність геолого-геофізичного розрізу утрудняє, а іноді й зовсім виключає вивчення будови родовищ корисних копалин за даними геофізичних досліджень свердловин.

Зведений геолого-геофізичний розріз, який складений за середніми дійсними потужностями пластів, горизонтів і свит у їх нормальному заляганні, називається нормальним геолого-геофізичним розрізом.

Розріз окремих ділянок родовищ може в значній мірі змінюватися у зв’язку з особливостями будови, які є типовими для даних ділянок: трансгресивним незгодженням; наявністю диз’юнктивних порушень; різкою зміною степені цементації порід; нафтонасиченням і газонасиченням колекторів і т.п. Зазначені причини можуть настільки перетворити геофізичні параметри, що їх зіставлення з нормальним геофізичним розрізом стає вкрай важким, а іноді неможливим незважаючи на те, що отримані криві будуть типовими для даної ділянки. Для таких площ складаються свої зведені розрізи, які включають тільки ті відклади, які розкриваються свердловинами, що розташовані на даній ділянці площі, у послідовності їх залягання.

Нормальні геолого-геофізичні розрізи по родовищу будують за дійсними потужностями в «нормальній» за віком послідовності.

Для побудови нормального розрізу з наявного графічного матеріалу по окремих свердловинах вибирають діаграми стандартних методів, що найбільше повно характеризують геологічний розріз родовища. На відібраних діаграмах виділяють окремі стратиграфічні комплекси. При цьому виходять із найбільш дрібних елементів розрізу, які сумуючи, приходять до більших геологічних підрозділів.

Якщо свердловина, діаграмний матеріал якої використовують для складання нормального розрізу, скривлена під кутом δ до вертикалі в азимуті φ і проходить відклади, що падають під кутом  в азимуті θ, дійсні потужності порід підраховують за значеннями видимих потужностей.

При складанні зведеного розрізу для ділянки родовища, у межах якого кут падіння порід досить постійний, середні потужності не приводять до нормального і вносять тільки виправлення за викривлення свердловини. Зведені розрізи, які складені за видимими потужностями при сталому куті падіння пластів, більше зручні для зіставлення з ними діаграм по свердловинах даної ділянки, чим нормальні геофізичні розрізи.

Результати підрахунку середніх потужностей вносять у таблицю, що містить наступні дані: вік і найменування геологічних підрозділів, найменування окремих горизонтів, їх видиму потужність за геофізичним даними й розраховані значення дійсних потужностей (або видимих при постійному куті падіння порід). За даними найбільш імовірних значень середніх потужностей виділених геологічних підрозділів складають літологічну колонку, поруч із якою викреслюють характерні діаграми різних геофізичних параметрів, які найбільш чітко і точно фіксують всі особливості розрізу. У зв’язку з відмінністю підрахованих дійсних і видимих потужностей пластів при складанні діаграм для нормального розрізу доводиться скорочувати окремі відрізки кривих, в основному, що відносяться до найбільш однорідних ділянок розрізу.

При складанні нормальних діаграм різних геофізичних параметрів дотримуються наступних правил.

1. Для нормальних діаграм уявного опору і потенціалів самочинної поляризації використовують криві, які зареєстровані в свердловинах, що заповнені глинистими розчинами такого питомого опору, які найбільш часто зустрічаються. Для нафтоносних колекторів на діаграмі _у наносять дві граничні криві, що відповідають продуктивному й непродуктивному стану колектора. Площу, яка обмежена цими кривими, заштриховують. У заголовку нормальної діаграми вказують тип і розмір зонда, діаметр свердловини d_с і питомий опір _в, а в нормальній діаграмі самочинної поляризації – U_ПС, полярність діаграми та значення _р.

2. Нормальні діаграми гамма-каротажу та нейтронних методів приймають за кривими, які зареєстровані у необсаджених свердловинах однотипними апаратурами. У заголовку діаграми I_, яка записана у гаммах, указують діаметр свердловини d_с, тип приладу, тип і номер індикатора, сталу часу _я, швидкість реєстрації, радіоактивність k_,Р (q_,Р) глинистого розчину, рівень фону. В заголовку діаграм I_n, I_n, які накреслені в умовних одиницях, подвійного різницевого параметра або в нормалізованих, записують тип приладу (тип і кількість індикаторів), інтенсивність джерела, значення d_с, _я, V і рівень фону. На діаграмі відзначають інтенсивності випромінювань, що відповідають опорним пластам розрізу.

3. Нормальні діаграми інтервального часу T_п і коефіцієнта затухання пружних хвиль складають за кривими, які зареєстровані однотипними апаратурами. У заголовку вказують тип апаратури, розмір зонда, потужність випромінювача, частоту випромінювання й подачі імпульсів, значення d_с.

4. У заголовку нормальної термограми t (або t) відзначають діаметр свердловини d_с, в’язкість і термічні властивості глинистого розчину, швидкість реєстрації та температурну інерцію термометра _t. На термограму наносять точку А рівності температур t_р і t_п.

5. Для нормальної діаграми _пр використають криві, які зареєстровані при типах і розмірах доліт, постійних навантаженнях на долото й частотах обертання, що найбільше часто застосовуються. У заголовку діаграми записують тип і діаметр долота, нормальні навантаження Р і частоту обертання долота, для яких складена діаграма _пр.

На всіх кривих повинні бути масштаби їх реєстрації.

Крім перерахованих діаграм, на нормальному розрізі приводяться наступні геологічні дані: система, відділ, ярус, короткий опис порід із вказаною фауною, що переважає, літологічна колонка із наведеними в ній даними про наявність корисних копалин, горизонти, пласти (вказуються їх номерні та літерні позначення), потужності об’єктів, опір і радіоактивність пластових вод.

На нормальних розрізах по родовищах з моноклінальним заляганням порід, крім вищесказаного, вказують кути падіння, для яких складений розріз.