27. Концепції еліти в.Парето і г.Моска.

Відповідно до Парето, індивіди нерівні між собою у фізичному, інтелектуальному, моральному відносинах. Тому й нині соціальну нерівність видається їй цілком природним, очевидним і її реальним фактом. Люди, які мають найвищими показниками у тому чи іншого галузі, становлять еліту. У сфері діяльності є власна элита…Парето розрізняє два виду еліти: правлячу, т. е. приймаючу що у здійсненні політичної влади, і неправящую. У цілому нині соціальна стратифікація змальовується у його теорії як піраміди, складається з двох верств: її вершину становить нечисленна еліта («вищий шар»), а решту - переважна більшість населення («нижчий шар»). Еліти є в усіх суспільствах, незалежно від форми правления…Як синонімів цього терміна Парето використовує терміни «правлячий клас», «панівний клас», «аристократія», «вищий шар», це об'єктивно «кращі» у сфері діяльності: «Можливо аристократія святих чи аристократія розбійників, аристократія учених, аристократія злочинців тощо.». Проблема, проте, залишається: як визначити «кращих», найкомпетентніших тощо.? Парето, сутнісно, ігнорував відносність «елітарних» якостей та його тісний зв'язок з певними соціальними системами, кожна з яких виробляє свої специфічні критерії оцінки цих качеств…Характерні риси представників правлячої еліти: високий рівень самовладання; вміння вловлювати і використовуватиме своєї мети слабкі місця іншим людям; здатність переконувати, спираючись на людські емоції; здатність вдаватися до сили, коли це потрібно…Моска проаналізував проблему формування (рекрутування) політичної еліти та її специфічних якостей. Він вважає, що найважливішим критерієм формування політичної класу є спроможність до управлінню на інших людей, тобто організаторські здібності, і навіть матеріальне, моральне та інтелектуальне перевага. Хоча загалом цей клас найбільш здатний до управління, проте, не усім своїм представникам притаманні передові, вищі стосовно решти населення качества…Під час своєї еволюції політичний клас поступово змінюється. Є дві тенденції у розвитку: аристократична і демократична. Перша їх - аристократична - проявляється у прагненні політичного класу стати спадковим а то й юридично, то фактично. Друга - демократична - полягає у відновленні політичного класу з допомогою найталановитіших до управління верств, зокрема і низших…Моска виявив двоїсте ставлення до позитивізму, оскільки поруч із критикою певних представників цієї школи він зберіг вірність її загальної парадигмі. Зблизька вчення Конта італійський соціолог не висував заперечень проти використовуваних їм понять теологічною, метафізичної і позитивної стадій. Але він заперечував саме проти закону послідовної зміни цих стадій, вважаючи, що це три стадії співіснують кожному етапі розвитку людства. Італійський соціолог помічав, що в людини «позитивної стадії» його наукові знання зовсім не від виключають потреби у релігії, «в якому було, де слабшає, розвиваються ще більше мерзенні забобони і метафізичні абсурды соціал-демократії». Він знайшов у історії підтверджених фактами паралелей Конта між трьома інтелектуальними стадіями і сменяющими одне одного формами політичної організації, у тому числі перша означало б дитинство, друга — отроцтво, а третя — зрілість человечества.